Сучасна політична еліта України, її відмінні риси та особливості формування

Засновниками теорії еліт були італійці — соціолог Вільфредо Парето та юрист і соціолог Гаетано Моска.

Теорії еліт.

Класичні теорії еліти. Ідеї поділу суспільства на «вищих» і «нищих» виникли в глибокій старовині.

Так, Конфуцій обгрунтовував розподіл суспільства на «благородних чоловіків» (правлячу еліту) і «низьких людей (простолюдинів).

Вільфредо Парето висунув концепцію «зміни еліт», згідно з якою основою суспільних процесів є боротьба еліт за владу. За цією теорією політика поділяється на дві сфери. В одній з них головне місце посідає еліта, правляча меншість, в іншій — підкорена більшість. Демократія, за вченнями цих мислителів, не має права на існування, оскільки приводить до диктатури. Послідовники цієї теорії вважало, що правління народу, народний суверенітет ніколи не можуть бути втіленими в життя, оскільки «людина натовпу» розмірковує ірраціонально і, не маючи необхідних знань, не може брати участі в управлінні державними справами. Тільки еліта здатна на політичну діяльність, тільки вона може забезпечити справжню свободу, прогрес і стабільність. Доступ до еліти залишається вільним, до неї можуть увійти прості люди, досягнувши відповідного рівня.

Професор, депутат, сенатор Г.Моска (1854-1941) сформулював свою теорію еліти в роботах «Основи політичної науки» і «Історія політичних доктрин». Аналіз «політичного класу» Г.Моска здійснював за допомогою організаційного підходу.
Він відзначив також дві тенденції в розвитку правлячого класу:

· аристократичну - прагнення стати спадковими правителями у однієї частини еліти. Тоді правлячий клас стає закритим і у суспільства слабшають здібності до розвитку, воно стагнує, припиняє політичний поступ.

· демократичну - прагнення іншої частини еліти змінити колишні, старі прошарки. Якщо вона домінує, то правлячий клас є відкритим, відбувається його швидке оновлення, але виникає небезпека наростання криз.

З позицій елітаризму Г.Моска негативно відносився до демократії. Він вважав демократію утопією, міражем, в гонитві за яким «некомпетентні «маси стають об'єктом маніпуляцій з боку «демагогів» і прокладають шлях «диктатурі». Вибори він трактував як шлях до оновлення еліти, а не як форму контролю мас над керівниками.

В Україні, виходячи з особливостей її історичного розвитку, традицій, ряду проблем і протиріч, які накопичилися протягом довгого часу, сформувалася власна сучасна політична еліта.

Слід виділити наступні проблеми та особливості в розвитку політичної еліти України:

1. Низький рівень моральних якостей, що результирует в низький рівень довіри до абсолютної більшості українських політиків. Політична еліта в нашій державі в більшості своїй володіє владою і багатством, але ніяк не високим рівнем моральних якостей.

2. Преважання особистих і групових інтересів у поведінці представників політичної еліти над інтересами суспільними. Українська політична еліта це як правило представники уряду, олігархії, і ті й інші в ході своєї діяльності в першу чергу спираються на особисті потреби, на створення привілеїв для свого кола, і лише після цього враховують інтереси суспільства в цілому.

3. Щодо низький рівень професійної підготовленості значної частини політичної еліти, відсутність необхідного справжній еліті стратегічного мислення. Звичайно не можна говорити про те, що вся еліта в Україні це люди без належної професійної підготовки, але враховуючи специфічні особливості формування сучасної політичної еліти, можна сказати що у влади зараз не мало людей, які не володіють тим належним рівнем підготовленості, якими має володіти уряд;

4. Низька ефективність політико-управлінської діяльності в цілому і якості прийнятих політичних рішень зокрема. Це все в свою чергу і залежить від того рівня професійної підготовленості, стратегічного мислення, яким володіє елітарний клас;

5. Невміння домовлятися, узгоджувати інтереси. Звичайно політична еліта в нашій державі як і в інших внутрішньо диференційована, але якщо в інших державах можна спостерігати взаємодія еліт, то в Україні навпаки існує так звана «боротьба еліт»;

6. Відчуження політичної еліти від суспільства, поглиблення соціального розриву між її представниками і рядовими громадянами.

Представники політичної еліти України добре навчилися боротися за владу, але не завжди здатні розпорядитися цією владою в громадських інтересах. За право увійти до складу політичної еліти, йде жорстка, а нерідко і жорстока конкуренція. Саме здатність перемагати у боротьбі за владу є основним критерієм у селекції вітчизняної еліти. І відповідно до цього критерію політична еліта дійсно є елітою. Однак коефіцієнт корисної дії політичної еліти України, якість реалізації нею своїх суспільних функцій залишається дуже низьким.

Таким чином, особливість української політичної еліти полягає в тому, що вона повинна постійно пропонувати нові ходи і рішення для розвитку країни. Еліта в Україні не може на сьогоднішній день виконати якісно функції, покладені на неї, через відносного низького рівня професійної підготовленості, невміння домовлятися і погоджувати свої інтереси, все більшого відчуження еліти країни від населення. Тому без оновлення, якісно виконати свою функцію еліта не зможе. Виходячи з цього необхідним елементом сьогоднішнього політичного розвитку українського суспільства є виховання і формування політичної еліти майбутнього з урахуванням існуючих недоліків.

Дата добавления: 2015-05-23