Оцінювання витрат на пряму заробітну плату

Аналіз використання коштів на оплату праці проводиться способом порівняння фактично нарахованої заробітної плати наростаючим підсумком із початку року (за місяць, квартал, рік) із плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами. Під час аналізу виконуються такі завдання:

1) визначається абсолютна економія чи перевитрата;

2) дається оцінка використання кошторису з оплати праці;

3) виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію або перевитрату коштів з оплати праці;

4) обґрунтовуються зміни коштів на оплату праці;

5) пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці. На підставі облікових даних і форми 1-ПВ складаємо таблицю 6.15.

Таблиця 6.15

Оцінювання витрачання фонду заробітної плати, тис. грн.

Фонд заробітної плати підприємства	За кошторисом	Фактично	Відхилення
Працівники основної діяльності (ПОД), у т. ч. робітники	984,6	1525,8 1090,5	112,8 105,9
Працівники обслуговуючих та інших господарств	42,5	43,7	1,2
Усього	1455,5	1569,5	114,0

Дані таблиці 6.15 свідчать про те, що підприємство допустило перевитрату з оплати праці на суму 114,0 тис. грн., у тому числі працівникам основної діяльності 112,8 тис. грн. і працівникам обслуговуючих та інших господарств 1,2 тис. грн.

На підставі облікової інформації необхідно реально оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Враховуючи, що фонд оплати праці працівників основної діяльності тісно пов’язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, встановлюють, крім абсолютної, ще й відносну економію (перевитрату). Вона визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції та продуктивності праці. Розрахунок ведеться так: базовий фонд заробітної плати – 1413 тис. грн.; середній темп підвищення продуктивності праці за планом 103%, фактичний – 107%; норматив приросту фонду заробітної плати ПОД за кожний відсоток приросту виробництва продукції 0,5. Отже, базовий загальний фонд заробітної плати, скоригованийнапідвищення середнього темпу зростання продуктивності праці, становитиме:

Ф_ЗП = тис. грн.

Темп приросту (зниження) обсягу виробництва продукції за звітний рік дорівнює 1,19% [(8500: 8400 • 100) – 100].

Сума фонду заробітної плати до виплати персоналу основної діяльності становитиме:

Ф_ЗП = тис. грн.

Відносна перевитрата фонду заробітної плати -75,9 тис. грн. (1525,8 –1449,9).

Розрахунок показує, що керівники підприємства допустили перевитрату фонду заробітної плати ПОД у сумі 75,9 тис. грн. і працівників обслуговуючих й інших господарств на 1,2 тис. грн. Загальна сума перевитрат – 77,1 тис. грн. Даючи оцінку перевитратам, необхідно враховувати стан економіки: зростання інфляції, брак індексації, рівень споживання, умови життя та ін.

На відхилення фактично нарахованої заробітної плати від планового рівня в цілому по підприємству за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та його середньої заробітної плати. Величина впливу зміни кількості персоналу визначається множенням різниці між фактичною і плановою чисельністю на тарифну ставку (середню планову заробітну плату) одного працівника, а вплив зміни заробітної плати – як добуток різниці між фактичною й плановою середньою заробітною платою одного працівника і їх фактичною чисельністю. Оплата за відрядними розцінками, премії, оплата чергових відпусток пропорційно залежать від обсягу виробництва, а погодинна оплата й різні види доплат – від чисельності персоналу. З урахуванням цього фонд заробітної плати коригується на фактичний обсяг виробництва та кількість працівників.

Додатково аналізується використання фонду споживання за окремими групами і категоріями працівників основної діяльності. При цьому зазначається, наскільки зросли проти плану фактичні виплати з фонду споживання різним категоріям працівників та причини цих змін. Необхідно з’ясувати стимулююче значення премій, підрахувати невиробничі втрати й розробити заходи щодо їх скорочення. Система виплати премій є обґрунтованою, якщо вона стимулює кожного працівника та колектив у цілому на досягнення високих результатів виробництва, забезпечує підвищення середньої заробітної плати за одночасного зниження собівартості продукції.

Аналіз середньої заробітної плати і темпів її зростання завжди пов’язують із темпами підвищення продуктивності праці. Для цього темпи зростання продуктивності праці ділять на темпи підвищення заробітної плати. Розширене відтворення підприємств передбачає, щоб темпи зростання продуктивності праці завжди випереджали темпи підвищення заробітної плати.

Витрати на заробітну плату в собівартості всієї продукції та її одиниці подають одноелементною статтею «Витрати на оплату праці». Пропорційно сумі основної й додаткової оплати праці здійснюють відрахування на соціальні заходи, виділені в собівартості та окремою статтею.

Аналіз витрат на заробітну плату проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення, які виникли у зв’язку зі зміною обсягу, структури асортименту виробленої продукції й рівня витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду. Методика розрахунку впливу кожного з названих факторів аналогічна методиці аналізу матеріальних витрат.

На відхилення заробітної плати у собівартості одиниці продукції впливає зміна трудомісткості виготовленої продукції та середньогодинної оплати. Вплив цих факторів розраховують множенням різниці між фактичною й плановою трудомісткістю на планову середньогодинну оплату, а вплив зміни середньогодинної оплати — множенням різниці між фактичною і плановою середньогодинною оплатою на фактичну трудомісткість.

Відхилення від норм часу та розцінок групують за видами продукції, структурними підрозділами, причинами виникнення й узагальнюють у зведеннях. Так, за звітний період на підприємстві – об’єкті аналізу – допущено перевитрати заробітної плати за рахунок зміни матеріалів на 0,7 тис. грн.; виконання операцій, не передбачених технологією, – 0,2, зменшення питомої ваги кооперованих поставок – 0,5, невідповідності розрядів робітників розрядам робіт – 0,2; через технічну непридатність обладнання – 0,2; низьку якість інструменту – 0,2; невчасне впровадження організаційно-технічних заходів – 0,3; з інших причин – 0,2. Усього перевитрат – 2,5 тис. грн.

Відхилення додаткової заробітної плати робітників-виробничників виникають у зв’язку зі змінами норм відрахувань у резерв оплати відпусток та основної заробітної плати цих робітників, зміною пільг підліткам, перерв у роботі матерів-годувальниць, виконання громадських і державних обов’язків, годинної (денної) заробітної плати цих робітників та інших факторів. Вплив кожного з факторів розраховують за допомогою одного із засобів елімінування.

Причини зміни норм часу, розцінок і відхилень від норм виявляються за первинними документами та зведеними регістрами. Зміни норм часу і розцінок під впливом організаційних та технічних заходів оформляються повідомленнями, дані яких узагальнюються за видами продукції й структурними підрозділами у зведеннях (машинограмах) зміни норм.

Закінчуючи аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати. Аналіз нарядів із відміткою, заявок, обґрунтувань і дозволів на понаднормову працю, актів та листків простоїв, фотографій робочого дня й інших первинних документів, на підставі яких оформляються доплати, показав, що безпідставно було виплачено погодинної оплати – 1,7; премій – 2,8, за роботу в нічні години – 1,9; за роботу в понаднормовий час – 41, за внутрішньозмінні простої – 5, за цілоденні простої – 21 тис. грн. Загальна сума непродуктивних виплат заробітної плати становила 73,4 тис. грн.

Усунення непродуктивних виплат дало б економію витрат на заробітну плату 75,9 тис. грн. (73,4 + 2,5).

На зміну відрахувань на соціальні заходи впливає зміна норм відрахувань і суми основної та додаткової заробітної плати. Норми відрахувань на соціальні заходи диференціюють за галузями народного господарства, змінюють централізовано і залишають постійними протягом певного часу. Вплив зміни цього фактора розраховують множенням різниці між фактичною та плановою нормою відрахувань на планову суму основної й додаткової заробітної плати. Аналогічно розраховують вплив другого фактора.

Усунення перевитрат заробітної плати забезпечило б зменшення невиправданих відрахувань на соціальні заходи і на обов’язкове медичне страхування на суму 37,6 тис. грн. (75,9 * 44,5: 100 = 33,8); (75,9 * 5: 100 =3,8); (44,5 та 5 – норми відрахувань).

6.12 Аналіз витрат на обслуговування виробництва

Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати на утримання й експлуатацію обладнання і цехові витрати.

Аналізуючи витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний характер формування цих витрат, об’єднання в їх складі різних за зв’язком із обсягом виробництва витрат, особливості їх включення в собівартість товарної та окремих видів продукції.

Кожна з названих статей складається з окремих елементів, що зумовило необхідність планування й облік цих витрат за статтями кошторису і подвійного відображення у звітності як самостійних статей калькуляції та кошторису витрат.

У процесі аналізу вивчають динаміку і напрям зміни витрат на обслуговування, виконання кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису й причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції й розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі й на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва та визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і змінних витрат. Для цього застосовують засоби: вищої й нижчої точок обсягу виробництва, графічний, найменших квадратів та інші, які базуються на вивченні статистичних даних про обсяг виробництва і витрати на нього.

У складі витрат на обслуговування виробництва та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання й експлуатацію обладнання. За економічним змістом ці витрати є основними, а за зв’язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Аналізу цих витрат перешкоджає надмірне укрупнення статей кошторису, об’єднання в них умовно змінних та умовно постійних витрат, брак науково обґрунтованих нормативів витрат.

Для виявлення економії чи перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно змінні витрати порівнюють із фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат (табл. 6.16).

Таблиця 6.16

Аналіз витрат на обслуговування виробництва

№ з/п	Стаття витрат	За звітний період	Відхилення (±)	Резерв зниження собівар-тості
за кош-торисом	план.	факт.	Абсолютне	Відносне
	Амортизація обладнання				-1	-1
	Експлуатація обладнання		52,2			7,8	7,8
	Поточний ремонт		21,1			1,9	1,9
	Внутрішньозаводське переміщення вантажів		13,1			2,9	2,9
	Зношення малоцінних і швидкозношуваних інструментів		20,1			1,9	1,9

Продовження таблиці 6.16

	Інші витрати				-	-	-
	Усього		209,5			13,5	14,5
	Утримання апарату управління
	Утримання іншого цехового персоналу				-1	-1
	Амортизація будинків, споруд
	Інші витрати
	Непродуктивні витрати	-	-
	Усього

Примітка. На підприємстві визначено, що питома вага умовно змінних витрат у складі витрат на експлуатацію та поточний ремонт обладнання становить 50%, внутрішньозаводське переміщення вантажів – 80%, зношення малоцінних і швидкозношуваних інструментів – 90%.

У нашому прикладі резерв зниження невиправданих відносних перевитрат за кошторисом статті «Витрати на утримання і використання обладнання» становить 14,5 тис. грн.

Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно постійних. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними витратами. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість кошторису витрат.

Аналітику обов’язково треба знати, що економія витрат на досліди, випробовування, експериментування не є заслугою підприємства, а невиконання завдань і заходів, спрямованих на підвищення якості продукції, планів раціоналізації та винахідництва, охорони праці й техніки безпеки призводить до зниження обсягу і якості продукції, зменшення ефективності, додаткових утрат робочого часу через захворювання та травматизм робітників.

Перевитрати за названими вище статтями, спричинені додатковими дослідженнями, винаходами, експериментами, посиленням охорони та безпеки праці, є цілком виправданими, тому що вони, як правило, перекриваються додатковою ефективністю господарювання.

До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати.

Аналіз цехових витрат показує, що на підприємстві – об’єкті нашого аналізу – допущено перевитрати на утримання апарату управління цеху – 3 тис. грн., на утримання будівель – 1,0 тис. грн., інші непродуктивні витрати – 30 тис. грн. Усього перевитрат було на 34 тис. грн.

Непродуктивні витрати свідчать про недоліки в організації управління і є наслідком перебоїв у постачанні сировиною, матеріалами, покупними виробами, енергією, водою, інструментами, понадпланових простоїв обладнання, незабезпеченості складськими приміщеннями. Непродуктивні витрати виключають із загальної суми, плануючи витрати на майбутній період.

Отже, на підприємстві – об’єкті аналізу – скорочення невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат є резервом зниження собівартості продукції на 34 тис. грн.

Обсяг витрат на обслуговування виробництва й управління в собівартості одиниці продукції прямо залежить не лише від кошторису та його виконання, а і від застосованої методики їх розподілу. Ці витрати розподіляють пропорційно кошторисним (нормативним) ставкам, верстато-машино-годинам роботи обладнання, техніко-економічним коефіцієнтам; витратам на обробіток, основній заробітній платі робітників-виробничників.

Порівнювання розрахунків розподілу витрат на обслуговування та управління, виконаних різними способами, дає змогу вибрати найоптимальніший варіант, перевірити відповідність бази розподілу галузевим інструкціям, визначити вплив факторів на відхилення від плану щодо кожної калькуляційної статті в собівартості продукції.

6.13 Аналіз інших комплексних витрат

З інших комплексних витрат виділяють як самостійні: втрати від браку, витрати на підготовку й освоєння нової продукції, нової технології, техніки; витрати на гарантійний ремонт, гарантійне обслуговування продукції, науково-дослідницькі роботи.

У статті «Втрати від браку» враховують вартість остаточно забракованих деталей, вузлів і виробів, вартість сировини та матеріалів, зіпсованих у процесі налагодження обладнання понад установлені норми, витрати на виправлення браку й витрати на гарантійний ремонт, що перевищують установлені норми (за відрахуванням вартості браку за ціною його можливого використання), утримання з осіб-винуватців браку і постачальників згідно з претензіями за постачання недоброякісних матеріалів. Так, для нашого умовного підприємства загальні втрати від браку (див. табл. 6.12) становили 34 тис. грн.

Аналіз статті «Втрати від браку» проводять, зіставляючи вартість остаточно забракованих виробів чи деталей, витрат на виправлення браку, суми повернень та утримань зі втратами від браку за кілька звітних періодів в абсолютних сумах і у відсотках до собівартості товарної продукції; визначають динаміку, напрям зміни форм браку та його складових частин.

Джерелами аналізу є дані аналітичного обліку й позаоблікова інформація.

Причини браку виявляють на підставі актів, повідомлень, відомостей на брак, рекламацій споживачів, звітів майстерень гарантійного ремонту, звітів відділів технічного контролю щодо якості матеріалів та ін. Скорочення браку у виробництві є резервом зниження собівартості й збільшення випуску продукції.

Аналіз усіх інших комплексних статей проводять, порівнюючи фактичні витрати із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг реалізації. У такий спосіб визначають абсолютне й відносне відхилення (економію чи перевитрату). Джерелами аналізу є аналітичні розрахунки кошторису, облікові бухгалтерські дані, показники плану. Проте скорочення витрат не завжди є резервом зниження собівартості продукції.

6.14 Зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції

Аналіз собівартості продукції закінчується зведеним підрахунком резервів її зниження й розробленням заходів, спрямованих на використання виявлених резервів.

Зниження собівартості одиниці продукції та витрат на 1 гривню продукції досягається двома способами:

1) збільшенням обсягу виробленої продукції;

2) ліквідацією непродуктивних витрат і невиправданих перевитрат за елементами й калькуляційними статтями витрат, більш економним витрачанням матеріальних, трудових і грошових запасів та запровадженням прогресивних організаційних і технічних заходів підвищення ефективності виробництва.

Збільшення випуску продукції сприяє зниженню її собівартості за рахунок економії умовно постійних витрат. У наших розрахунках можливе підвищення випуску продукції на 704 тис. грн., або на 8,38%, сприяє зниженню собівартості продукції. Розмір зменшення собівартості знаходимо в такий спосіб. Планова собівартість додаткової продукції становитиме 568,5 (704 / 80,75) тис. грн. Питома вага умовно постійних витрат у собівартості продукції склала 23%. Загальна сума зниження собівартості дорівнюватиме

ΔС = тис. грн.

Непродуктивні витрати й невиправдані перевитрати виявляються в процесі аналізу собівартості продукції за статтями витрат. За такого підрахунку потрібно уникати подвійного рахунку однакових резервів; виключити економію витрат, одержану внаслідок невиконання конкретних заходів, урахувавши її негативний вплив на ефективність виробництва продукції. Необхідно забезпечити максимальну порівнянність показників за часом, у просторі, максимальну єдність методики оцінювання та обчислення обсягу виробництва.

На підставі проведеного аналізу окремих факторів, що вплинули на собівартість продукції, підрахуємо резерви зниження витрат. Для цього складемо таблицю 6.17.

Резерви надпланового зниження собівартості продукції становлять 422,1 тис. грн., або 6,22% (422,1: 6783 * 100) планової собівартості, тобто витрати на одну гривню продукції могли б становити 79,09 коп. проти 84,06 коп. нині. Це великий резерв.

Таблиця 6.17

Підрахунок резервів зниження собівартості продукції

№ з/п	Назва резервів	Сума, тис. грн.

Продовження таблиці 6.17

	Економія умовно постійних витрат за умови збільшення обсягу випуску продукції	130,8
	Скорочення невиправданих перевитрат і непродуктивних витрат: - матеріалів - заробітної плати - відрахувань на соціальні заходи - утримання й використання обладнання - цехових витрат - утрат від браку	95,3 75,9 37,6 14,5 34,0 34,0
	Усього	422,1

Вирішальною умовою використання виявлених резервів зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі досягнень науково-технічного прогресу. Впровадження нової техніки, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення технології, запровадження прогресивних видів матеріалів, ліквідація втрат, удосконалення планування, обліку й аналізу витрат забезпечуватимуть використання наявних резервів і зниження собівартості продукції.

Для того щоб домогтися успіхів у майбутньому й не витрачати зайвого часу на виявлення резервів збільшення обсягу продукції та зниження собівартості за минулі періоди, необхідно систематично вести оперативний, внутрігосподарський, порівняльний і функціонально-вартісний аналіз.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Значення аналізу собівартості продукції.

2. Які завдання розв’язуються під час такого аналізу?

3. Які джерела інформації використовуються для аналізу собівартості?

4. За якими показниками характеризується собівартість продукції?

5. Які види собівартості застосовуються в економіці?

6. Назвіть особливості собівартості одиниці окремих видів продукції.

7. У чому полягають особливості аналізу витрат на 1 грн. товарної продукції?

8. Обґрунтуйте необхідність і методику зниження собівартості порівнянної та непорівнянної продукції.

9. Навіщо і як виявляти вплив обсягу й структури продукції на зниження собівартості?

10. У чому полягають особливості аналізу за елементами витрат?

11. З’ясуйте особливості аналізу за статтями калькуляції.

12. Назвіть особливості аналізу за прямими й накладними витратами в собівартості продукції.

13. Як підрахувати вплив факторів «норма» і «ціна» на відхилення матеріальних витрат у собівартості?

14. У чому виявляються особливості аналізу умовно постійних та умовно змінних витрат?

15. Які витрати відносять до комплексних, як їх аналізують?

16. Як аналізується собівартість окремих виробів?

17. Назвіть особливості аналізу собівартості продукції в структурних підрозділах.

18. Які особливості й відмінності має методика оперативного аналізу собівартості?

19. Обґрунтуйте необхідність міжгосподарського (порівняльного) аналізу собівартості.

20. Назвіть особливості функціонально-вартісного аналізу (ФВА).

21. Як проводиться зведений підрахунок резервів зниження собівартості продукції?

Дата добавления: 2015-05-23