Основні поняття та визначення

Електроліти	- речовини, які в розчинах та розплавах розпадаються на іони, внаслідок чого їхні розчини та розплави проводять електричний струм.
Електролітична дисоціація (або іонізація)	- процес розщеплення електролітів на іони в середовищі полярних розчинників.
Ступінь електролітичної дисоціації (α)	- відношення числа молекул, які розщепилися на іони (N _дис) до загального числа розчинених молекул (N):
Сильні електроліти	- електроліти, які у розчинах практично повністю дисоціюють на іони; для них .
Слабкі електроліти	- електроліти, які під час розчинення у воді лише частково дисоціюють на іони, а основне число їхніх молекул перебуває в розчині в недисоційованому стані; для них .
Кислоти	- електроліти, що дисоціюють з відщепленням іонів .
Основи	- електроліти, що дисоціюють з відщепленням іонів .
Амфотерні електроліти	- електроліти, які дисоціюють і як кислоти, і як основи.
Константа дисоціації (К_д)	- константа рівноваги для оборотного процесу дисоціації слабкого електроліту , де - рівноважні концентрації іонів та недисоційованих молекул слабкого електроліту.
Закон розведення Оствальда	- при розведенні розчинів слабких електролітів ступінь дисоціації збільшується або
Іонний добуток води	- добуток концентрацій іонів і при t = 25⁰C.
Водневий показник (рН)	- від’ємний десятковий логарифм молярної концентрації іонів Н⁺ в розчині
Гідроксидний показник (рОН)	- від’ємний десятковий логарифм молярної концентрації іонів
Скорочені іонні рівняння	- рівняння реакцій, в яких сильні розчинні електроліти записують у вигляді іонів, а слабкі розчинні електроліти, важкорозчинні та газоподібні речовини – у молекулярній формі.
Гідроліз солей	- реакція обмінної взаємодії між водою і розчиненими в ній солями, що супроводжується зміною рН середовища внаслідок утворення слабкої кислоти (її кислої солі) або слабкої основи (її основної солі).