Лекція 1. Сутність податків та їх роль в економічній системі

Тема 5. Податки. Податкова система

1. Економічна сутність і роль податків у формуванні державних фінансів.

2. Функції податків та їх види.

1. Економічна сутність і роль податків у формуванні державних фінансів.

Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, які акумулюються у бюджетних і позабюджетних державних централізованих фондах, переважно завдяки функціонуванню податкової системи. Еконо­мічні відносини, пов’язані з податками, тією чи іншою мірою зачіпають усе населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудо­ви податкової системи цікавлять не тільки спеціалістів (економістів, юрис­тів, керівників усіх рівнів, підприємців), але й звичайних громадян. Система оподаткування в Україні почала формуватися з 1991 р., не­зважаючи на незмінність основних ринципів і підходів до побудови цієї системи, викладених в Законі України «Про систему оподаткування», вона, однак, постійно змінюється: вносяться доповнення, уточнення, поправки. Правові норми, які регулюють відносини, пов’язані зі збиранням, розподі­лом і використанням податкових надходжень в Україні, відображають усі зміни державної фінансової політики, направлені на подолання кризи і створення ефективної ринкової економіки.

В основі вивчення податкової системи, механізмів оподатковування — повне і точне розуміння податкової термінології і понять, що розкривають суть оподатковування. Розглянемо основні елементи, що характеризують податкову систему і податковий механізм.

Податки — обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб у бюджет. Вони виникли разом із виникненням держави. За економічним змістом — це фінансові відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуження частини новоствореної вартості з метою утворен­ня централізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Податкова система країни — сукупність встановлених у законодавчо­му порядку податків, що сплачуються до бюджетів різних рівнів, а також принципів, форм і методів їх встановлення, зміни, відміни, нарахування, сплати і стягнення, у т. ч. організація податкового контролю.

Структура податків — співвідношення між різними видами податків і зборів, що визначаються податковою політикою держави та утворюють податкову систему.

Об’єкти оподаткування — доходи, прибуток, додана вартість, майно, використання природних ресурсів, певні юридичні дії (наприклад, нотаріа­льні, передавання прав власності на майно) та ін.

База оподатковування — вартісне, фізичне або інше характерне вира­ження об’єкта оподаткування.

Суб’єктами оподатковування є платники податків і державні податко­ві органи.

Платники податків — юридичні і фізичні особи, які, відповідно до чинного законодавства, зобов’язані платити податки і збори (обов’язкові платежі). Державні податкові органи — служби, створені державою для конт­ролю за повнотою і своєчасністю сплати платниками встановлених зако­нодавством податків.

Носій податку — це особа (юридична чи фізична), що фактично несе податковий тягар. Платник податку не є його носієм, якщо перекладає по­даток на іншого.

Джерело сплати податків — кошти платника; доходи, отримані в різ­них формах (виручка від реалізації продукції, прибуток підприємства, за­робітна плата тощо). Іноді джерело може збігатися з об’єктом (наприклад, за податком на прибуток підприємств).

Одиниця оподатковування — одиниця виміру бази оподатковування (наприклад, грошова одиниця для податку з доходів фізичних осіб, оди­ниця виміру площі — гектар, м² для земельного податку, одиниця вимі­ру об’єму двигуна — куб. см для податку з власників транспортних за­собів).

Податкова ставка — це розмір податку в абсолютному (грошовому) чи відносному (процентному) вираженні, що встановлюється на одиницю оподатковування. Розрізняють номінальну й ефективну податкові ставки.

Номінальна ставка — встановлений законом розмір податку, що під­лягає сплаті з кожної одиниці оподатковування.

Ефективна ставка — співвідношення суми сплаченого податку до фа­ктичної суми доходів; характеризує фактичний рівень оподатковування.

Податкова пільга — повне чи часткове звільнення від сплати податку; закріплюється законодавчо в різних формах: шляхом встановлення неопо­датковуваного мінімуму об’єкта податку, зниження податкових ставок, ви­рахування з податкового окладу (податковий кредит), повернення раніше сплачених податків та інше. Подвійне оподатковування — обкладання одного і того самого об’єкта податком одного виду два (чи більш) рази протягом одного звітно­го періоду. Може виявлятися в таких формах:

Ø один і той самий об’єкт обкладається податком одного виду різ­ними рівнями державної влади однієї країни (наприклад, на рівні федерації загалом, суб’єктів федерації, органів місцевого самовря­дування);

Ø один і той самий об’єкт обкладається податком одного виду вла­дою різних держав;

Ø обкладається прибуток юридичних осіб, а потім цей самий прибу­ток обкладається як податок на дивіденди, що були виплачені ак­ціонерам цих підприємств.

Податкова реформа — сукупність змін податкового законодавства, що стосуються структури податків, об’єктів оподатковування, податкових ста­вок і пільг із метою оптимізації оподатковування, досягнення балансу ін­тересів розвитку економіки і соціальної справедливості.

Податкова політика — складова частина економічної політики держа­ви, яка базується на сукупності юридичних законодавчих актів, що вста­новлюють

Лібералізація системи оподатковування — зменшення регулюючої ролі податків, створення однакових умов для всіх платників податків; до­сягається зазвичай шляхом зниження податкових ставок з одного боку, і розширення бази оподатковування (зменшення чи ліквідації податкових пільг, збільшення кількості об’єктів оподатковування), — з іншого.

Податкове право — сукупність правових норм, за допомогою яких держава регулює відносини, що виникають при справлянні податків. Це відносини між державою і податковими органами; між податковими орга­нами і платниками; між державою, податковими органами і фінансово- кредитними установами з приводу акумуляції податкових платежів. Пода­ткове право є частиною фінансового права.

Податкове зобов’язання — зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у по­рядку та у строки, визначені законодавством.

Податковий кредит — це сума, на яку платник має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду згідно з нормами, передбаченими податковим законодавством (наприклад, виключити із суми нарахованого усередині країни податку на прибуток суму податку на прибуток, сплаче­ного за кордоном; зменшити податкове зобов’язання по податку на додану вартість (ПДВ), на суму ПДВ, сплаченого платником цього податку у звіт­ному періоді у зв’язку з придбанням товарів, робіт, послуг та ін.).

Податкові канікули — визначений період, протягом якого платнику надається пільга у вигляді звільнення від сплати податку.

Із самого початку податки у всіх держава^ заи{5бваджувалися з метою виконання фіскальної функції, тобто забезпечення держави джерелами коштів для фінансування державних витрат. Потім держави тією чи іншою мірою почали використовувати податкові ставки і податкові пільги з ме­тою регулювання соціально-економічних процесів, і податки стали вико­нувати регулюючу функцію — здійснювати вплив на відтворення (стиму­лювати чи стримувати його темпи, збільшувати чи зменшувати нагромадження капіталу і платоспроможний попит населення) і сприяти розв’язанню різних соціальних задач (захист низькооплачуваних осіб, пе­рерозподіл доходів для забезпечення соціально незахищених верств насе­лення, здійсненню ефективної демографічної політики). Оскільки регулю­юча функція податків спрямована на економічні і соціальні процеси, її можна поділити на економічну, стимулюючу, соціальну і т.п.

Питання про те, наскільки ефективно держава може використовувати регулюючу функцію податків було і залишається одним із центральних питань теорії оподатковування. Історія розвитку теорій податків — це іс­торія боротьби двох основних напрямів в економічній теорії: монетаризму і кейнсіанства.

Прихильники монетарних методів, до яких належали й основополож­ники класичної політекономії і теорії податків Адам Сміт і Давид Рікардо, вважали, що податки, переважно, повинні виконувати фіскальну функцію і бути нейтральними стосовно економічних процесів. Кейнсіанці обстоюва­ли необхідність посилення державного регулювання економіки за допомо­гою фінансових регуляторів, у тому числі податків.

На різних етапах економічного розвитку при проведенні податкових реформ пріоритетними ставали то монетарні, то кейнсіанські підходи до удосконалення оподатковування.

На сьогодні, мабуть, ніхто не заперечує необхідності використання податків як фінансових регуляторів; йде пошук інтеграції неокласичних (монетаристських) і кейнсіанських моделей, створення нової теорії подат­ків, яка б увібрала в себе позитивні елементи різних напрямів фінансової науки, розроблених у минулому.

Історія розвитку оподаткування свідчить, що податки можуть бути не тільки джерелом поповнення бюджетів, але й інструментом регулювання тих чи інших соціально-економічних процесів. Наприклад, уряди країн можуть використовувати податкову систему для перерозподілу доходів між членами суспільства, стимулювати деякі види діяльності.

Дата добавления: 2015-05-23