Проблеми справедливості в охороні здоров'я

Основний зміст морально-етичних проблем медицини відображає відносини "медичний працівник -пацієнт". Проте моральний вибір, який роблять у різноманітних ситуаціях клінічної і дослідницької практики як медичні працівники, так і пацієнти, багато в чому залежить від навколишніх умов і, насамперед, від системи охорони здоров'я, елементами якої кожен раз стає і пацієнт, і лікар, і медична сестра. Тому в біомедичній етиці є ще один розділ, у якому досліджуються відносини "медичний працівник - суспільство (організація охорони здоров'я) - пацієнт". Найбільше актуальних досліджень щодо цього — в аспекті етичної категорії "справедливість".

На батьківщині біоетики, у США, активний суспільний інтерес до цієї проблеми виник у середині 60-х роківі у зв'язку з дефіцитом такого виду медичної допомоги, як нирковий діаліз ("штучна нирка"). Лікарі відмовилися самі вирішувати, кому з пацієнтів лікування повинно бути надано, а кому відстрочено (що означало майже стовідсоткове приречення на смерть). Такий вибір був покладений на спеціально створену суспільну комісію. Після того, як ця категорія хворих звернулася в конгрес США, останній виробив положення про гарантійне забезпечення нирковим діалізом кожного, хто потребує його із громадян США. Проте в цього рішення були і є противники: чому дана група важких хворих користується такою перевагою (витрати на нирковий діаліз у США щорічно складають декілька мільярдів доларів).

Пізніше ще більш гострі дискусії такого ж змісту виникли в зв'язку з розмірами медичної допомоги, яка надається пристарілим. У 1978 р. були опубліковані дані, відповідно до яких 30% усіх коштів державної програми медичної допомоги американцям похилого віку (яка в цілому складає понад 100 мільярдів доларів) були витрачені на лікування тих пацієнтів, життя яких було продовжено приблизно на 30 днів. Авторитетні представники біомедичної етики в США стверджують, що це несправедливо хоча б тому, що в суспільстві не вистачає коштів для вирішення таких важливих завдань, як лікування раку, діабету і СНІДу, імунізація дітей малозабезпечених прошарків населення, виходжування недоношених, забезпечення вагітних якісним харчуванням і т.д.

У загальному вигляді етична проблема справедливості в охороні здоров'я - це проблема доступності всім пацієнтам медичної допомоги. Вузько-ринковий підхід в охороні здоров'я цілком непридатний. Право на охорону здоров'я - одне з найважливіших соціальних прав людини, яке повинно бути гарантоване суспільством. Право на охорону здоров'я, як і право на життя, на свободу й особисту недоторканість, належить до основних передумов громадського життя в цілому. Це значить, що в кожному цивілізованому суспільстві його членам повинна бути гарантована доступна сума обов'язкових (базисних) медичних послуг. З позиції такого підходу, наприклад, за штучне запліднення або сучасну пластичну хірургію пацієнти повинні сплачувати самі (ці медичні послуги не є "базисними"), і мало хто при цьому скаже, що це несправедливо.

У нашій країні проблема справедливості в охороні здоров'я обговорювалася в основному в зв'язку з "подвійним стандартом" при наданні медичної допомоги правлячій еліті й іншій частині населення. Різке соціальне розшарування суспільства, яке відбулось в останні роки, ще більше поглибило це протиріччя. Соціально-економічна нестабільність суспільства робить останнє найчастіше фактично нездатним забезпечити громадянам (пацієнтам) надання багатьох із цих "базисних" послуг охорони здоров'я (у всякому разі, як безкоштовних).

Таким чином, проблеми справедливості в охороні здоров'я нашої країни є навряд чи не найбільш гострими з усіх соціально-етичних проблем, що ми розглядали. Кваліфіковане обговорення проблем справедливості в охороні здоров'я потребує наведення аргументів не тільки з галузі моральної філософії, але і з галузі соціальної філософії, політичної філософії. Виходить, у діалог поряд із самими спеціалістами-медиками, філософами, юристами, духовними особами і т.д. повинні вступити також економісти, соціологи і політики.

Дата добавления: 2015-05-23