Способи передачі конкретних збудників

Порівняльна характеристика грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів

Грампозитивні (ентеробактерії)	Грампозитивні (коки)
Клебсієла, кишкова паличка, протей, цитробактер і т.і	Золотавий та епідермальний стафілококи, стрептококи і т.і.
1. Локалізація Природне місце існування
Кишечник, слизові оболонки сечовивідних і дихальних шляхів	Верхні дихальні шляхи, шкіра
2. Стійкість у зовнішньому середовищі Висушування
Гинуть у впродовж декількох хвилин Резервуар у зовнішньому середовищі - вологі ганчірки, щітки для миття рук, дихальна апаратура, розчини, раковини, ручки кранів, інші вологі і зволожуючі поверхні	Зберігають життєздатність Резервуар у зовнішньому середовищі - шкіра, повітря, предмети догляду за хворими, меблі, постільні приналежності, одяг
3. Здатність розмножуватися на об'єктах навколишнього середовища
Розмножуються (накопичуються) у зовнішньому середовищі, поза організмом людини (у розкритих ємкостях з розчинами лікарських речовин, у дезінфікуючих розчинах із зниженою концентрацією)	Не розмножуються поза людиною, за виняток на продуктах харчування при неправильному зберіганні
4. Механізм передачі
Переважно контактно-побутовий, можливий повітряно-краплинний	Переважно повітряно-краплинний, але не виключений і контактно-побутовий

Механізм передачі збудників внутрішньолгкарняної інфекції включає множинні й різноманітні шляхи і чинники, відповідно до різноманітності збудників, профілю стаціонару, контингенту хворих, які знаходяться на лікуванні, обсягу лікувально-діагностичних процедур і маніпуляцій.

Контактно-побутовий шлях передачі через руки медичного персоналу, білизну, предмети догляду за хворими, а також медичний інструментарій і апаратуру сприяє поширенню псевдомонад і клебсієл, наприклад, в опікових і дитячих відділеннях лікарень.

Харчовий шлях передачі збудників реалізується при порушеннях роботи харчоблоку, технології готування або збереження харчових продуктів і готових страв, і наявності нерозпізнаних носіїв інфекції серед працівників харчоблоку. Так, можуть виникати спалахи кишкових інфекцій у стаціонарі, санаторії.

Парентеральна передача збудників можлива при використанні незнезаражених шприців і голок, при введенні інфікованих препаратів крові (вірусний гепатит, інфекція ВІЛ, стафілококи, малярія й ін.). У цілому, як правило, виявляються різноманітні шляхи і чинники передачі збудників при порушенні режиму стерилізації і дезінфекції медичного інструментарію, приладів і апаратів, невиконанні персоналом правил асептики, антисептики, особистої гігієни, режиму прибирання і дезінфекції.

Гнійно-запальні або гнійно-септичні внутрішньолікарняні інфекції виникають при зараженні внаслідок операцій, ін'єкцій, пологів і абортів, у зв'язку з переливанням крові, гемодіалізом, катетеризацією судин та інших процедур.

Етіологія гнійно-запальних інфекцій різноманітна. Найчастішими збудниками цих захворювань є стафілококи, пневмококи, ентеробактерії, грибки. Носіями стафілококів можуть бути 20-70 % і більше медичних працівників пологових будинків і стаціонарів. Серед різних категорій носіїв постійні мають найбільшу епідеміологічну небезпеку. Локалізація стафілококів у носоглотці і на шкірі визначає найбільш типові шляхи передачі — повітряно-крапельний і контактно-побутовий (через руки, предмети і навіть медичний інструментарій). У новонароджених і породіль стафілококи - найчастіша причина гнійно-септичних інфекцій. У травматологічних і опікових відділеннях значну частку становить синьогнійна інфекція. Джерелом зараження стають хворі з гнійно-септичним процесом і носії серед персоналу. Передача збудників відбувається повітряно-крапельним (від персоналу), пиловим (від об'єктів навколишнього середовища) і контактно-побутовим шляхом (через апаратуру, інструментарій, білизну).

В урологічних стаціонарах зараження може відбуватися під час цистоскопії і катетеризації сечовивідних шляхів.

У відділеннях для новонароджених і в дитячих лікарнях відомі внутрішньолікарняні спалахи і спорадичні захворювання на сальмонельоз, викликані "госпітальними" штамами, стійкими в зовнішньому середовищі до дезінфектантів. Під час перебування хворого в стаціонарі зростає роль контактно-побутового механізму передачі. Для дитячих стаціонарів актуальним є інфікування ентеропатогенними кишковими паличками через руки персоналу, заражені предмети. Є епідеміологічні спостереження про зараження через повітря (крапельним або пиловим шляхом), оскільки бактерії виявляли в носі й глотці пацієнтів, в пилюці.

Способи передачі і можливі захворювання, які виникають у сприйнятливого організму, наведені нижче в таблиці.

№	Спосіб передачі інфекції	Деякі можливі захворювання
	Контактний	СНІД, педикульоз, гонорея, деякі вірусні гепатити, і короста
1.1.	прямий (від джерела до господаря)	Сифіліс і інші інфекції, що передаються статевим шляхом
1.2.	непрямий (через проміжний об'єкт):
	а) руки;	Раньова інфекція, кишкові інфекції (дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф, гепатит А та інші)
	б) предмети, через які може передаватися інфекція: уретральний катетер, хірургічні інструменти, ендоскопічна і дихальна апаратура, постільні приналежності, поверхні вологих предметів (крани, раковини);	Гепатит В та інші гепатити, які передаються парентеральним шляхом, СНІД, раньова інфекція, абсцес, флегмона, сепсис, цистит, пієлонефрит та інші
	в) краплинний (пиловий) краплі - великі часточки	Менінгококовий менінгіт, грип, дифтерія, пневмонія гнійний трахеобронхіт та інші
	Повітряно-краплинний Господар вдихає крапельки(1-5 мкм), що містяться в повітрі	Вітряна віспа, туберкульоз легень, раньова інфекція, гострі респіраторні вірусні інфекції тощо
2.	Трансмісивний
2.1.	Передача через носія: проковтнута чи введена речовина (розчини лікарських препаратів, мазі тощо), їжа, вода, препарати крові	Гепатит А, сальмонельоз, гепатит В, СНІД
2.2.	Передача через живого переносника(зазвичай комахи або кліща)	Малярія, рикетсіоз (блошиний і вошивий висипний тиф), геморагічна лихоманка, кліщовий енцефаліт та інші

Дата добавления: 2015-05-23