Основні напрями і механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів

Формування економічних методів управління природоко­ристуванням в нових економічних умовах буде відбуватися і відбувається в таких напрямах:

Таблиця 9 - Напрями економічних методів управління природоко­ристуванням

Урахування та соціально-економічна оцінка природно- ресурсного потенціалу і екологічного стану територій	Здійснення кількісного та якісного обліку природних ресурсів та стану навколиш нього середовища, проведення їх порівняльної і комплексної соціально-економічної оцінки та можливих напрямів використання
Планування охорони навколишнього природного середовища та раціонального викорис­тання природних ресурсів	Розробка інноваційних механізмів реалізації екологічних програм. Створення ефективного механізму здійснення природо -ресурсних заходів
Фінансово-кредит­ний механізм природокористуван-	Удосконалення системи фінансування екологічних програм щодо заходів з охо рони навколишнього природного середовища за рахунок фондів екологічного страхування, екологічних та інших банків Впровадження системи пільгових еколо­гічних інвестиційних проектів
Екологічне страхування	Створення державних фондів екологічного страхування та підтримка незалежних страхових компаній
Розвиток екологіч­них банків	Формування державного та регіональних екологічних банків. Створення спеціаль­них банків для реалізації великих еколо­гічних фондів, для здійснення ними ряду банківських послуг
Екологічні фонди	Удосконалення структури екофондів та їх взаємодія. Створення ефективного механізму витрат коштів екофондів. Формування інноваційних екофондів. Створення екологічних фондів на підприємствах
Економічне стиму­лювання	Встановлення податкових, кредитних та інших пільг підприємствам та організаці­ям, які здійснюють природоохоронні за­ходи. Впровадження спеціального оподат­кування екологічно небезпечної продукції та технологій, впровадження заохочуваль них цін і надбавок на екологічно чисту продукцію (товари, послуги). Здійснення державної підтримки підприємствам, які випускають природоохоронне обладнання, а також виконують роботи та послуги екологічного призначення
Формування ринку екологічних робіт та послуг	Створення консалтингових та інжинірин гових фірм. Організація роботи з ліцен зування діяльності природоохоронного призначення
Платність приро­докористування	Удосконалення видів платежу за користування природними ресурсами, а також механізмів платежу за забруднення до­вкілля, введення нових видів платежів
Економічний вплив на порушників природоохоронного законодавства	Компенсація збитків за забруднення, екологічні аварії

Для оцінювання розвитку території відпо­відно до принципів сталого розвитку запропоновано викорис­товувати індикатори сталого розвитку.

Індикатори сталого розвитку території — це показники, які використовують для оцінки стану здоров'я та рівня життя людей, стану довкілля на окремій території, кіль­кісна оцінка впливу людської діяльності на стан довкілля і на стан здоров'я людей, якість і тривалість їхнього життя.

Ці показники мають бути єдиними для загальної оцінки певної території чи порівняльної оцінки декількох територій. На сьогодні найбільш відомими є такі індикатори: індекс екологічної стійкості; індекс реального прогресу; індекс стійкого економічного добробуту; індекс живої планети.

Приклади індикаторів сталого розвитку

Соціальні індикатори:

- середня тривалість життя;

- співвідношення середньої і міні­мальної заробітної плати;

- чисельність насе­лення, яке прожи­ває в екологічно небезпечних умо­вах;

- темпи росту зайня­тості населення;

- зниження дитячої смертності.

Економічні індикатори:

- темпи росту внут­рішнього валового прибутку на одно­го жителя;

- зміна характеру особистого спожи­вання продуктів харчування;

- використання при­родних ресурсів одним жителем.

Екологічні індикатори:

- споживання водних ресурсів, у т. ч чистої питної води;

- площа природно-рекреаційних зон;

- обсяги викидів в атмосферу оксидів карбону, сульфуру, нітрогену;

- обсяги побутових відходів та стічних вод;

- обсяги промислових відходів.

Для з'ясування ефективності дій влади і громадськості щодо впровадження принципів сталого розвитку здійснюється моніторинг індикаторів сталого розвитку. На основі відстеження змін індикаторів у часі для однієї і тієї самої території через певні проміжки часу.

Дані моніторингу індикаторів використовують при внесенні коректив у напрямі розвитку території, методів впровадження, змін у політиці управління територією.

Проблеми сталого розвитку України.

У проекті «Концеп­ції сталого розвитку України» зазначено, що сталий розвиток в Україні — це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціальної, економічної та екологічної складо­вих з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поко­лінь. Сталий розвиток розглядається як такий, що не лише породжує і сприяє економічному зростанню держави, а й спра­ведливо розподіляє його результати, відновлює довкілля та сприяє подоланню бідності.

Проте при переході України на шлях сталого розвитку мають бути розв'язані такі головні проблеми:

- сприяння становленню громадянського суспільства;

- подолання бідності;

- відхід від таких процесів розвитку суспільства, які при­зводять до його деградації;

- створення цілісної системи законодавства у сфері сталого розвитку;

- введення дієвого економічного механізму природокорис­тування та природоохоронної діяльності;

- вдосконалення процесу доступу до інформації з питань навколишнього середовища та здоров'я.

Для успішного просування шляхом сталого розвитку Україна підписала Програму дій «Порядок денний на XXI століття» на конференції в Ріо-де-Жанейро у 1992 році. Піз­ніше у 1997 році на конференції «Ріо + 5» українська делега­ція підтвердила своє прагнення йти шляхом сталого розвитку. У тому ж році в Україні на державному рівні було створено національну комісію сталого розвитку, яка активно співпра­цює з різними міжнародними природоохоронними організа­ціями.

Дата добавления: 2015-05-23