Соціологія управління 3 страница. Розробляючи соціальні технології, слід дотримуватися певних принципів

Розробляючи соціальні технології, слід дотримуватися певних принципів. Так, принцип багаторівневого аналізу потребує всебічного врахування рівня соціального розвитку трудового колективу і на цій основі здійснення ранжирування та визначення найважливіших соціальних резервів. Цю процедуру здійснюють методами експертного опитування та рангової кореляції, аналізу даних соціальної статистики, вивчення колективної думки. Згідно з цим принципом кожному рівню соціального розвитку колектива відповідає певний пакет соціальних технологій.

Принцип цілевизначення передбачає ретельне визначення мети і завдань соціальної технології, узгодження їх з ресурсами, матеріальними можливостями підприємства. Орієнтація на соціальні результати дає можливість уникати стереотипів технократизму й економічного раціоналізму, коли соціальний розвиток колективу здійснювався за залишковим принципом, а людина розцінювалася як виробничий чинник.

Принцип комплексності потребує врахування всіх чинників, що впливають на розвиток соціальних процесів у трудовому колективі.

Крім того, соціальна технологія повинна мати свого адресата, розроблятися для конкретного структурного підрозділу. Для її розробки й обгрунтування потрібна інформаційна база. Ефективність, успіх її опрацювання й реалізації значною мірою залежить від заінтересованості керівника, його уміння правильно сформулювати соціальне замовлення, його соціологічного мислення і культури.

Найбільш відомими у вітчизняній практиці були технології з таких питань: робота з робітниками, що звільняються, управління адаптацією нових робітників, профілактика порушень трудової та громадської дисципліни, професійна орієнтація школярів, формування резерву і вибори керівників, організація гнучкого режиму роботи, вивчення і поліпшення міжособистісних відносин у колективі та деякі інші.

Як уже було сказано, трудові колективи різняться за рівнем розвитку. Більшість колективів перехідного періоду до ринкової економіки мають перший рівень. Для нього необхідним є передовсім пакет соціальних технологій для соціальної стабілізації трудового колективу.

Головними напрямами такої стабілізації можуть бути: подолання безгосподарності, поліпшення організаційного порядку і дисципліни праці; механізація, автоматизація та комп’ютеризація праці, збагачення її змісту; розвиток самоврядування тощо. Усі ці напрями соціологічної роботи мають конкретизуватися в соціальних технологіях. Розробка й адаптація соціальних технологій до управлінської діяльності конкретного трудового колективу — завдання досить складне.

Наприклад, навіть за умов масового безробіття серед окремих категорій працівників є так звана потенційна плинність кадрів, тобто незадоволення роботою, готовність змінити місце роботи, як тільки з’явиться така можливість. Ця ситуація найчастіше зумовлюється незадовільними умовами праці, низькою її змістовністю, поганою оплатою, низькою оцінкою результатів роботи. Відомо, що люди старанно, з повною віддачею працюють там, де не тільки суворо вимагають, а й піклуються про них.

Уперше соціальну технологію «Робота з робітниками, які звільняються» було розроблено та впроваджено на КАМАЗі. Вона складалася з п’яти операцій. Перша — бесіда робітника, що звільняється, з інженером відділу кадрів та заповнення бланка «Заява про звільнення» із зазначенням причини звільнення та деяких даних про себе. Друга — співбесіда у відділі кадрів, а також на раді колективу з обговоренням ситуації звільнення. Третя — уточнення причин звільнення соціологом, або працівником відділу кадрів за допомогою різних соціологічних способів збирання контрольної інформації. Як засвідчила практика, половина вказаних у заяві причин не відповідала дійсності. Четверта — проведення засідання відповідних службових осіб з метою обговорення отриманої інформації та опрацювання відповідних заходів. П’ята — оформлення заяви про звільнення. Шоста — підготовка соціологами на підставі всіх цих даних щоквартального бюлетеня для керівництва «Аналіз причин плинності».

Спільною проблемою для всіх підприємств була й залишається проблема успішної адаптації в перші два роки роботи, на які припадає найбільша кількість невдоволених. Цілеспрямована робота з адаптантом у цей період суттєво впливає на формування його професійного інтересу, розвиток природних задатків, набуття відповідних практичних навичок. У зв’язку з цим розробка і реалізація соціальної технології «Адаптація в колективі» має на меті створення оптимальних умов для адаптації нових членів колективу, реалізації їхніх життєвих планів, творчих задумів, формування стійкого інтересу до обраної професії, встановлення контактів з керівником і членами колективу, повного розкриття особистості.

З огляду на це технологія передбачає такі процедури:

· знайомство адаптанта з колективом, його нормами, організаційним порядком, з традиціями, що склалися в колективі;

· професійне й духовне становлення адаптанта, оволодіння професією, виховання почуття відповідальності за спільну справу;

· сприяння самовираженню і самоутвердженню молодого працівника в колективі;

· контроль адаптації молодих працівників у колективі.

На жаль, соціальних технологій у вітчизняній практиці дуже мало. Це пояснюється як складністю соціальних процесів, що не дає змоги повністю уніфікувати ситуації, технологізувати всі процеси і запропонувати типові методи їх вирішення, так і недостатнім розвитком вітчизняної соціологічної науки, недостатнім обміном розробленими технологіями.

Дата добавления: 2015-05-23