Температура

2.2

2.1

Театр

Тема. Мистецтво

1. Основні ідеї та напрямки в розвитку мистецтва

У міжвоєнний період у мистецтві з’явилися нові течії та напрямки‚ розвивалися старі. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення. Особистість художника‚ його смаки та вподобання могли виявитись у виборі жанру‚ композиції‚ в перевазі форми чи кольору.

Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того‚ що світ утратив гармонійність і раціональність в очах художників‚ його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Сталася зміна в розумінні художника. Вона полягала не в адекватному відображенні світу‚ а у виявленні художником його бачення світу. А таке розуміння світу могло звестися‚ наприклад‚ до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізму. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах‚ на відміну від картин абстракціоністів‚ присутні предмети‚ що їх можна пізнати‚ але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях‚ як у сновидіннях.

Модернізм — основний напрям мистецтва 20-30-х рр.‚ що характеризувався розривом з ідейними та художніми принципами класичного мистецтва. Зародився тоді ж‚ охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер‚ Д.Енсор‚ Е.Мунк‚ Е.Нольде‚ В.Кандинський‚ П.Клес‚ О.Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі — використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору‚ деформацію предметів у зображенні‚ символів, суб’єктивізм у змісті.

Одним із нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм, що виник на ґрунті анархічного‚ суб’єктивного світорозуміння. Звідси — розрив із попередньою реалістичною традицією‚ формалістичні пошуки нових засобів художнього вираження. Попередниками авангардизму були модерністські напрями першої третини ХХ ст. — фовізм‚ кубізм‚ футуризм‚ сюрреалізм ідодекафонія в музиці. Серед представників авангардизму і неоавангардизму — художники П.Мондріан‚ С.Далі‚ письменники Р.Деснос‚ А.Арто‚ С.Беккет‚ композитори С.Буссоті‚ Дж.Кейдогс.

В той же час реалізм не здавав своїх позицій. Її представниками були, зокрема, художники Ф.Мазерель (Бельгія)‚ Фужерон і Таслицький (Франція)‚ Р.Гуттузо (Італія)‚ Г.Ерні (Швейцарія).

Вагомих успіхів було досягнуто в царині театрального мистецтва і кіномистецтва. Це стосується насамперед країн Захід­ної Європи та США. У США було засновано театри, в яких працювали режисери Г.Клерман‚ Е.Казан‚ Л.Старсберг‚ Р.Мамулян‚ актори К.Корнелл‚ Дж.Баррімор‚ Х.Хейс‚ Е.Ле Гальєнн. У репертуарі були п’єси молодих американських драматургів К.Одетса‚ Ю.О’Ніла‚ Дж. Лоусона‚ А.Мальци та ін.

3. Кіно

Починаючи з 20-х років кіноматограф довів, що він є своєрідним мистецтвом. Він поєднав у собі переваги майже всіх традиційних мистецтв. А поява звуку і кольру збагатило кіноматограф елементами літератури, музики, живопису. У перші роки існування кіноматографу глядачів приманювали примітивні мелодраматичні сюжети або екцентрична гра талановитих акторів, таких як Чарлі Чаплін. Але у 20-30-ті роки кінематограх виробив належний тільки йому набір прийомів, які дозволяли особливим чином впливати на почуття глядачів. Кіно урізноманітнилося: з`явилися історичні, пригодницькі картини, документальне кіно.Кіноматограф перетворився у справжню індустрію. Світовим лідером кіновиробництво поступово стає Голлівуд (у 1908 р.).

Ч.Чаплін

Найвидатніша постать американського кіно в ті роки — режисер Д.-У.Гріффіт‚ який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів Т.-Х.Інса‚ який започаткував фільми-вестерни‚ та М.Сеннетта‚ позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. Найпопулярніші зірки 20-30-х рр. — М.Пікфорд‚ Д.Фербенкс‚ Р.Валентіно‚ Г.Гарбо‚ Л.Гірш‚ Б.Кітон‚ К.Гейбл‚ Ф.Астор‚ Г.Купер‚ Х.Богарт. У той час У.Дісней розробив основи мультиплікаційного фільму. Слід зазначити‚ що серед фільмів були й такі‚ що піднімали інтелектуальні проблеми‚ наприклад‚ "Громадянин Кейн" (1941 р.‚ режисер О.Уеллес).

Міккі Маус – витвір У.Діснея, улюблений герой мультфільмів

У ряді країн склалися власні режисерські і акторські школи зі своїми особливими традиціями (США, СРСР, Франція, Індія та ін.).

У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався в тому самому напрямку‚ що й в інших країнах‚ але мав особливості‚ пов’язані з існуванням тоталітарної держави. У 20-30-х рр. було знято фільми "Панцерник "Потьомкін"‚ "Чапаєв", творили видатні режисери Ейзенштейн‚ О.Довженко та ін. Фільм О.Довженка "Земля", що відбивав своєрідність українського народного життя і оспівував українську природу, визнано одним з найкращих фільмів усіх часів і народів.

О.Довженко

Кіноматограф мав величезну пропагандистську роль. Ніякі маніфести і гасла не могли зрівнятися з яскравим кінобразом. Артист, що грав улюбленого кіногероя перетворювався на справжнього ідола. Ця особливість кіно стала активно використовуватися тоталітарними режимами для пропаганди та агітації. Могутньою пропагандистською силою стало документальне кіно, яке здавалось є об`єктивним і безпрестрастним. Умілий монтаж кадрів, звуку, сюжет та інші професійні прийоми давали можливість вбивати у свідомість людей певну ідею, ідеологію. Кіно також стало могутнім засобом пропаганди нового способу життя, моди, поведінки тощо.

4. Архітектура

У мистецтві 20-30-х років тривав інтенсивний пошук відпо­віді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про принципи її взаємодії з навколишнім середовищем і про майбутнє людства. В архітектурі найбільш популярними були модерніські течії. Одним з найвидатніших архітекторів тієї доби був Вальтер Гріппіус, який у 1919 р. у веймарі заснував вищу школу будівництва і художнього конструювання «Баухауз». Зведена за його проектом будівля школи з одноіменною назвою стала символом довершеності нового стилю – функціоналізму або конструктивізму. У руслі цієї школи розроблялися естетика функціоналізму, принципи сучасного формоутворення в архітектурі та дизайні, принципи формування матеріально-побутового середовища засобами пластичного мистецтва. творчість представників «Баухауза» справило значний вплив на мистецтво та архитектуру Європи, Америки, Азії. Спадок школи включає пам`ятки сучасної архітектури, зразки класичного дизайну, скульптури, сценічні постановки, плакати, фотографії, зразки оформлення книг тощо.

Будівництво хмарочосу (США)

Французький архітектор Ле Корбюзьє розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу і віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування та індустріалізації будівництва. За допомогою архітектури зодчі намагались ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство. З’явилася ідея розосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити "місто-сад". Подібні проекти здійснювали в Англії, Франції, Голландії. У різних формах ідею гармонічного поєднання людського житла і природи реалізували у США, Фінляндії, Чехо-Словаччині, Швеції та інших країнах. Її підхопили в СРСР, але при цьому вихолостили сутність, звівши до пропагандистських лозунгів. "Я знаю — город будет, я знаю — саду цвесть, когда такие люди в стране советской есть!" — писав поет В.Маяковський у 1929 р. про розбудову міста Кузнецька. Однак і досі там переважає видобувна і металургійна промисловість, а суспільна інфраструктура залишається слабкою.

У країнах із тоталітарним режимом мистецтву прагнули накинути ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності й непорушності існуючої влади, яка піклується про добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювались ідеї беззаперечної покори, національної та расової зверхності, культивувались сила і грубість. В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут упродовж тривалого часу називали скульптурну групу В.Мухіної "Робітник і колгоспниця", створену спеціально для радянського павільон Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.

Скульптурна група В.Мухіної "Робітник і колгоспниця"

5. Олімпійський рух. Розвиток спорту у міжвоєнні роки

Завдяки барону Пьеру де Кубертенунаприкінці ХІХ ст. було відновлено проведення Олімпійських ігор. Перші олімпійські ігри в новітній історії відбулись 1896 р. в Афінах. Перша світова війна перервала цю традицію. Після її завершення олімпійський рух відновився і дедалі став набирати популярності. За міжвоєнний період відбулось п`ять літніх ігор та чотири зимових.

Таб. Олімпійські ігри у міжвоєнний період

1920 р.

VІІ літні Олімпійські ігри – Атверпен (Бельгія).

1924 р.

VІІІ літні Олімпійські ігри – Париж (Франція).

І зимові Олімпійські ігри – Шамон (Франція).

1928 р.

ІХ літні Олімпійські ігри – Амстердам (Голландія).

ІІ зимові Олімпійські ігри – Сент-Моріц(Голландія).

1932 р.

Х літні Олімпійські ігри – Лос-Анджелес (США).

ІІІ зимові Олімпійські ігри – Лейк-плесид (США).

1936 р.

ХІ літні Олімпійські ігри – Берлін (Німеччина).

ІV зимові Олімпійські ігри – Гарміш-Паркенкірхен (Німеччина).

У 1932 олімпійському році стався випадок коли один спортсмен став одночасно чемпіоном в літніх (бокс) і зимніх (бобслей) іграх. Ним став американець Едвард Іген..

Найбільшого резонансу, зумовленого могутньою пропагандою, мали Олімпійськи ігри в Німеччині (1936 р.). Нацистський режим намагався використати їх як могутню пропаганду переваги арійської нації над іншими. Та перемога чорношкіроко американського бігуна Джессі Оуенса (він завоював 4 золоті медалі) перекреслила ці плани нацистів, незважаючи на загальнокомандну перемогу німецької збірної.

Джессі Оуенс на п`єдесталі пошани

Хоча українська команда на Олімпійських іграх у міжвоєнні роки не була представлена (СРСР не брала участь в Олімпійському русі до 1952 р.) українські спортсмени приймали в них участь у складі команд Польщі, Румунії, Чехословаччини, Латвії, США, Канади. Серед українців, що здобули олімпійське золото були кіннотник Адам Круликевич, шабліст Тадей Фрідріх.

Олімпійські ігри дали могутній поштовх розвитку спорту. У 20-30-ті роки спорт став загальним захопленням. У тоталітарних державах (Італії, Німеччині, СРСР) він став своєрідним культом, формою вираження могутності нації, режиму.

Німецька футбольна команда

У 20-ті роки стрімко набирає популярність футбол, на тепер найбільш популярний вид спорту. З 1930 р. починають регулярно провводитися чемпіонати світу. Перший відбувся в Уругваї, де місцева команда і стала першим чемпіоном. Наступні чемпіонати (1934, 1938 рр.) кубок чемпіонів вибороли футболісти Італії.

Особливістю розвитку спорту у міжвоєнні роки стало те, що він починає ставати пофесійним. У 1917 р. в канаді виникає перша професійна спортивна організація – Національна хокейна ліга (НХЛ).

Запитання і завдання

1. З’ясуйте особливості розвитку мистецтва у 20-30-х рр.

2. Який вплив мала Перша світова війна на суспільну свідомість?

3. Які напрямки й течії домінували в мистецтві 20-30-х рр. і чому?

4. Розкрийте поняття: авангардизм, модернізм, реалізм.

5. Охарактеризуйте розвиток кінемато­графу й театру у 20-30-х рр. ХХ ст.

6. Який вплив кіноматографу на суспільство?

7. Як розвивався спорт у міжвоєнний період? Який вплив політики на розвиток спорту? Наведіть приклади.

Основні положення молекулярно-кінетичіюї теорії.

Сучасним вченням про будову речовини є атомно-молекулярна теорія. Суть атомно-молекулярного вчення зводиться до таких основних положень.

1. Усі тіла складаються з атомів або певних з’єднань атомів – молекул.

2. Атоми і молекули в тілах перебувають у безперервному хаотич­ному русі. Рухами цих частинок зумовлюються явища дифузії, внутрішнього тертя, теплопровідності, тиску газу, броунівського руху.

Дифузія - це явищче самовільного проникнення однієї речовини в іншу. Дуже швидко дифундують гази. Внесена в кімнату дифундуюча речовина за короткий час відчувається в усіх куточках кімнати. Дещо повільніше дифундують рідини. Якщо в мензурку поверх мідного ку­поросу обережно налити воду. то через одну-дві доби за голубим забарвленням стовпчика води виявляємо дифузію мідного купоросу у воду. Дифундують також і тверді тіла. але дуже повільно.

Дифузія відбувається швидше з підвищенням температури. Отже з підвищенням тнмператури швидкість руху молекул збільшується.

3. Між молекулами речовини одночасно проявляються сили взаємного притягання (зчеплення) і сили взаємного відштовху­вання.

За своєю природою – це електромагнітні сили.

Основне рівняння мкт.

Розглянемо газ у посудині за умови температурної рівноваги між газом і стінками посудини, зіткнення молекул з стінками вважати ідеально пружними.

Нехай газ міститься в посудині у вигляді куба, ребро якого дорівнює 1 м.

тиск газу чисельно дорівнює двом третинам кінетичної енергії поступального руху молекул одиниці об'єму газу. Такий статистичний результат дії молекул газу на стінки посудини. Якщо газ однорідний, тобто маси всіх молекул однакові, т₁=т₂ =... = m, то вираз для тиску (6) можна записати так:

Ввівши у вираз (7) середню квадратичну швидкість молекул, , яка визначається із співвідношення

дістанемо

де n_o – кількість молекул в одиниці об’єму газу, - середня кінетична енергія поступального руху молекул. Цей вираз називають основним рівнянням кінетичної теорії газів.

Рівняння стану ідеального газу.

Ідеальним називають газ, рівняння стану якого має вигляд pV = νRT (1.7)

його називають рівнянням Клапейрона. Тут ν - кількість речовини, вимірюване числом молей, R - універсальна газова постійна: R = 8,314 Дж/(моль ∙ К)

Моль - це кількість речовини, що містить число рівне постійною Авогадро: N_A = 6,022 × 1023 моль^-1

Молю відповідає маса - молярна маса, - різна для різних газів. Ці маси приведені в періодичній системі елементів, де в кожного елементу перше число - порядковий номер, а друге - молярна маса в г/моль.

З молекулярної точки зору ідеальний газ складається з молекул, взаємодія між якими нехтує мало. Це властиво всім газам при достатньо великій розрядці.

Це величина, що характеризує стан термодинамічної рівноваги макросистеми. Якщо при встановленні теплового контакту між тілами одне з тіл передає енергію іншому за допомогою теплопередачі, то вважають, що перше тіло має більшу температуру, ніж друге.

Будь-який метод вимірювання температури вимагає встановлення температурної шкали. Для цього використовують деякі особливі точки. За міжнародною угодою температурну шкалу будують по одній реперній точці, так званій тройній точці води (T _тр). В термодинамічній шкалі температур (шкалі Кельвіна) приймається по визначенню, що T _тр = 273,16 К.

При такому значенні T _тр інтервал між точками плавлення льоду і кипіння води практично рівний 100 кельвін, і температури цих точок рівні приблизно 273,15 і 373,15 К. Нагадаємо, 1 К = 1°С. Температура t за шкалою Цельсія пов'язана з температурою за шкалою Кельвіна рівністю t=T- 273,15.

Температуру Т = 0 називають абсолютним нулем, йому відповідає t = - 273,15°С.

Надалі (§ 1.5) ми з'ясуємо фізичне значення температури Т.

Температура - це одна з макроскопічних характеристик макросистеми. Вона не має сенсу для систем, що складаються з декількох молекул (втім, при певній домовленості умовно говорять про температуру навіть однієї частинки).

Фізичне значення температури T.

Зіставивши одержаний вираз (1.30) з рівнянням Клапейрона (1.7), знаходимо

(1.31) де k - постійна Больцмана. k = R/N_A = 1.38 ∙ 10^-23 Дж/К.(1.32)

Формула (1.31) чудова тим, що розкриває фізичне значення температури Т: температура Т виражає середню кінетичну енергію молекул.

Слід звернути увагу, що залежить тільки від Т, від маси ж молекул не залежить.

Замінивши в (1.30) його виразом (1.31), одержимо p = nkT (1.33)

де n - концентрація молекул. Це декілька інша форма рівняння стану ідеального газу. Формулу (1.33) можна, звичайно, одержати і відразу з рівняння pV_m = RT, розділивши обидві частини на V_m і представивши R як kN_A.

Дата добавления: 2015-05-23