Прогнозування обсягу виробництва. 11 страница

Тема 4. Методика прогнозування в стратегічному аналізі.

4.1. Поняття, види та роль прогнозування у діяльності підприємства.

У системі управління економічними процесами щодо забезпечення нормального функціонування підприємств, особливе місце посідає прогнозування.

Прогнози, програми і плани, що розробляються, є найважливішими інструментами реалізації політики відповідних суб’єктів управління. Саме вони дозволяють організувати чітку, продуману, всесторонньо обґрунтовану роботу щодо просування визначеної стратегії діяльності.

У практичній діяльності розрізняють поняття “прогноз” та “прогнозування”. Прогноз – це оцінка майбутньої діяльності, а прогнозування – це вид передбачення.

З метою оцінки можливих дій агентів і конкурентів на зовнішньому і внутрішньому ринках та недопущення помилок і прорахунків у власній діяльності підприємства, застосовують стратегічне прогнозування, яке виступає необхідним елементом формування ринкової стратегії на будь-якому рівні господарювання (від індивідуального виробництва, комерційних структур та їх асоціацій до суспільства в цілому). Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Під стратегічним прогнозом необхідно розуміти емпіричне або науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни його досягнення.

Стратегічне прогнозування виступає важливою ланкою взаємозв’язку між теорією і практикою регулювання діяльності підприємства. Воно виконує дві основні функції:

– розпоряджувальну, яка сприяє оформленню прогнозу у вигляді плану діяльності.

Функція передбачення полягає у описі можливих або бажаних перспектив об'єкта прогнозування у майбутньому.

Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб'єктів управління.

Вказані функції тісно взаємопов’язані між собою: без опису можливих перспектив розвитку об’єкта прогнозування в майбутньому, неможливо здійснити підготовку проектів рішень щодо таких об’єктів.

Процес і результати прогнозної діяльності можуть використовуватися в двох напрямках: теоретично-пізнавальному і управлінському. Теоретико-пізнавальне призначення стратегічного прогнозування передбачає вивчення та удосконалення методології і методики робіт із складання прогнозів, виявлення тенденцій, характерних для розвитку економіки і соціальних відносин, факторів, що сприяють виникненню та здійсненню можливих змін цих чинників, а також самих тенденцій. Управлінський аспект стратегічного прогнозування – це використання прогнозів економічного і соціального розвитку підприємства для створення необхідних умов, що забезпечують підвищення наукового рівня відповідних управлінських рішень.

Для передбачення майбутнього підприємства використовують певні типи прогнозування: [76].

1. Прогнозування, що ґрунтується на творчому баченні майбутнього та суб'єктивних знаннях прогнозиста, його інтуїції. Часто такі прогнози мають вигляд літературного опису уявного майбутнього і є непоганим доповненням до виважених, обґрунтованих кількісних прогнозів.

2. Пошукове прогнозування — спосіб наукового прогнозування від теперішнього до майбутнього. Прогнозування розпочинають, спираючись на наявну нинішню інформацію, поступово проникаючи у майбутнє. Існують два підходи до пошукового прогнозування: екстраполяційний (прогноз як проекція минулого у майбутнє) та альтернативний (складають кілька варіантів прогнозів з урахуванням можливих змін зовнішнього середовища; кожний з варіантів покладено в основу побудови сценарію майбутнього).

3. Нормативне прогнозування передбачає визначення узагальнених цілей та стратегічних орієнтирів на майбутнє з подальшим оцінюванням розвитку підприємства виходячи з цих цілей.

Складання прогнозу має свої особливості. У зв'язку з цим виникає потреба у їх класифікації. Вона може будуватися залежно від різних критеріїв та ознак, цілей, завдань, об'єктів прогнозування та методів його організації. Найважливішими з них є: масштаби прогнозування, термін, на який здійснюється прогноз, специфічні особливості об'єкта, призначення прогнозу, можливий вплив підприємства на майбутнє, ступінь ймовірності настання подій, спосіб надання результатів прогнозів (табл. 17).

ВИДИ ПРОГНОЗІВ	За часовою ознакою (за терміном і характером розв’язуваних проблем)	стратегічні (мають на меті передбачення найважливіших параметрів формування керованих об’єктів у середньостроковій та довгостроковій перспективах)
довгострокові (більше трьох років)
середньострокові (від одного до трьох років)
короткострокові (на один рік)
оперативні (передбачені для виявлення можливостей щодо вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності)
За типами прогнозування (за функціональною ознакою)	пошукові (базуються на умовному продовженні в майбутньому тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому і на нинішньому етапі, і не враховує чинники, які можуть змінити ці тенденції)
нормативні (розробляються на підставі раніше визначених цілей, їх завданням є розробка шляхів та термінів досягнення можливих станів об'єкта прогнозування у майбутньому)
ті, що ґрунтуються на творчому баченні перспектив розвитку
За можливим впливом підприємства на майбутнє	активні (активні дії з проектування майбутнього, реальний вплив на зовнішнє середовище)
пасивні (підприємство не намагається впливати на середовище свого функціонування)
За масштабом прогнозування	макроекономічні та структурні
розвитку окремих комплексів економіки
галузеві та регіональні
діяльності суб’єктів господарювання (підприємств, їх асоціацій)
діяльності окремих виробництв і продуктів
За ступенем імовірності настання подій	інваріантні (підприємство розраховує на високий ступінь визначеності майбутнього середовища і відповідно прогноз містить лише один варіант розвитку подій)
варіантні (ґрунтуються на припущенні про певну невизначеність майбутнього середовища і відповідно розробляють декілька варіантів розвитку подій зовнішнього середовища)
За способом надання результатів прогнозів	точковий (варіант прогнозу містить лише одне значення показника, що прогнозується)
інтервальний (передбачення майбутнього з певними інтервалами, діапазонами значень показника, що прогнозується)

Прогнозуванням на підприємстві повинні займаються працівники, які пройшли спеціальну підготовку. Для прогнозування створюються робочі групи, які у своїй роботі використовують різноманітні методи стратегічного прогнозування, залежно від поставленої мети дослідження.

4.2. Методи прогнозування у стратегічному аналізі.

З метою прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства у стратегічному аналізі досить широко застосовуються різноманітні методи прогнозування. Загальні методи прогнозування можна розділити на дві групи: експертні методи прогнозування (якісні) та кількісні методи прогнозування (статистичні) (рис. 20).

Експертні методи прогнозування	Індивідуальні експертні оцінки	Метод складання сценаріїв
Метод інтерв’ю
Метод імітаційного моделювання
Метод доповідних записок
Колективні експертні оцінки	Метод “комісій”
Метод мозкової атаки
Метод Дельфі
Огляди і опитування
Оцінки покупців (клієнтів)
Опитування продавців
Жюрі експертів-виконавців
Кількісні методи прогнозування	Аналіз часових рядів
Методи екстраполяції
Методи моделювання
Метод рухомого середнього
Експоненційне згладжування
Регресійний аналіз
Економетричне моделювання
Спеціальні застереження
Метод найменших квадратів
Інформаційний метод

Рис. 20. Методи прогнозування у стратегічному аналізі

Експертні методи прийняття рішень у стратегічному аналізі передбачають урахування суб'єктивних думок експертів про майбутній стан підприємства в разі реалізації обраної стратегії. Для експертних методів оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції. Методи експертних оцінок, як правило, мають якісний характер і основані, передусім, на думках та припущеннях експертів та спеціалістів.

Кількісні методи базуються на аналізі даних і використанні статистично-математичних методів.

Експертні методи прогнозування. Як видно з рис. 20., експертні методи прогнозування поділяються на індивідуальні та колективні.

До складу індивідуальних експертних оцінок входять: метод складання сценаріїв, метод інтерв’ю, метод імітаційного моделювання, метод доповідних записок.

Останнім часом досить популярним експертним методом прогнозування який використовується у стратегічному аналізі є метод складання сценаріїв.

Метод складання сценарію – це логічний опис послідовного процесу, з урахуванням конкретної ситуації. Сценарій — опис майбутнього, складений з урахуванням правдивих припущень. Сценарії переважно розробляються на основі певних техніко-економічних характеристик і показників основних процесів виробничої і наукової бази для вирішення поставленого завдання. Сценарій за своєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої повинна будуватися робота з впровадження досліджуваної стратегії. Тому сценарій вготовому вигляді повинен підлягати ретельному аналізу.

Складання сценарію включає декілька етапів:

• визначення показників майбутнього розвитку подій зовнішнього середовища підприємства;

• формування і добір припущень щодо майбутнього розвитку;

• порівняння прогнозних показників майбутнього стану середовища з припущеннями про їх розвиток;

• з'ясування наслідків впливу руйнівних подій;

Розглянемо на прикладі, як використовуючи чинні законодавчі акти, прогнози фахівців та результати досліджень у галузі складання сценаріїв, можна сформувати три можливих сценарії розвитку подій у конкурентному середовищі машинобудівного підприємства на макро- та мікрорівні (табл. 18 та 19).

Відповідно до місії підприємства, його основних цілей, після розгляду всіх сценаріїв розвитку подій воно може сформулювати та обрати відповідні стратегії діяльності.

Імовірні сценарії розвитку подій у макросередовщці підприємства

Показник стану макросередовища	Сценарій
песимістичний	оптимістичний	найвірогідніший
Приріст ВВП	-4,8 %	+1,4%	+0,5 %
Валові інвестиції	-12%	-4%	-8%
Експорт	-1,9%	+1,259%,	-1%
Імпорт	+2,5 %	-1,5%	+1,011%
Інфляція (річний процент)	50%	15%	20%
Ставки податкових відрахувань на прибуток	30%	20%	25%
Норми амортизаційних відрахувань другої групи основних фондів	15%	30%	10%
Нарахування на заробітну плату	40,5 %	37 %	36,0 %
Попит на продукцію	Спадний	Зростаючий	Стабільний
Престижність регіону (оцінка в балах)	1 (min)	4 (mах)	3 (середня)
Форс-мажорні обставини	Дуже вірогідні	Маловірогідні	Вірогідні

Імовірні сценарії розвитку подій у мікросередовищі підприємства

Показник стану мікро середовища	Сценарій
песимістичний	оптимістичний	найвірогідніший
Частка ринку підприємства	-5%	+15%	+10%
Кількість основних замовників продукції підприємства
Ціна основної сировини, грн. за 1т: алюміній сталь чавун
Надійність банків, що кредитують підприємство (рейтинг)	VI місце	II місце	III місце

Метод імітаційного моделювання здійснюється в імітаційних експериментах. Спочатку розробляють модель об'єкта, що відповідає теоретичним знанням експериментатора про об'єкт і теорію моделей таких об'єктів. Потім цю модель піддають певному впливу. Якщо розглядати підприємство як певну модель (систему), на її вхід подають:

• інформацію про початковий стан підприємства;

• параметри, що характеризують макро- та мікросередовище об'єкта;

• керуючий вплив, результати якого необхідно оцінити.

Сценарій розвитку подій (на основі імітаційного моделювання) дає можливість:

• вибрати за певними критеріями найістотніші напрямки діяльності підприємства;

• диференційовано оцінити напрямки діяльності підприємства залежно від впливу на показник його конкурентоспроможності (чи будь-який інший показник, який визнано критерієм функціонування підприємства);

• розподілити ресурси за напрямками діяльності підприємства залежно від ефективності та перспективності кожного напрямку щодо досягнення цілей підприємства;

• вибрати з альтернативних стратегій підприємства оптимальний варіант відповідно до сценарію розвитку подій.

Метод "інтерв'ю". При використанні даного методу здійснюється безпосередній контакт експерта зі спеціалістом за схемою "запитання - відповідь". Метод інтерв’ю – це аналітичний метод, за допомогою якого здійснюється логічний аналіз певної ситуації, складаються аналітичні доповідні записки; метод написання сценарію, який базується на визначенні логіки процесу або явища у часі за різних умов.

Самостійна робота експерта над аналізом ділової ситуації підприємства на підприємстві та можливими шляхами її розвитку становить зміст методу доповідних записок.

До колективних експертних оцінок відносяться: метод комісій, метод мозкової атаки, метод Дельфі, огляди і опитування оцінки покупців, опитування продавців, жюрі експертів-виконавців. Методи колективних експертних оцінок можна охарактеризувати як комплексні методи прогнозування, оскільки вони включають:

- підготовку та збір індивідуальних експертних оцінок;

- статистичні методи обробки отриманих матеріалів.

Методи колективних експертних оцінок базуються на принципі, що за колективного мислення точність результату є вищою, а також є більше продуктивних ідей. Зміст методів колективних експертних оцінок полягає у наступному. Для організації експертних оцінок створюються робочі групи. Робоча група вибирає експертів, які дають відповіді на поставлені запитання (їх кількість може коливатися від 10 до 150 залежно від складності об’єкта).

Перед тим, як організовувати опитування експертів, встановлюють основні напрямки розвитку об’єкта, складають матрицю, яка відображає генеральну мету, цілі дослідження. При розробці і формулюванні запитань для експертів необхідно забезпечити поступовий перехід від складних запитань до простих, від широких до вузьких. Крім того, запитання мають бути однозначними і не перехрещуватись за змістом. Експерти дають відповіді на запитання і проводиться обробка матеріалів, які характеризують узагальнену думку і ступінь узгодженості індивідуальних оцінок експертів. Кінцева оцінка визначається або як найбільш поширена думка, або як середнє арифметичне значень оцінок всіх експертів, або як середнє нормалізоване зважене значення оцінки.

Методика статистичної обробки матеріалів колективної експертної оцінки представляє собою сукупність оцінок відносної важливості, призначених експертами різним аспектам альтернативних стратегій. Оцінки важливості виражаються в балах (від 0 до 1, від 0 до 100 тощо). Під час обробки матеріали групуються в таблицю, рядки якої відповідають аспектам стратегії, а колонки – окремим експертам.

Розглянемо детальніше сутність кожного з методів колективних експертних оцінок.

Під методом “комісії” розуміють організацію “круглого столу” та інших подібних заходів, у рамках яких відбувається узгодження думок експертів.

Метод "мозкової атаки" характеризується колективною генерацією ідей і творчим розв'язанням проблеми. "Мозкова атака" — це вільний, неструктурований процес генерування ідей (у тому числі й у виборі стратегій діяльності), які вільно висловлюють учасники зборів (керівництво, експерти, консультанти). У результаті формується список, де всі пропозиції структуруються за відповідними параметрами, обмеженнями та результативністю.

Метод Дельфі розробив математик О. Хельмер. Сутність цього методу полягає у проведенні анкетних опитувань (у процесі вибору стратегій) фахівців з певної проблеми. У відповідності з цим методом, для вивчення специфічного питання обирається група експертів. Членів комісії не збирають разом у групу, вони навіть можуть не знати один одного. Членів комісії просять висловити думку щодо певних майбутніх подій. Отримані анкетні дані статистично оброблюють, формують діапазон думок експертів, що відбиває їх колективну думку з приводу вибору оптимальної стратегії діяльності підприємства.

Зазвичай після першого опитування наявний широкий діапазон думок. Тому метод Дельфі передбачає проведення ще трьох-чотирьох опитувань, перед початком яких кожного експерта ознайомлюють з результатами попереднього опитування з метою надання додаткової інформації про вибір стратегії. Ідеально проводити опитування до повного збігу думок експертів, реально — до отримання найвужчого діапазону думок. Даний метод є комплексним та відносно не дорогим.

Методика колективної експертної оцінки передбачає також використання оцінок продавців (дистрибуторів), покупців (клієнтів), огляди та опитування, жюрі експертів-виконавців.

Опитування продавців (дистрибуторів) щодо обсягів продажу визначається виходячи з комбінації комерційних передбачень досвідчених продавців. Оскільки продавці перебувають у постійному контакті з клієнтами, вони можуть більш точно передбачити обсяг продажу. Перевага цього методу – відносно низька ціна, недолік – торгівельний колектив може бути необ'єктивним, особливо тоді, коли їх особисті доходи залежать від обсягу продаж.

Оцінка покупців (клієнтів) нагадує попередню за винятком того, що опитування здійснюється для оцінки: скільки покупців та що саме сподіваються придбати. Індивідуальні оцінки покупців поєднують з метою забезпечення повноти прогнозу. Даний метод найкраще спрацьовує у випадку існування незначної кількості покупців. Недоліки полягають у тому, що покупця (клієнта) важко зацікавити так, щоб він приклав максимум зусиль для реалізації цього методу, а також цей метод не дозволяє підключати до опитування нових покупців (клієнтів).

Огляди та опитування основані на використанні анкетних опитувань, телефонних інтерв'ю або інтерв'ю з персоналом. Недоліки даного методу полягають у наступному: оголошені наміри не будуть реалізовані в обов'язковому порядку, а вибірка не репрезентує все населення.

Жюрі експертів-виконавців. Згідно з цим методом, декілька менеджерів збираються і винаходять прогноз, що базується на об'єднанні їх думок. Переваги цього методу - простота і низька ціна. Головним недоліком є те, що прогноз не обов'язково базується на фактах.

Методи експертної оцінки розділяють на індивідуальні та колективні. Методи індивідуальної експертної оцінки базуються на використанні думок експертів – фахівців відповідного профілю незалежно один від одного (шляхом інтерв'ю або аналітичної експертної оцінки), а колективна експертна оцінка основується на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об'єкта аналізу.

Для отримання якісного прогнозу до учасників експертизи висувається ряд вимог, основними з яких є:

- глибокі спеціальні знання в галузі дослідження;

- наявність виробничого і (чи) дослідницького досвіду роботи у відповідній сфері.

Перераховані вище експертні методи прогнозування допоможуть отримати корисну інформацію, необхідну для аналізу стратегічних альтернатив та прийняття обґрунтованого управлінського рішення. Разом з тим, цінність експертних методів прогнозування не зменшує необхідність у застосуванні кількісних (статистичних) методів.

Кількісні (статистичні) методи прогнозування. До кількісних методів прогнозування належать: аналіз часових рядів, методи екстраполяції, методи моделювання, метод рухомого середнього, експоненційне згладжування, регресійний аналіз, економетричне моделювання, спеціальні застереження, метод найменших квадратів, інформаційний метод.

Вказані методи прогнозування є не менш доступними для використання, ніж експертні методи, однак бувають дещо складнішими від них.

Аналіз часових рядів. Ця методика прогнозування майбутнього базується на вивченні тих явищ і фактів, які мали місце у минулому. Головна ідея аналізу часових рядів полягає у побудові трендової лінії на основі минулих даних і наступному екстраполюванні цієї лінії у майбутнє. При цьому використовуються складні математичні процедури для отримання точного значення трендової лінії, визначення будь-яких сезонних або циклічних коливань. Для здійснення розрахунків, і пов'язаних з аналізом часових рядів, звичайно використовуються спеціальні комп'ютерні програми. Перевага цього методу полягає у тому, що він базується на чомусь іншому, ніж думка експерта, а саме на цифрових даних. Аналіз часових рядів доцільно використовувати тоді, коли в наявності є достатній обсяг "історичної" інформації, а зовнішнє середовище досить стабільне. Недоліком можна вважати те, що головне припущення, яке приймається при застосуванні аналізу часових рядів, може бути помилковим - майбутнє насправді може бути несхожим на минуле.

Методи екстраполяції ґрунтуються на статистичному спостереженні за динамікою певного показника, визначенні тенденцій його розвитку. Найпоширеніші методи екстраполяції трендів – це прийоми найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування.

До методів моделювання належать прийоми структурного, сітьового та матричного моделювання.

Екстраполяційні методи є найбільш розповсюдженими та розробленими в сукупності способів економічного прогнозування. Ці методи широко застосовуються як менеджерами, так і спеціалістами – аналітиками.

Першим елементом успішного прогнозування є вибір часового ряду. При цьому потрібно керуватися такими правилами:

1) часовий ряд включає результати спостереження, починаючи від першого і до останнього;

2) всі часові проміжки між елементами часового ряду повинні мати однакову тривалість – не варто включати в один ряд дані за декади та місяці;

3) спостереження фіксуються в один і той самий момент кожного часового періоду. Наприклад, формуючи часовий ряд на основі щотижневих результатів, потрібно фіксувати дані у певний день тижня;

4) пропуск даних у часовому ряді не допускається.

Розглянемо найпростіші та найбільш поширені способи отримання прогнозу на наступні періоди за допомогою часових рядів.

Одним із найпростіших методів є метод рухомої (ковзникової) середньої, який можна застосовувати у випадку, коли точний прогноз не потрібний. У загальному вигляді формула рухомої середньої є такою:

D_t, D_t_–1, …, D_t-N-1 –фактичні значення показника,

Якщо, наприклад, необхідно вибрати рухому середню за чотири місяці, то прогнозом на травень (місяць позначимо номером 5) буде середнє значення показників за січень, лютий, березень та квітень (місяці позначені номерами 1, 2, 3, 4):

Для визначення ковзникового середнього формують укрупнені інтервали, які складаються з однакового числа рівнів. Кожний наступний інтервал отримують, поступово рухаючись від початкового рівня динамічного ряду на один рівень: тобто, перший інтервал включає рівні у₁, у₂, у₃,... у_n; другий – рівні у₂, у₃,... у_n_{+ 1} і т. д. Отже, інтервал згладжування рухається по динамічному ряду з кроком, рівним одиниці. За сформованими укрупненими інтервалами визначається сума значень рівнів, на основі якої і розраховують ковзникові середні. При згладжуванні динамічних рядів методом ковзникового середнього зручніше формувати укрупнений інтервал з непарної кількості рівнів ряду.

Інтервал згладжування обирають, як правило, у довільній формі на основі урахування кількості рівнів ряду вихідних даних. Чим тривалішим є інтервал згладжування, тим більшим є усереднення, а тому досліджувана тенденція розвитку виходить більш плавною. Якщо у коливаннях рівнів ряду є певна періодичність, то період згладжування приймається рівним періоду коливань. Як правило, інтервал згладжування складається з трьох, п'яти або семи рівнів.

Інколи даний метод більш ефективний, порівняно з методами, основаними на довгострокових спостереженнях. Наведемо приклад застосування рухомої середньої з 4 – місячним інтервалом для прогнозування обсягів виробництва (табл. 20).

Застосування рухомої середньої для прогнозування обсягів продажу.

Місяць	Обсяг виробництва, млн. грн.	Прогноз (4 – місячний інтервал)
Січень	2,156	-
Лютий	2,217	-
Березень	2,181	-
Квітень	2,316	-
Травень	2,171	2,218 [(2,156 + 2,217 +2,181 + 2,316) / 4]
Червень	2,204	2,221
Липень	2,315	2,218
Серпень	2,107	2,252
Вересень	2,142	2,199
Жовтень	2,197	2,192
Листопад	2,164	2,190
Грудень	2,151	2,153
		2,164

Метод експоненційного згладжування складніший порівняно з методом рухомої середньої. Він забезпечує швидке реагування прогнозу на всі події, що охоплюються часовим рядом. Основна ідея даного методу полягає в тому, що кожен новий прогноз отримується шляхом зсування попереднього прогнозу у напрямку, який би давав кращі результати порівняно із старим прогнозом. Базове рівняння має такий вигляд:

D_t – фактичне значення показника у момент часу t,

Константа згладжування є самокорегованою величиною. Припустимо, що a = 0,3.

Прогноз на січень визначається довільно. У нашому прикладі прогноз на січень дорівнює фактичному значенню обсягів виробництва. Після цього почергово розраховуються прогнози на кожен місяць. Наприклад, прогноз на лютий розраховується наступним чином: