Яка валюта називається конвертованою?

1) валюта, яка має постійний офіційний курс;

2) валюта, яка вільно обмінюється на гроші інших країн;

3) валюта, яка діє на території групи країн;

4) грошова одиниця, яку можна обміняти на іноземну валюту при виїзді за кордон.

317. Валютна інтервенція – це:

1) виключне право держави на операції з іноземною валютою;

2) порушення правил здійснення валютних операцій, спекуляція валютними цінностями;

3) пряме втручання держави в операції на валютному ринку шляхом продажу або купівлі іноземної валюти з метою підвищення або пониження курсу національної або іноземної валюти;

4) продаж державою національної валюти на світовому (міжнародному) валютному ринку.

318. “Валютний курс” - це:

1) ціна грошової одиниці однієї країни, що виражається в грошовій одиниці іншої країни;

2) офіційний обмінний курс валюти;

3) можливість вільного обміну валюти на гроші іншої країни;

4) рівновелике співвідношення двох грошових одиниць.

319. Міжнародний валютний ринок – це:

1) система економічних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют, платіжних документів та розміщення тимчасово вільних валютних коштів;

2) узгоджена, координована валютна політика і система зовнішніх розрахунків;

3) сукупність держав, що склалися на базі валютних блоків;

4) міжбанківський ринок з купівлі-продажу валюти.

320. Фіксовані валютні курси – це:

1) ринкові курси валют;

2) встановлені Національним банком або закріплені міждержавними угодами;

3) обмінні готівкові курси;

4) курси, що використовуються при здійсненні міжнародних розрахунків.

321. Плаваючі валютні курси – це:

1) ринкові курси, що складаються під впливом попиту і пропозиції;

2) обмінні готівкові курси;

3) курси, що використовуються при здійсненні міжнародних розрахунків;

4) офіційно зареєстровані курси.

322. Принципами функціонування міжнародного ринку банківських кредитів є:

1) принципи повернення і платності;

2) принципи цільового використання;

3) принципи строковості та забезпеченості;

4) правильні відповіді 1 і 3.

323. За методом котирування вирізняють такі види валютних курсів:

1) офіційний і неофіційний;

2) реальний і номінальний;

3) прямий і крос-курс;

4) купівлі і продажу.

324. На міжнародному ринку боргових цінних паперів обертаються:

1) іноземні облігації, єврооблігації, євроноти;

2) єврооблігації, євроноти, євроакції;

3) євроакції та депозитарні розписки;

4) єврооблігації, фінансові деривативи.

325. Євроноти –це:

1) векселі, випущені на строк від одного до шести місяців;

2) боргові цінні папери на пред’явника, випущені позичальником для отримання довгострокової позики на євроринку;

3) акції, які емітуються міжнародними фінансово-кредитними інститутами і розміщуються одночасно на різних ринках;

4) немає правильної відповіді.

326. Похідними фінансовими інструментами є:

1) євроакції та єврооблігації;

2) ф’ючерсні, форвардні контракти;

3) опціони, “свопи”;

4) правильні відповіді 2 і 3.

327. Фінансові відносини міжнародних інституцій полягають у:

1) формуванні статутного капіталу;

2) кредитних взаємовідносинах з урядами та підприємствами;

3) депозитних відносин із членами-вкладниками;

4) правильні відповіді 1 і 2.

328. До складу міжнародних фінансових інституцій входять такі інституції:

1) економічні та соціальні;

2) група Світового Банку;

3) глобальні та регіональні;

4) фінансові, економічні, екологічні, соціальні.

329. До глобальних фінансових інституцій належать:

1) Європейський банк реконструкції та розвитку, Азіатський банк розвитку;

2) Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі;

3) ООН, ЄС, Рада Європи;

4) Банк міжнародних розрахунків, Азіатський банк розвитку.

330. До регіональних фінансових інституцій належать:

1) Європейський банк реконструкції та розвитку, Азіатський банк розвитку;

2) Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі;

3) ООН, ЄС;

4) Банк міжнародних розрахунків, Азіатський банк розвитку.

331. Сферами національної безпеки є:

1) зовнішньополітична, внутрішньополітична;

2) економічна, соціальна, гуманітарна, екологічна;

3) інформаційна;

4) всі відповіді правильні.

332. Об’єктами економічної безпеки є:

1) реальні статистичні показники економічного розвитку країни, що характеризують явища в економіці;

2) держава, суспільство, підприємства, установи та організації, окремі території, домогосподарства та окремі громадяни;

3) законодавчі та виконавчі органи державної влади та управління;

4) внутрішні та зовнішні загрози, які обумовлюють ризики порушення економічної рівноваги.

333. Складовими фінансової безпеки є:

1) бюджетна, податкова, боргова, валютна, грошово-кредитна, екологічна, майнова;

2) бюджетна, податкова, боргова, валютна, грошово-кредитна, інвестиційна;

3) економічна, інвестиційна, екологічна;

4) фінансова безпека страхового ринку, фондового ринку, валютного ринку.

334. Компонентами фінансової безпеки є:

1) фінансова безпека страхового ринку, фондового ринку, валютного ринку;

2) кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне забезпечення;

3) цілі і завдання досягнення безпеки, шляхи та методи їх досягнення; її зміст;

4) фінансова безпека людини, підприємства, регіону.

335. Міжнародна фінансова безпека – це:

1) несприйнятність національної економіки до впливу зовнішніх факторів, здатність до самореалізації;

2) забезпечення умов збереження комерційної таємниці, інтелектуальної власності та інформації, захищеність від дії зовнішніх негативних впливів;

3) стан життєдіяльності кожного громадянина, за якого забезпечується правовий та економічний захист його життєвих інтересів;

4) міжнародні умови співіснування та домовленостей, за яких забезпечується свобода вибору та реалізація стратегії соціального, економічного і фінансового розвитку.

336. Механізм забезпечення фінансової безпеки включає:

1) моніторинг внутрішніх та зовнішніх загроз фінансовій безпеці;

2) розрахунок граничних значень фінансових і соціально-економічних показників-індикаторів, перевищення яких провокує виникнення загроз;

3) моніторинг, розрахунок граничних значень індикаторів, державну політику щодо виявлення та запобігання загроз фінансовій безпеці;

4) державну політику щодо виявлення та запобігання загроз фінансовій безпеці.

337. Суб’єктами фінансової безпеки є:

1) Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів та інші органи державної влади і управління, окремі громадяни та їх об’єднання;

2) фінансова система держави у її складових елементах;

3) лише громадяни України та їх об’єднання;

4) органи центральної та місцевої влади України.

338. Індикаторами фінансової безпеки є:

1) реальні статистичні показники економічного розвитку країни;

2) розрахункові показники;

3) показники індексів фінансового ринку;

4) курси валют та рівень інфляції.

339. Внутрішніми загрозами фінансовій безпеці є:

1) низька бюджетна дисципліна; висока боргова залежність держави; тінізація економіки, корупція, стагнація ринку, нестабільність курсу національної валюти;

2) низька правова культура; низька інвестиційна активність; недостатність золотовалютних резервів; неефективність податкової системи;

3) неефективне державне регулювання;

4) всі відповіді правильні.

340. Зовнішніми загрозами фінансовій безпеці є:

1) низька бюджетна дисципліна; висока боргова залежність держави; тінізація економіки, корупція, стагнація ринку, нестабільність курсу національної валюти;

2) низька правова культура; низька інвестиційна активність; недостатність золотовалютних резервів; неефективність податкової системи;

3) неефективне державне регулювання;

4) невизначеність політичного та економічного курсів, обмеженість доступу до зарубіжних ринків, безконтрольність зовнішньої заборгованості.

341. Системами забезпечення фінансової безпеки є:

1) організаційна, інформаційна, планування й прогнозування, аналізу і контролю;

2) кадрове, фінансове, матеріальне, технічне, інформаційне;

3) самофінансування; кредитування; бюджетне фінансування; оренда (лізинг); інвестування;

4) рівень фінансової незалежності держави, характер державної фінансово-кредитної політики, політичний клімат в державі, рівень законодавчого забезпечення фінансової безпеки.

342. Загальними принципами забезпечення фінансової безпеки є:

1) пріоритет прав і свобод людини, верховенство права, мирне вирішення проблеми;

2) відповідність заходів національним інтересам, розмежування повноважень між різними органами влади;

3) використання механізмів міжнародної колективної безпеки;

4) всі відповіді правильні.

343. Специфічними принципами забезпечення фінансової безпеки є:

1) державний суверенітет, подолання фінансових суперечностей, демократизм, захист власності;

2) використання механізмів міжнародної колективної безпеки;

3) свобода вибору, стабільність, динамізм, фінансова незалежність, забезпечення ефективного розподілу фінансових ресурсів та державний контроль;

4) правильні відповіді 1 і 3.

344. Фінансова криза – це:

1) глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними та політичними чинниками;

2) загроза фінансовій безпеці країні;

3) перевищення граничних значень індикаторів фінансової безпеки;

4) вплив внутрішніх та зовнішніх загроз національній безпеці країни.

345. Чинниками, що зумовлюють фінансову кризу, є:

1) макроекономічні та мікроекономічні;

2) внутрішні та зовнішні;

3) економічні та політичні;

4) правильні відповіді 1 і 2.

346. В основу виділення окремих моделей фінансових відносин закладено:

1) роль і місце держави і схеми розподілу і перерозподілу ВВП;

2) систему економічних методів керування економікою держави;

3) джерела доходів населення;

4) суспільний поділ праці.

347. За рівнем державної централізації ВВП розрізняють такі фінансові моделі відносин:

1) ринкові та адміністративні;

2) американську, західноєвропейську та скандинавську;

3) централізовані та децентралізовані;

4) державні та недержавні.

348. Американська модель передбачає перерозподіл ВВП державою у розмірі:

1) 20-30 %.

2) 30-35 %;

3) 40-50 %;

4) 50-65 %.

349. Скандинавська модель передбачає перерозподіл ВВП державою у розмірі:

1) 20-30 %.

2) 30-35 %;

3) 40-50 %;

4) 50-65 %.

350. Унітарним державам характерна:

1) дволанкова структура бюджетної системи;

2) триланкова структура бюджетної системи;

3) чотириланкова структура бюджетної системи;

4) будь-яка структура, затверджена бюджетним законодавством.

351. Принципами функціонування “держави загального добробуту” є:

1) значне втручання держави у економічну та фінансову системи;

2) фінансування за рахунок державних коштів соціально значимих потреб;

3) переважна частка державної власності;

4) вільне ціноутворення.

352. Ліберальна модель соціальної держави передбачає:

1) державне фінансування соціального захисту лише найбільш уразливих верств населення;

2) систему соціального страхування з пайовим відрахуванням внесків роботодавців та найманих працівників;

3) базове забезпечення соціальних гарантій усім громадянам за рахунок бюджетів усіх рівнів;

4) немає правильної відповіді.

353. Бюджетна система США складається із:

1) фінансів федерацій, фінансів штатів;

2) фінансів федерацій, фінансів штатів, місцевих фінансів;

3) фінансів штатів, місцевих фінансів;

4) федерального бюджету, бюджет округу Колумбія, спеціальних фондів федерального рівня, фінансів державних підприємств.

354. Довірчі траст-фонди у США є:

1) складовою федерального бюджету;

2) складовою бюджету штату;

3) абсолютно самостійною ланкою державних фінансів;

4) приватними цільовими фондами.

355. Бюджетний рік у США – це період:

1) з 1 січня по 31 грудня;

2) з 1 квітня по 31 березня;

3) з 1 вересня по 31 серпня;

4) з 1 жовтня по 30 вересня.

356. Бюджетний рік у Японії включає період:

1) з 1 січня по 31 грудня;

2) з 1 квітня по 31 березня;

3) з 1 вересня по 31 серпня;

4) з 1 жовтня по 30 вересня.

357. Бюджетна система Японії є:

1) однорівневою;

2) дворівневою,

3) трирівневою;

4) чотирирівневою.

358. Державний бюджет Великобританії складається з:

1) Консолідованого фонду та Інвестиційного бюджету;

2) Консолідованого фонду та Національного фонду позик;

3) податкових та неподаткових надходжень;

4) державного та місцевих бюджетів.

359. Бюджетний період Великобританії – це період:

1) 1 січня – 31 грудня;

2) 1 вересня – 31 серпня;

3) 1 квітня –31 березня;

4) 1 червня – 31 травня.

360. Фонд німецької єдності створений з метою:

1) об’єднання східних земель із західними;

2) надання фінансової допомоги населенню переселенцям із східних земель;

3) вирівнювання фінансового потенціалу східних земель;

4) надання додаткових соціальних гарантій населенню східних земель.

361. Приєднані бюджети у Франції об'єднують:

1) спеціальні фонди державного бюджету;

2) державні соціальні фонди;

3) військовий бюджет, бюджети пошти, телеграфу, телефону, національної друкарні, монетного двору, фонди соціальних та сільськогосподарських допомог;

4) торгові рахунки Казначейства.

362. “Шведська модель” економічної системи передбачає:

1) низьку інфляцію, повну зайнятість та вирівнювання доходів різних соціальних груп населення;

2) перерозподіл ВВП через державні фінанси – 50-65 % ВВП;

3) частку державного сектора економіки поза 80 %;

4) значну частку податкового навантаження на населення.

363. Система “Робін Гуда” у Швеції передбачає:

1) положення, що “багаті повинні платити більше податків”;

2) забезпечення максимальних соціальних гарантій населенню з боку держави;

3) фінансове вирівнювання місцевих бюджетів на основі податкової спроможності комун;

4) принцип “солідарної” системи пенсійного забезпечення.

364. Скандинавським країнам характерна:

1) висока частка державної власності в економіці;

2) невисока частка державної власності в економіці;

3) соціальний характер державних видатків;

4) правильні відповіді 1 і 3.

365. Угода про створення ЄС підписана:

1) у 1958 р. в м. Рим;

2) у 1992 р. в м. Маастрихт;

3) 1 листопада 1993 р. у м. Амстердам;

4) у 1997 р. у м. Шенген.

366. Фінанси Європейського Союзу – це:

1) бюджет ЄС;

2) фонди фінансових ресурсів, призначених для утримання керівних органів ЄС;

3) сукупність економічних відносин між країнами-членами ЄС, опосередкованих рухом грошових потоків і формуванням та використанням централізованих грошових фондів;

4) спільна грошова одиниця – євро.

367. Конвергенція – це:

1) зближення економічної політики країн, вирівнювання соціально-економічного розвитку країн у рамках інтеграційного об’єднання;

2) гармонізація податкового законодавства;

3) введення спільної грошової одиниці та ведення єдиної валютної політики у рамках інтеграційного об’єднання;

4) введення однакових норм і правил у сфері оподаткування країн у рамках інтеграційного об’єднання.

368. Граничний обсяг бюджетного дефіциту країн-членів ЄС становить:

1) 3 % ВВП;

2) 5 % ВВП;

3) 10 % ВВП;

4) 60 %ВВП.

369. Граничний обсяг державного боргу країн-членів ЄС становить:

1) 3 % ВВП;

2) 5 % ВВП;

3) 10 % ВВП;

4) 60 %ВВП.

370. Бюджет ЄС – це:

1) зведений бюджет країн-членів ЄС;

2) самостійний бюджет, що формується Європейським Союзом;

3) видатки на соціальний та економічний розвиток економічно слабших країн ЄС;

4) дотації вирівнювання від країн-донорів до країн-реципієнтів.

371. Принципами, згідно з якими формуються доходи бюджету ЄС, є:

1) спільна фінансова відповідальність та фінансова солідарність;

2) єдність, щорічність та збалансованість;

3) рівність, універсальність та прозорість;

4) ефективність та єдина одиниця обліку.

372. Доходи бюджету ЄС поділяються на:

1) поточні і капітальні;

2) податкові та неподаткові;

3) власні та інші доходи;

4) власні, закріплені та регулюючі.

373. Власними доходами бюджету ЄС є:

1) мита, сільськогосподарські збори; податки на виробництво та зберігання цукру;

2) частина податкових надходжень та внески країн відповідно до частки ВНП;

3) частина податку на додану вартість, що стягується на національному рівні у країнах ЄС;

4) правильні відповіді 1 і 3.

374. Інші доходи бюджету ЄС включають:

1) відсотки за наданими кредитами; внески країн, які не є членами ЄС; невикористані суми за результатами виконання бюджету за минулий рік;

2) добровільні внески країн-членів ЄС;

3) бюджетні позики;

4) відрахування від ПДВ.

375. Проект бюджету ЄС складає:

1) Європарламент;

2) Єврокомісія;

3) Економічний і соціальний комітет;

4) Рада ЄС.

376. Бюджетний період при складанні бюджету ЄС – це період:

1) з 1 вересня по 31 серпня;

2) з 1 січня по 31 грудня;

3) з квітня по 31 березня;

4) з 1 червня по 31 травня.

377. Податкова уніфікація – це:

1) вироблення загальної тактики та стратегії держав у сфері податкових правовідносин;

2) введення однакових обов’язкових юридичних норм та правил у сфері оподатку­вання;

3) визначення пропорцій відрахувань від ПДВ окремих країн-членів ЄС до бюджету ЄС;

4) усунення податкових кордонів.

378. Валютна інтеграція – це:

1) підтримка валютного курсу спільної валюти у межах узгодженого паритету;

2) створення валютних союзів;

3) гармонізація валютних систем; координація цілей валютної політики; уніфікація валютної політики;

4) введення спільної валюти у рамках ЄС.

379. Валютна політика в рамках ЄС полягає у:

1) встановленні обмінного курсу євро щодо іноземних валют країн-не членів ЄС;

2) введенні єдиної валюти євро і створення на цій основі єдиного економічного простору;

3) емісії грошової одиниці євро;

4) немає правильної відповіді.

380. Валютний союз – це:

1) валютна система групи країн, які встановили межі коливань курсів своїх національних валют і використовують однакові засоби валютного регулювання;

2) угода держав щодо застосування безмитного режиму при перетині кордонів;

3) валютна система країн, які в своєму обігу використовують спільну грошову одиницю євро;

4) форма організації валютних відносин між групою країн.

381. До складу Європейської системи центральних банків входять:

1) центральні банки країн-членів ЄС;

2) центральні банки усіх країн Європи;

3) центральні та усі комерційні банки країн-членів ЄС;

4) Європейський центральний банк та національні центробанки.

382. Емісію євро здійснює:

1) Європейський центральний банк;

2) національні банки країн-членів ЄС;

3) національні та комерційні банки країн Європи;

4) Єврокомісія.

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Фінанси як історична категорія.

2. Соціально-економічна суть та функції фінансів.

3. Фінансові ресурси держави.

4. Баланс доходів та витрат у державі.

5. Фінансова система у розвинених країнах світу.

6. Роль та значення фінансових посередників для економічної системи держави.

7. Участь домогосподарств у фінансовій системі.

8. Фінанси Запорізької Січі.

9. Фінанси дореволюційної Росії.

10. Економічна таблиця Ф. Кене.

11. Теорії оподаткування А. Сміта та Д. Рікардо.

12. Внесок українських науковців у розвиток фінансової науки.

13. Фінансова теорія М. Туган-Барановського.

14. Фінансові погляди І. Франка.

15. Сучасні фінансові школи та фінансові проблеми сьогодення.

16. Функції та призначення податків в економічній системі.

17. Непряме оподаткування в Україні та розвинених країнах світу.

18. Оподаткування доходів юридичних та фізичних осіб в Україні.

19. Склад місцевих податків і зборів та порядок їх сплати.

20. Необхідність удосконалення сучасної податкової системи України.

21. Наука про податки як складова фінансової науки.

22. Сучасні податкові системи зарубіжних країн.

23. Сучасні проблеми функціонування бюджетної системи України.

24. Форми бюджетного фінансування.

25. Бюджетна система України та зарубіжних країн.

26. Бюджетна політика України на сучасному етапі.

27. Методи формування бюджетних резервів.

28. Бюджетні права органів державної влади й управління.

29. Характеристика доходів та видатків Державного бюджету України.

30. Динаміка дефіциту Державного бюджету України.

31. Джерела фінансування бюджетного дефіциту в Україні.

32. Структура державного боргу та механізм його фінансування.

33. Державний борг України та його динаміка.

34. Вплив державного боргу на фінансовий стан країни.

35. Концептуальні засади організації місцевих бюджетів.

36. Поняття комунальної власності та її значення у фінансовому забезпеченні територій.

37. Міжбюджетні відносини та методи бюджетного регулювання.

38. Пенсійна реформа в Україні та її наслідки.

39. Джерела формування соціальних позабюджетних фондів та їх призначення.

40. Проблеми системи недержавного пенсійного страхування в Україні.

41. Бюджетні цільові фонди, їх суть та призначення.

42. Бюджет домогосподарства, його структура.

43. Заощадження населення, їх необхідність та класифікація.

44. Особисті фінанси індивіда, їх розвиток в умовах ринку.

45. Страхування – відокремлена ланка фінансової системи.

46. Класифікація фінансових ризиків та їх місце у страхуванні.

47. Страхові фонди суспільства.

48. Фінансові механізми стабілізації і розвитку страхової справи в Україні.

49. Діяльність страхових посередників в Україні.

50. Правове регулювання фінансового ринку в Україні.

51. Структура фінансового ринку.

52. Цінні папери в Україні та їх характеристика.

53. Деривативи та їх характеристика.

54. Бюджетний менеджмент та його роль у бюджетній політиці держави.

55. Податковий менеджмент держави.

56. Фінансовий менеджмент на рівні підприємства.

57. Стратегічний і тактичний фінансовий менеджмент.

58. Сучасні тенденції розвитку міжнародних фінансів.

59. Фінансова діяльність міжнародних фінансових інституцій.

60. Світова організація торгівлі та її вплив на фінансову систему України.

61. Еволюція світової валютної системи.

62. Організація і порядок функціонування валютного ринку.

63. Рівні економічної безпеки країни.

64. Індикатори фінансової безпеки України.

65. Стратегія національної безпеки України.

66. Американська модель перерозподілу ВВП державою.

67. Європейська модель перерозподілу ВВП через державні фінанси.

68. Скандинавська модель перерозподілу ВВП державою.

69. Фінансові системи країн Центральної та Східної Європи.

70. Повноваження та функції інституцій ЄС.

71. Бюджетний процес та державний фінансовий контроль у ЄС.

72. Спеціальні фонди ЄС.

73. Тенденції та проблеми фінансової системи країн ЄС.

	ПИТАННЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ З КУРСУ “ФІНАНСИ”
1.	Суть фінансів, їх необхідність та характерні ознаки.
2.	Функції фінансів.
3.	Фінансові ресурси: суть, структура та види.
4.	Поняття фінансової системи, її структура та принципи побудови.
5.	Характеристика сфер і ланок фінансової системи.
6.	Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями.
7.	Історичний аспект становлення і розвитку фінансової науки.
8.	Розвиток фінансової науки в Україні.
9.	Сучасна світова наукова фінансова думка.
10.	Фінансова політика, її суть, види та завдання.
11.	Поняття фінансового механізму та його складові елементи.
12.	Суть, принципи, методи й завдання фінансового планування.
13.	Суть, види, форми та методи фінансового контролю.
14.	Поняття та система фінансового права.
15.	Управління фінансами в Україні.
16.	Суть і характерні ознаки податків. Елементи системи оподаткування.
17.	Поняття, структура та принципи побудови податкової системи.
18.	Соціально-економічна суть бюджету держави.
19.	Бюджетна політика і бюджетний механізм.
20.	Поняття бюджетної системи та її структура.
21.	Економічна суть і склад доходів бюджету.
22.	Видатки бюджету, їх суть, склад, класифікація.
23.	Бюджетний процес та його етапи.
24.	Соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту.
25.	Джерела фінансування бюджетного дефіциту.
26.	Економічна природа та роль державного кредиту.
27.	Форми державного кредиту та класифікація державних позик.
28.	Суть та соціально-економічні наслідки державного боргу. Управління державним боргом.
29.	Суть та основи організації місцевих фінансів.
30.	Характеристика місцевих фінансових інституцій.
31.	Суть, принципи та методи розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи. Фінансове вирівнювання.
32.	Необхідність, призначення і види соціальних позабюджетних фондів.
33.	Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів.
34.	Недержавні фінансові фонди.
35.	Методи організації фінансової діяльності підприємств реального сектора економіки.
36.	Організація фінансової діяльності кошторисних і неприбуткових установ.
37.	Фінансова діяльність фізичних осіб-підприємців.
38.	Домогосподарство як суб’єкт фінансових відносин.
39.	Бюджет домогосподарства, його структура.
40.	Заощадження домогосподарств, їх класифікація.
41.	Необхідність, суть та значення страхування. Страхові фонди.
42.	Класифікація страхування.
43.	Поняття страхового ринку, його структура.
44.	Суть і значення фінансового ринку у економічній системі держави.
45.	Структура фінансового ринку.
46.	Інструменти фінансового ринку.
47.	Фінансові посередники. Функції та операції на фондовій біржі.
48.	Суть, мета і завдання фінансового менеджменту.
49.	Функції, принципи та механізм фінансового менеджменту.
50.	Суть та функціональне призначення міжнародних фінансів.
51.	Валютний курс та методи його формування.
52.	Міжнародний фінансовий ринок.
53.	Фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій.
54.	Фінансова безпека: суть і місце в економічній безпеці держави.
55.	Фінансова система США.
56.	Фінансові системи європейських країн.
57.	Фінанси скандинавських країн.
58.	Особливості організації фінансів Європейського Союзу.
59.	Бюджет Європейського Союзу, бюджетна стратегія та бюджетний процес.
60.	Інституційна структура ЄС.

Дата добавления: 2015-05-24