Розрахунки платіжним дорученням

1 – постачальник відвантажує продукцію

2 – постачальник виставляє рахунок-фактуру за продукцію

3 – покупець подає до банку, що його обслуговує, платіжне доручення

4 – банк покупця списує з його рахунка кошти

5 – банк покупця повідомляє покупця – власника рахунка про списання коштів

6 – банк покупця передає електронним зв’язком або надсилає платіжне доручення

на відповідну суму до банку постачальника

7 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника

8 – банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на поточний рахунок випискою з розрахункового рахунку.

Переваги:

- відносно простий і швидкий документообіг;

- прискорення руху коштів;

- можливість використання цієї форми розрахунків за нетоварних платежів.

Платіжна вимога-доручення — це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює поста­чальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності.

Розрахунок платіжною вимогою-дорученням

1- постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2- разом з документами на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3- покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів;

4- банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти;

5- банк покупця сповіщає випискою покупця - власника розрахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка;

6- банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення;

7-банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів);

8-банк постачальника сповіщає постачальника (власника розрахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку).

Переваги:

- ця форма розрахунку більше відповідає фінансовим та господарським інтересам постачальників і покупців;

- зміцнює договірні відносини в господарстві;

- прискорює оформлення розрахункових документів;

- платежі здійснюються за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товаротранспортних документів постачальника.

Платіжна вимога – розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (або при договірному списанні-отримувача) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунка платника на рахунок отримувача. Банк стягувача приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунка чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. На відміну від платіжного доручення чек передається платником підприємству – отримувачу платежу безпосередньо під час здійснення господарської операції. Отримувач платежу подає чек у свій банк для оплати.

Дата добавления: 2015-05-24