Методи державного регулювання цін

На окремі види продукції, робіт і послуг держава встановлює фік­совані чи регульовані ціни. Тоді виручка від реалізації продукції за­лежить від рівня прейскурантних цін.

За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані і регульо­вані ціни.

Фіксовані ціни встановлюються адміністративно (державою), переважно на послуги першої необхідності і на товари, які монопольно виготовляються державою (газ, електроенергія та ін.). Регульовані ціни встановлюються регулюванням рівня рентабельності товарів першої необхідності, наприклад хлібобулочних виробів, продуктів дитячого харчування тощо. При цьому державою встановлюються індикативні ціни — мінімальний і максимальний рівні цін. У решті випадків користуються вільними цінами, тобто цінами, які склалися на ринку під впливом попиту і пропозицій за домовленістю сторін — постачальників і споживачів.

Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і при­буток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами:

Ц₁ = С + П,

де Ц₁ — ціна продукції (ціна виробника продукції); С — собівартість продукції; П — прибуток.

Ц₂ = С + П + ПДВ,

де Ц₂ — ціна продукції з податком на додану вартість; ПДВ — податок на додану вартість.

Ц₃ = С + П + АЗ + ПДВ,

де — Ц₃ ціна продукції з акцизним збором і податком на додану вартість; АЗ — акцизний збір.

Відтак повну роздрібну ціну продукції можна розрахувати за формулою:

Ц₄ = С + П + АЗ +ПДВ + ТН,

де Ц₄ — роздрібна ціна продукції; ТН — торгова націнка.

14. Грошові надходження підприємства методи їх визначення

Грошові надходження надходження – це кошти, що надходять на поточні та інші рахунки підприємства в банках та в касу підприємства.

Є два методи грошових надходжень:

1) Касовий дохід від продажу продукції та виконання інших операцій визначається за коштами що надійшли на рахунок у вигляді платежів за відвантажену продукцію, виконані послуги

2) Метод нарахування – дохід від продажу визначається за вартістю переданих товарів, підписанням документа про виконання роботи надані послуги на певну дату.

Відповідно до закону України «Про ПДВ» та закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» датою збільшення доходу вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбулася будь – яка з подій, що сталася раніше:

А) або дата отримання грошей

Б) або дата відвантаження товарів

Підприємства що мають обсяг оподатковуваних операцій більше 300 тисяч гривень не мають права використовувати касовий метод.

У процесі виробничо-господарської діяльності п-в постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у в-во з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів п-в. Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкоду­вання витрат в-ва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо­дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою сто­роною діяльності п-в. Вхідні грошові потоки п-в за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому п-в і, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фі­нансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми п-ва. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на п-ва за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чин­ною практикою обліку і звітності включають:1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг; 2) виручку від іншої реалізації; 3) доходи від фінансових інвестицій; 4) доходи від інших позареалізаційних операцій. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від ос­новної діяльності п-в. Тому на неї припадає найбільша час­тка внутрішніх грошових надходжень.

За ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а п-ва здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в кла­сифікацію грошових надходжень новий розділ — “ Доходи від фі­нансово-інвестиційної діяльності”, відокремивши його від розділу “ Доходи від позареалізаційних операцій”. Трансформація ринкових відносин потребує створення необхід­ної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, ство­рюється і функціонує фінансовий ринок. За таких умов багато п-в поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тим­часово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отри­мання додаткових доходів. Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках п-в і є мірою розвитку ринкової інфра­структури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосеред­ній вплив на формування балансового прибутку.

Дата добавления: 2015-05-24