Яка структура фінансової системи України?

Які існують підходи щодо класифікації елементів (сфер, систем, підсистем і ланок.) фінансової системи?

О. Василик зазначає, що функції та структури фінансових систем окремих держав відрізняються. Зумовлене це не тільки державним устроєм (унітарна держава та федерація) але і формами власності, політичними орієнтирами правлячих еліт, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав.

В залежності від методів формування доходів економічних суб’єктів, фінансову систему поділяють на дві сфери: централізовані фінанси (публічні) і децентралізовані (фінанси підприємств і організацій). (див. рис. 2.1.)

Фінансова система, як форма організації грошових відносин поділяється на три взаємозв’язані підсистеми, які забезпечують формування і використання фінансових ресурсів відповідно у: суб’єктів господарювання, населення, держави і органів місцевого самоврядування.

В кожній з виділених підсистем використовуються специфічні форми і методи створення і використання фінансових ресурсів, кожна з яких має власне функціональне призначення і відповідний фінансовий механізм, орієнтований на досягнення власної мети кожного суб’єкта фінансових відносин.

Дані підсистеми, в свою чергу, поділяються на окремі ланки в залежності від механізму формування і використання грошових фондів (фінанси комерційних та некомерційних підприємств, фінанси фінансових посередників, державний та муніципальний кредит, централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів та ін.).

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України.

Державні фінанси - сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний та місцевий кредит; державне особисте й майнове страхування. Провідне місце в державних фінансах належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави. Зведений бюджет України включає державний бюджет України (1), бюджет Автономної Республіки Крим (1) та місцеві бюджети (11798). Провідна роль належить державному бюджету України.

Фінанси суб’єктів господарювання (фінанси підприємств) - вони обслуговують створення валового внутрішнього продукту (ВВП), що є основним джерелом фінансових ресурсів.

Сюди належать фінанси виробничої (державні, колективні, спільні, орендні, індивідуальні підприємства) та невиробничої сфери (як приклад, це фінанси освіти, охорони здоров’я, культури, науки, оборони та ін.).

Централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

Централізовані грошові фонди знаходяться в розпорядженні держави як суб’єкта публічної влади. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера – освіта, охорона здоров’я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.

Децентралізовані фонди грошових коштів – є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власного прибутку. Виняток складає лише аграрний сектор, у стабільному розвитку якого держава проявляє неабияку зацікавленість. Саме тому децентралізовані фонди аграрного сектора поповнюються регулярними, хоч поки що й недостатніми асигнуваннями з державного бюджету.

Вони доповнюють ДБУ, проте специфіка їх в тому, що вони мають чітко встановлене цільове призначення і на інші цілі не використовуються. Це нова, перспективна складова державних фінансів, яка перебуває на стадії реформування.

Державний кредит - заборгованість держави перед внутрішніми та зовнішніми кредиторами, що призводить до збільшення навантаження на бюджет. Його величина свідчить про раціональність і ефективність фінансової політики держави та регулюється за­конодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь.

Страхові та резервні фонди - створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають в розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Вони не тільки дають можливість локалізувати втрати економіки та окремих громадян, а й використовуються також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку. Резервні фонди як на рівні держави, так і на рівні господарських структур сприяють підвищенню ефективності господарської діяльності.

Фінансовий ринок - ланка фінансової системи, яка створює і використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Фінансовий ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фінансових послуг.

Фінанси домогосподарств є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом є заробітна плата та інші доходи, такі як продаж власного капіталу, землі, продукції підсобних господарств, дивіденди тощо.

Фінансове законодавство – це сукупність законодавчих та інструктивних актів, які здійснюють регулювання процесом розподілу та перерозподілу ВВП в фінансовій системі України.

Фінансовий апарат — це час­тина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою.

Які фінансові інститути відносяться до фінансових посередників?

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на 2 групи:

ü банки;

ü небанківські фінансово – кредитні установи, які інколи ще називають спеціалізованими фінансово – кредитними установами.

Спеціалізовані кредитно – фінансові установи – це установи кредитної системи небанківського типу, що акумулюють грошові доходи, капітали та заощадження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кількох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.

Найбільш поширеними у розвинутих країнах видами спеціалізованих кредитно – фінансових інститутів є страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні спілки, ломбарди.

В американській літературі фінансових посередників поділяють на 3 групи:

ü депозитні інституції;

ü договірні ощадні інституції;

ü інвестиційні посередники.

Взагалі фінансові посередники – це інститути, які виконують посередницьку функцію між постачальниками та споживачами фінансового капіталу. Вони акумулюють вільні грошові засоби одних економічних суб’єктів і надають їх від свого імені на певних умовах іншим, тим, які потребують залучення додаткових засобів. Російський професор М. Романовський пропонує наступну класифікацію фінансових посередників:

ü депозитні фінансові організації – це організації, в структурі пасивів яких присутні високоліквідні фінансові зобов’язання. Найтиповіші – це комерційні банки.

ü не депозитні фінансові організації – вони являються більш різноманітними, ніж депозитні. До них відносяться: страхові компанії, Пенсійні фонди, інвестиційні фонди, венчурні фірми, фінансові компанії.

Якими державними органами представлений фінансовий апарат в Україні?

Організаційна структура фінансової системи – сукупність фінансових органів та інститутів, яка характеризує систему управління фінансами. (див. табл.. 2.1.) Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП є об’єктивним явищем, форми і методи фінансових відносин відображають установлену в світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Разом з тим рух грошових потоків здійснюється не сам по собі, а керується певними управлінськими структурами, юридичними та фізичними особами. Це суб’єктивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.

До організаційного складу фінансової системи України входять:

1. органи управління:

1. Міністерство фінансів України;

2. державна податкова служба України;

3. аудиторська палата;

4. контрольно-ревізійна служба;

5. державне казначейство;

6. рахункова палата;

7. комітет з нагляду за страховою діяльністю;

8. державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

9. державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг;

10. пенсійний фонд;

11. фонд соціального страхування;

12. державний інноваційний фонд.

ü фінансові інститути:

13. Національний банк України;

14. комерційні банки;

15. страхові компанії;

16. небанківські кредитні установи (ломбарди тощо);

17. міжбанківська валютна біржа;

18. фондові біржі;

19. фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в 4 блоки.

Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це Міністерство фінансів України та його відособлені підрозділи – державне казначейство і контрольно-ревізійна служба. До цієї групи належить також ДПА України, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів.

Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи – Рахункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з нагляду за страховою діяльністю, Аудиторська палата і аудиторські фірми.

Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: НБУ і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондова біржа та фінансові посередники, страхові компанії.

До четвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування, Державний інноваційний фонд.

Дата добавления: 2015-05-24