У чому проявляється архаїчність фінансових систем країн, що розвиваються?

На формування і використовування фінансових ресурсів країн, як тих що розвиваються, так і промислово розвинених, впливають мотиви заощаджень — вікова структура населення, зростання доходів, переоцінка багатства, пенсійне забезпечення страхування, відносні ціни і т.д. Проте процес заощадження в більшості країн що розвиваються, відбувається в середовищі, яке сильно відрізняється від середовища індустріальних країн. Ці відмінності впливають на використання ресурсів, швидкість руху капіталу та ін.

Заощадження домашніх господарств в країнах, що розвиваються, невеликі. Велике число домашніх господарств мають доходи, які рідко перевищують необхідний прожитковий мінімум. У країнах, в яких велика частина сукупного попиту забезпечується домашніми господарствами подібного типу, реакція приватних заощаджень на тимчасове збільшення рівня доходу виявляється слабко, оскільки цим домашнім господарствам важко обмежити споживання. Тому країни що розвиваються, та які мають високий рівень доходів, показують вищу норму заощаджень, ніж країни з низьким рівнем доходу.

Доходи домашніх господарств в країнах, що розвиваються, непостійні, оскільки відносно велика частка доходів створюється в сільському господарстві. Ціни на сільськогосподарську продукцію різко коливаються під впливом попиту на світовому ринку і природних умов. Ця невизначеність доповнюється макроекономічною нестабільністю. Вищі рівні заощаджень в країнах з низькою інфляцією підтверджують значення стабільної економічної обстановки.

Пенсійна практика також зумовлює відмінності в потоках доходів домашніх господарств промислово розвинених країн і країн що розвиваються. Через низьку тривалість життя, особливостей організації виробництва і пенсійних систем індивіди в країнах, що розвиваються, нерідко мають невеликий відрізок часу для отримання пенсії і менш зацікавлені в заощадженнях на старість. У тих країнах, де немає соціальних систем або вони слабкі, забезпечення старості може бути важливим мотивом заощаджень.

У зв’язку з низьким рівнем заощаджень або їх відсутністю в домашніх господарствах, вплив облікових ставок на масштаби заощаджень майже відсутній. В цілому еластичність заощаджень до облікових ставок значно коливається відповідно до рівня розвитку країни. У бідних країнах вплив зміни облікової ставки на заощадження близький до нуля, але значно підвищується в середніх по рівню доходу країнах і в багатих країнах.

У багатьох країнах, що розвиваються, збір податків на дохід є серйозною адміністративною проблемою у зв’язку з нерозвиненістю фінансової інфраструктури. Це також знижує заощадження суспільного сектора. Коли зовнішні обставини не дозволяють збільшувати заощадження державного сектора, важкість структурних перебудов лягає на державне споживання. Якщо зменшення суспільного споживання виступає причиною збільшення граничних витрат, тоді вдаються до дефіцитного фінансування.

За різними оцінками величина заощаджень в майбутньому багато в чому залежатиме від темпів економічного зростання країн, що розвиваються. У всіх підсистемах світового господарства виразно виявляється загальна межа: рівень приватних заощаджень негативно реагує на нестабільність економіки. Країни, які можуть регулювати інфляцію, мають вищу норму заощаджень. Інфляція через негативний вплив на реальні облікові ставки і загальне збільшення невизначеності приводить до зменшення заощаджень, сприяючи їх диверсифікації в не фінансові внески.

Дата добавления: 2015-05-24