Які повноваження податкових агентів в сфері оподаткування доходів фізичних осіб”?

За якою ставкою оподатковуються доходи фізичних осіб в Україні?

В Україні запровадження з 01.01.2004 р. єдиної ставки податку в розмірі 15 % (до 01.01.2007 р. діятиме ставка 13 %), фіксована ставка податку на доходи, які підлягатимуть кінцевому оподаткуванню при їх виплаті: грошові або майнові призи, виграші в азартні ігри, розіграші — 30 % (26 %).

З 01.01.2005 р. запроваджується порядок: оподаткування операцій з продажу (обміну, інших видів відчуження) об’єктів нерухомого майна — 1 %, 5 % або 13 % залежно від строку придбання у власність такого майна; оподаткування процентів на банківський депозит (вклад), вклад до небанківських фінансових установ або процентів (дисконтних доходів) на депозитні (ощадні) сертифікати — 5 %; оподаткування дивідендів, роялті — 13 %; оподаткування операцій з інвестиційними активами (акції, корпоративні права) (інвестиційного прибутку) — 13 %; оподаткування доходів, отриманих у зв’язку з довгостроковим страхуванням життя, та недержавного пенсійного страхування — 13 %; оподаткування доходів, отриманих внаслідок прийняття у спадок коштів, майна, немайнових прав, — 0 %, 5 %, 13 % та 26 % залежно від родинних стосунків та виду спадкового майна; оподаткування доходів, отриманих як подарунок та як спадщина.

Згідно чинного законодавства юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи або фізичні особи чи представництва нерезидента визнаються податковими агентами. Вони зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку.

Податкові агенти зобов’язані також подавати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку до податкових органів згідно із законодавством i нести відповідальність за порушення норм цього законодавства.

Податковим агентом є також фізична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб i виплачує їм заробітну плату.

Основна:	1, 2, 4, 5, 8, 11, 13, 26, 27, 32, 33, 38, 59, 63, 75, 91, 92, 96, 105, 123, 130, 137, 169, 181.

Додаткова:	Додаткові джерела інформації вибирайте із загального списку використаної та рекомендованої літератури, а також здійснюйте власний пошук.

ПОДАТОК - ЦЕ	Примусовий збір, який держава стягує з громадян для задоволення своїх грошових потреб	Кулішер І. М., Слуцький М. І, Твердохлебов В.М., Тургенев М. І.
Примусовий збір, що справляється державною владою з окремих господарюючих осіб для покриття витрат, що здійснюються нею або для досягнення будь-яких завдань економічної політики без надання платникам його спеціального еквіваленту	Соколов О. О.
Збір, що встановлюється в односторонньому порядку державою та справляється на підставі законодавчо визначених правил для задоволення суспільних потреб	Горський І. В.
Обов’язковий індивідуально безоплатний платіж, що справляється з організацій та фізичних осіб в формі відчуження належних їм на правах власності, господарського ведення або оперативного управляння грошових коштів в цілях фінансового забезпечення діяльності держави або муніципальних утворень	Податковий кодекс Російської Федерації
Обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування	ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування”
Форма примусового відчуження результатів діяльності суб’єктів, що реалізують свій податковий обов’язок, в державну чи комунальну власність, який вноситься в бюджет відповідного рівня (або цільовий фонд) на підставі закону (або акта органу місцевого самоврядування) та виступає як обов’язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротний платіж	Кучерявенко М. П.
Обов’язковий, індивідуально безоплатний платіж є державні чи місцеві бюджети в законодавчо встановленому порядку з організацій і фізичних осіб у формі відчуження коштів, що належать їм на правах власності, господарського ведення чи оперативного управління, у цілях фінансового забезпечення діяльності держави і (чи) муніципальних утворень	Черник Д. Г.
Це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини валовою внутрішнього продукту на загальнодержавні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство не може існувати.	Федосов В.М.
Законодавчо оформлена, примусова форма отримання державою частки вартості валового внутрішнього продукту, фінансовий гарант виконання державою ЇЇ суспільних функцій, інструмент регулювання економічного розвитку	Мельник П. В.
Обумовлена й фіксована в законодавчому порядку грошова сума, що приймає форму обов’язкового платежу для платника і доходу для держави	Андрущенко В.Л., Данілов О.Д.

Види податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів

Загальнодержавні податки і збори

Місцеві податки і збори

1.Податок на додану вартість; 2.Акцизний збір; 3.Податок на прибуток підприємств; 4.Податок на доходи фізичних осіб; 5.Мито; 6.Державне мито; 7.Плата (податок) за землю; 8.Рентні платежі; 9.Податок з власників транспортних засобів 10.Податок на промисел; 11.Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 12.Збір за спеціальне використання природних ресурсів; 13.Збір за забруднення навколишнього природного середовища; 14.Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; 15.Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; 16.Фіксований сільськогосподарський податок; 17.Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; 18.Єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; 19.Збір за використання радіочастотного ресурсу України; 20.Збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; 21.Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; 22.Збір за проведення гастрольних заходів.

1.Податок з реклами; 2.Комунальний податок; 3.Збір за припаркування автотранспорту; 4.Ринковий збір; 5.Збір за видачу ордера на квартиру; 6.Курортний збір; 7.Збір за участь у бігах на іподромі; 8.Збір за виграш на бігах на іподромі; 9.Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі; 10.Збір за право використання місцевої символіки; 11.Збір за право проведення кіно - і телезйомок; 12.Збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; 13.Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі і сфери послуг; 14.Збір з власників собак.

Глава 11 Державний кредит і державний борг

Державний кредит – це сукупність економічних відносин, які виникають між державою, з однієї сторони, і юридичними та фізичними особами, іноземними державами, міжнародними фінансовими організаціями – з іншої, з приводу руху грошових засобів на умовах терміновості, поворотності, платності та формування на цій основі додаткових фінансових ресурсів.

Як фінансову категорію державний кредит потрібно розглядати в двох аспектах: в активному, коли держава відіграє роль кредитора, і в пасивному коли вона виступає позичальником грошових засобів.

Чим відрізняється державний кредит від інших ланок фінансової системи?

Державний кредит являє собою одну з форм функціонування публічних фінансів поряд з бюджетами всіх рівнів та позабюджетними державними фондами та входить в категорію основних методів залучення державою додаткових грошових коштів та збільшення її фінансових можливостей.

Державний кредит – це особлива відособлена ланка фінансової системи. Вона має свої власні джерела доходів, їх особливе призначення та порядок використання. Сутність даної форми публічних фінансів визначається змістом категорії „кредит”. Даний термін походить від латинського creditium (або credete – вірити), що дослівно переводиться як „позика”, „борг”.

Отже, кредит – це система економічних відносин, яка проявляється в наданні позики в грошовій чи товарній формі на умовах поворотності та з виплатою відсотків.

Відповідно державний кредит являє собою форму руху позикового капіталу, коли власник грошових коштів передає на визначений час позичальнику (державі) не сам капітал, а лише право на його користування. Суб’єктами кредитних відносин в цьому випадку є, з однієї сторони, держава (найчастіше виступає в ролі позичальника) і, з іншої сторони, юридичні та фізичні особи, іноземні держави, міжнародні фінансові організації.

Державний кредит представляє собою відносини вторинного розподілу частини вартості ВВП. Вторинний розподіл проявляється двояко: по-перше, в сферу позикових операцій держави (державний кредит) надходить частина доходів і грошових засобів (наприклад в державні цінні папери), сформованих на стадії первинного розподілу (на мікрорівні); по-друге, виплата доходів кредиторам забезпечується в основному за рахунок бюджетних коштів, тобто, по суті, за рахунок податкових платежів.

Який існує зв’язок між державним кредитом та фінансами?

Так, державний кредит бере участь у формуванні і використанні централізованих грошових фондів держави (бюджету і позабюджетних фондів), що робить його елементом фінансів та ланкою фінансової системи. В той же час процес його формування і використання здійснюється в специфічній формі — залучення грошових коштів на тимчасовій і, як правило, на основі поворотності. Зв’язок державного кредиту з фінансами полягає також у тому, що, по-перше, це розподільчі відносини, відносини вторинного розподілу частини валового внутрішнього продукту (ВВП); по-друге, одним з учасників відносин обов’язково є держава — суб’єкт з особливими правами, які, як правило, використовуються при запозиченнях (наприклад, примусове розміщення державних позик або ж особливе право на гарантії при міжнародному кредитуванні і т. д.); по-третє, метою цих відносин є залучення державою додаткових фінансових ресурсів.