Доходи, видатки і ліквідність активів комерційних банків

Доходи і витрати комерційних банків. За виконання вище-згаданих операцій комерційні банки привласнюють доходи:

відсотки, стягнуті по позичках;

відсотки і дивіденди по капіталах, розміщеним у цінні папери;

різні платежі, стягнуті за виконання розрахункових, довірчих і торгово-комісійних операцій;

доходи від спекуляції цінними паперами.

Сукупність таких доходів утворює валовий дохід банку. Поряд з доходами, банки несуть витрати у вигляді сплати відсотків за вкладами і різними витратами, пов'язаними з веденням банківської справи: заро-бітної плати службовців, амортизації, опалення, освітлення й ремонту приміщень, канцелярських, поштово-телеграфних та інших витрат. Тому прибуток банку дорівнює різниці його валового доходу і сплачених відсотків, а також витрат, пов'язаних з веденням банківської справи.

Для фінансової оцінки роботи комерційних банків використовується показник рентабельності, обчислювальний у трьох варіантах: як від-ношення прибутку до акціонерного капіталу (статутного фонду), сукупний актив і витрати банку. Більш обґрунтованим є варіант, що відкриває доступ до аналізу більшого числа факторів утворення прибутку. На прибуток банку впливають не тільки розмір акціонерного капіталу, але і рівень депозитних та позичкових ставок, структурні зрушення у витратах банку, обсяг і якість послуг, зміна в активах, що приносять високий відсоток (ступінь диверсифікованості дохідних активів). Ці й інші фактори прибутковості комерційного банку можуть бути виявлені при аналізі динаміки рентабельності, що порівнює прибуток із сукупними активами і витратами банку.

Ліквідність активів комерційних банків. Для аналізу фінанси-вого становища комерційного банку велике значення має визначення ліквідності його активів, що оцінюється на основі вивчення балансу активів і пасивів. Як відомо, основним джерелом ресурсів комерційних банків є внески, які вони повинні повертати за першою вимогою вкладників чи через якийсь час після повідомлення про їхнє вилучення. Раніше прийняті внески банки повертають, насамперед, за рахунок нових внесків, які щодня надходять до них. Якщо ж сума внесків, яка вилучається, перевищує суму, що надходить знову, то для виплати суми перевищення вони використовують касовий резерв грошей, а при недостачі останнього – перетворюють статті зайнятих активів у готівку. У цих випадках можливість повернення внесків залежить від ліквідності банківських активів.

Ліквідність банківських активів – це здатність банку вчасно і без утрат перетворювати його зайняті активи в готівку. Ця здатність залежить від структури активів банку. За ступенем ліквідності активи банку можна об'єднати в три групи: активи в безпосередньо ліквідній формі, легко і важко ліквідні активи.

Активи в безпосередньо ліквідній формі – це касовий резерв готівки і засобу на поточному рахунку в центральному банку, оскільки комерційні банки ці засоби можуть у будь-який час вилучити готівкою. Касовий резерв готівки і засобу на поточному рахунку в центральному банку є незайнятим активом комерційних банків, що не приносить їм прибутку. Тому комерційні банки намагаються тримати як активи в безпосередньо ліквідній формі мінімум своїх ресурсів. Цей мінімум необхідний для забезпечення своєчасного повернення внесків і безперебійного виконання розрахунків з іншими комерційними банками через центральний банк в умовах нормального зворотного припливу позичок та нових внесків. Звичайно касовий резерв готівки і коштів на поточному рахунку в центральному банку (без обов'язкових резервів) не перевищує 10% усіх пасивів комерційних банків.

Через те що активи в безпосередньо ліквідній формі складають відносно незначну частину позикових засобів і не завжди можуть поповнюватися за рахунок нових внесків, певну частину позикових засобів комерційні банки мають розміщати таким чином, щоб при необхідності їх можна було легко і без утрат перетворити в готівку, тобто певна частина банківських активів повинна бути легко ліквідною.

Дата добавления: 2015-05-24