України

Правове забезпечення і державне регулювання кредитної системи

До банківської системи України входять і банки з іноземним капіталом. 44 банки працюють за участі іноземного капіталу, з них 16 банків мають (станом на початок 2008 р.) 100 % іноземного капіталу. І хоча частка капіталу іноземних банків відносно невелика і становить близько 5 %, ці банки відрізняються від інших рівнем організації, великим досвідом у здійсненні банківських операцій і тому становлять помітну конкуренцію віт­чизняним банкам.

Розвиток банківської системи в Україні на сучасному етапі становлення ринкового господарства обумовлено передусім по­доланням кризи і піднесенням, яке переживає народне господар­ство країни в останні роки

В Україні розвиток кредитної системи робить ще тільки пе­рші кроки, хоча наша держава вже має діючу дворівневу банківську систему і певні зачатки парабанківскої системи. Ос­танні будуть детальніше розглянуті в наступному розділі, а тут більш докладно зупинимось на становленні банківської системи України.

Становлення банківської системи розпочалося з прийняттям у 1991 р. Закону України «Про банки та банківську діяльність», хоча саме реформування банківської системи з метою її присто­сування до ринкової економіки почалося ще в СРСР у період пе­ребудови, коли й виникли перші комерційні банки.

Створена в 1991 р. банківська система незалежної України була досить слабкою, але вона вже відігравала певну роль у функціонуванні нашої економіки. З того часу в розбудові цієї систе­ми зроблено досить багато. Так, у 2000 р. прийнято нову редак­цію закону «Про банки та банківську діяльність», і відбулись певні зрушення в самій банківській системі.

На сьогодні в банківській системі (а на початок 2008 р. зареєс­тровано 196 банків) діють колективні й державні банки. На дер­жавній формі власності базується діяльність Державного комер­ційного спеціалізованого ощадного банку України (Ощадбанк) та Українського експортно-імпортного банку (Укрексімбанк). Реш­та банків діють на основі колективної форми власності. За орга­нізаційною формою — це переважно (близько 90 %) акціонерні банки, і трохи більше 10 % — пайові.

З ухваленням нової редакції Закону України «Про банки та банківську діяльність» у загальній організації банківської системи починають відбуватися важливі зміни. Найбільш суттєві нововведення такі:

• Вперше передбачено створення кооперативних банків. їх мета не отримання прибутку, а забезпечення взаємного кредитування. Усі кооперативні банки поділяють на місцеві та цент­ральні з чітким розподілом функцій. Місцеві акумулюють ре­сурси, а центральний кооперативний банк централізує ці ресурси і перерозподіляє їх з метою посилення можливостей для забезпечення кредитування суб'єктів господарювання. Центральному кооперативному банку передається й контроль за всією мережею тих регіональних кооперативних банків, які входять у його систему.

• За відповідним положенням прийнятого закону вводиться і спеціалізація банків. Це, безперечно, важливий крок у розвитку банківської системи, яка (за винятком Ощадбанку) представлена тільки універсальними банками. Передбачаються такі види спе­ціалізованих банків: а) ощадні; б) інвестиційні; в) іпотечні; г) розрахункові. Ознакою спеціалізації є те, що більше як 50 % активів (а для ощадних банків — пасивів у вигляді внесків фізич­них осіб) — це активи (пасиви) одного типу.

• Усі банки за розміром мінімального статутного фонду поді­ляються на місцеві кооперативні банки (1 млн евро), банки, які діють на території однієї області (3 млн евро), та ті, що діють на всій території України (5 млн евро).

Як З метою стимулювання населення до нагромадження своїх коштів на банківських рахунках і для забезпечення захисту вкладників в Україні було спочатку видано Указ Президента, а в 2001 р. ухвалено Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб». Цей закон гарантує повернення вкладів фізичних осіб, включаючи відсоток уже в сумі 50000 грн. І хоча ця сума помітно зросла порівняно з 1998 р., коли було видано відповід­ний Указ Президента, але вона ще невелика. Для порівняння можна сказати, що в країнах Європейського союзу сума відшкодування на кожного вкладника дорівнює 20 тис. евро. Проте в кредитній системі нашої держави вже створено основу для захисту інтересів вкладників — фізичних осіб.

Як відомо, в Україні вже в 2000 р. було подолано затяжну, майже десятирічну, економічну кризу і вперше відбулись певні позитивні зміни в суспільному виробництві. Вони стали основою змін і в банківській системі.

По-перше, усе помітнішим стає процес концентрації банківського капіталу. Кількість банків зменшується за рахунок того, що банки, які потрапляють у розряд проблемних, приєднуються до більш сильних.

По-друге, помітно збільшився капітал банків. Протягом 2001 року балансовий капітал банків зріс майже на 15 % і досягнув 7,3 млрд грн. На початок 2008 р. він сягнув уже 67 млрд грн. При цьому серед залучених ресурсів помітно збільшились кошти суб'єктів господарювання. Особливо важливим є значний темп приросту внесків населення, котрі вийшли на перше місце серед залучених банками коштів. При цьому як серед внесків господарюючих суб'єктів, так і серед внесків фізичних осіб строкові депозити зростали в останні роки значно швидше, ніж внески до запитання. Це свідчить про зростання довіри населення і господарюючих суб'єктів до банківської системи, і відкриває перед банками більш широкі перспективи в організації довгострокового кредитування, а відтак, і посилення інвестиційних процесів у суспіль­ному виробництві.

По-третє, концентрація банківського капіталу і нарощування банками кредитних ресурсів, що відбувалося з 2000 р. на фоні високих темпів зростання суспільного виробництва, дали змогу помітно збільшити частку довгострокових кредитів, яка зростала у 2001—2007 pp. значно вищими темпами, ніж зростав загальний кредитний портфель. Позитивним стало й помітне зменшення се­редньозваженого відсотка за кредитами. Якщо у 2000 р. він ста­новив 38 %, то на початку 2008 р. — вже 14,4 %. Цьому безсум­нівно позитивному явищу сприяло й те, що НБУ в цей період проводив досить чітку облікову політику, спрямовану на зни­ження облікової ставки, яка з 30,6 % у 2000 р. зменшилася в 2004 р. до 7 %, хоча на початок 2008 р. дещо зросла і становить 10 %.

Позитивні зміни, які відбулися в банківській системі в останні роки, не відкидають і тих проблем, які притаманні цій системі. їх можна звести до таких моментів.

Рівень капіталізації банківської системи невеликий (на початок 2008 р. банківський капітал становив усього близько 8 % від ВВП). Про це свідчить і відносно малий обсяг активів наших банків. На початок 2008 р. сукупна сума активів усіх банків України становила близько 572 млрд грн, тоді як у Німеччині один, щоправда, найбільший банк (Дойчебанк) вже у 2005 мав активи, які перевищили 800 млрд доларів.

Досить великий рівень відсоткових ставок за кредитами для господарюючих суб'єктів.

Наявність дуже високих ризиків при здійсненні кредитування, що відбиває як недостатній розвиток ринкових відносин у цілому, так і нерозвиненість системи страхування різноманітних ризиків.

Конкуренція між банками здійснюється переважно не в площині якісних показників обслуговування клієнтів, а в площині кількісних показників.

Названі недоліки виступають помітною перешкодою до подальшого розвитку економіки в цілому і банківської системи зокрема. Необхідність подолання цих перешкод диктується не тільки поточними цілями розвитку народногосподарського комплексу, але й стратегічними цілями, пов'язаними з прагненням нашої країни до вступу в перспективі в Європейський союз. Сьогодні наша банківська система зовсім не готова до цього, і державі треба зосередити значні зусилля на даному напрямку, щоб пристосувати наш банківський сектор до обов'язкової (цього вимагає вже наш вступ до СОТ) лібералізації фінансових ринків. Якщо цього не зробити, то ми понесемо величезні втрати.

У планах розвитку на найближчі роки намічені конкретні заходи щодо зміцнення банківської системи і вдосконалення її функціонування. Основними цілями при цьому є:

• забезпечення стабільності національної грошової одиниці;

• збереження досягнутої фінансової стабільності;

• підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи;

• прискорення на цій основі темпів ринкових перетворень у всій економіці і в кредитно-грошовій сфері зокрема.

Дата добавления: 2015-05-24