Загальна характеристика та структура валютного ринку

Валютний ринок — система економічних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземної валюти та інших ва­лютних цінностей. Він представляє розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити операції з валю­тою для обслуговування міжнародних платежів. Іншими словами, валютний ринок практично охоплює конверсійні та депозитно-кредитні операції, що здійснюються між контрагентами в інозем­ній валюті за ринковим курсом або процентною ставкою.

Функціональне призначення валютного ринку — це урівно­важення попиту і пропозиції такого специфічного товару, як іно­земної валюти. Тільки через взаємодію попиту та пропозиції на ринку визначаються валютні курси аналогічно, як і ціни будь-якого матеріального блага або активу.

Пропозиція і попит на іноземну валюту зосереджується пере­важно в комерційних банках, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Ос­новними формами участі банків у валютних операціях є обслуго­вування потреб клієнтів щодо купівлі-продажу іноземної валюти, здійснення міжнародних розрахунків та фінансування міжнародних угод.

Модель валютного ринку можна зобразити графічно, розглядаючи пропозицію і попит на валюту як функцію ціни. Ціною на валютному ринку є валютний курс. На рис.у точці перетину кривих ліній попиту і пропозиції формується рівноважний валютний курс — (Е), коли пропозиція валюти й попит на неї збігаються.

Рівновага на валютному ринку

Е — рівноважна маса валюти

Валютний ринок не може бути статичним — це суперечить його природі. На ньому постійно коливаються курси залежно від ситуації: перевищення попиту над пропозицією і навпаки.

Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності: іноземні — для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту, та національні - для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскіль­ки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об'єктом купівлі-продажу водночас виступають національні та іно­земні валютні цінності.

Суб'єктами валютного ринку можуть бути будь-які економіч­ні агенти (юридичні та фізичні особа, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які "зводять" продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу. Визначальною мотивацією дій суб'єктів валютного ринку є отримання прибутку.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте, за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

Валютний ринок переважно функціонує як позабіржовий ри­нок, на якому кілька сотень дилерів (головним чином банків) готові купувати і продавати депозити, що розміщені в іноземних валютах. Оскільки ці дилери перебувають у постійних телефонних і комп'ютерних контактах між собою, то валютний ринок є дуже конкурентним. Проте, він функціонує так само, як централізова­ний ринок.

У діяльності валютного ринку беруть участь різні економічні суб'єкти, кожен з яких прагне задовольнити власний комерцій­ний інтерес. Це передовсім традиційна тріада — продавці валюти, її покупці та посередники.

Головними суб'єктами валютного ринку є великі транснаціо­нальні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно розпоряд-жаються певними сумами вимог та зобов'язань щодо кожної іно­земної валюти. Якщо ці величини збігаються, тоді валютна пози­ція називається закритою, якщо їх не врівноважено — відкритою, або неприкритою, причому відкритість ця є "короткою", якщо сума продажу валюш (зобов'язань) неревиошла суму купівлі (ви­мог), або "довгою" — якщо вимоги на дану валюту перевищили зобов'язання.

Відкрита позиція пов'язана із валютним ризиком, хоч інколи може дати додатковий зиск (наприклад, коли курс валюти зростає у довгій позиції). Переважна частина активів (валютного товару) складається з депозитів до запитання, котрими великі банки тор­гують між собою. Обмін валюти готівкою становить незначну частку діяльності валютного ринку. Інколи комерційні банки можуть виступати у ролі брокерів, тоді вони не "підтримують позицію" окремих валют, а тільки зводять разом покупців і продавців.

На валютних ринках постійно функціонують брокери й дилери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують за це відповідну комісійну винагороду. Різниця між ними в тому, що брокер — це посередник, котрий укладає угоду від імені, з доручення і за кошти клієнта, отримуючи винагороду за угодою сторін або за визначеною таксою. Дилер — фізична або юридич на особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і за власним коштом, його прибунюк складається із різниці між ці­нами купівлі та продажу. Нині на валютних ринках функціону­ють об'єднання брокерів і дилерів: брокерські фірми, дилерські контори, які поєднують посередницькі послуги з продажем інфор­мації, консультаціями тощо.

Розрізняють національні й міжнародні грошові ринки. На на­ціональному грошовому ринку країни комерційні банки-власники національної валюти проводять розміщення депозитів у валюті своєї країни (наприклад, у Великобританії банки проводять опе­рації у фунтах стерлінгів, в Україні — розмішують та залучають кошти у гривнях).

На відміну від національних, на міжнародних грошових рин­ках операції відбуваються у валютах, відмінних від національ­них валют.

Наприклад, в Європі відбуваються операції, пов'язані з роз­міщенням доларів, які є грошовою одиницею США. Ці кошти носять назву євродоларів.

На сьогоднішній день у світі існує єдиний глобальний грошо­вий ринок, де торгують коштами в основних конвертованих ва­лютах — доларах США, англійських фунтах стерлінгів, євро, японських єнах та ін. Однак, головною валютою, в якій відбува­ється майже 90% депозитних операцій на міжнародних грошових ринках, є американський долар.

На фінансовому ринку України також відбувається торгівля міжбанківськими депозитами в іноземних валютах, головним чи­ном, у доларах США і німецьких марках. Однак, є певна особ­ливість: переважна більшість українських комерційних банків на міжнародних грошових ринках є чистими кредиторами інозем­них валют. Вони можуть розміщувати валютні депозити в іно­земних банках за кордоном, але залучати кошти в міжбанківські депозити можуть тільки в Україні.

Дата добавления: 2015-05-24