Податкові пільги як елемент системи оподаткування: сутність, переваги і недоліки застосування, види. Наведіть приклади. 1 страница

Податкові пільги — це звільнення від податків згідно з чинним законодавством. Вони є одним із елементів податкової політики і переслідують як економічну, так і соціальну мету. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси і забезпечує

соціальний захист окремих видів діяльності та груп населення. Перелік податкових пільг визначається законами України та інструкціями

Міністерства фінансів України про порядок нарахування і сплати тих чи інших податків.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на вик­лючення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам по­датку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення подат­кової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшува­ти оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо.

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшен­ня податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не до­ходи або видатки платника.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

Законодавством України передбачено особливі пільги, які можна поділити на дві групи:

— перша включає відносно традиційні і сталі звільнення від податку незалежно від обставин (звільнення від сплати податку окремих груп платників);

— друга характеризується певною короткотривалістю стосовно конкретних об'єктів.

Серед найбільш поширених є такі види податкових пільг:

— повне або часткове звільнення від сплати деяких по­датків;

— податкові скидки для окремих підприємств, галузей, регіонів;

— неоподатковуваний мінімальний рівень прибутків;

— виключення з оподатковуваних прибутків деяких ви­трат платників податків;

— повернення раніше сплачених податків (податкова амністія) та ін

98. Податкова квота: сутність, необхідність встановлення.

Податкова квота — встановлена доля податку в доході платника в абсолютному та відносному виразі. її величина характеризує допустимий рівень оподаткування. Якщо законодавчо встановити податкову квоту, це означатиме встановлення граничної величини вилучення доходу платника. Податкове навантаження є прямо пропорційним податковій квоті. Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування. В Україні поняття податкової квоти сьогодні не застосовується. З позицій соціальної справедливості механізм оподаткування обов'язково має включати податкову квоту. Але тоді значно зменшуються податковий вплив і можливості використання податків як фінансових регуляторів. Тому податкова квота законодавчо не встановлюється.

99. Поняття податкового боргу, причини його виникнення та соціально-економічні наслідки.

Податко́вий борг — податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків або встановлене судом (господарським судом), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Основні причини виникнення податкового боргу: неефективний внутрішній фінансовий менеджмент платників, умисні дії(ухилення від сплати податків). Головним методом досягнення його зменшення вважається адміністрування податків.

Наслідки: неможливість вести ефективну, націлену на розширений розвиток економічну діяльність через постійну необхідність повертати даний податковий борг, втрата можливості отримувати певні заохочувальні програми та допомогу саме через наявність податкового боргу, необхідність створення податкової застави, що забезпечить повернення боргу, але зменшить можливість використання цього заставленого майна у виробничому процесі суб’єктом, який має його сплатити, можливість стати податковим банкрутом, що може призвести до ліквідації підприємства.

100. Податкова система: визначення, наукові (класичні) принципи побудови податкової системи.

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні. До принципів оподаткування Адам Сміт відніс такі:

- податки повинні платити всі піддані у відповідності зі своїм доходом;

- розмір податку повинен бути точно визначений заздалегідь;

- способи справляння і терміни сплати податку повинні бути зручними для платника, а не для держава;

- справляння податків та їх організація повинні здійснюватись з мін витратами.

У праці піддавався критиці податок на з/п, Сміт вважав його безглуздим і руйнівним.

Також классик був противниками непрямих податків: на сіль, шкіру, мило і свічки; їх оподаткування, на думку Сміта, підвищувало ціну праці, що призводить до зростання витрат вир-ва. Стосовно бюджету, класик дотримувався теорії «здорових фінансів», тобто збалансованості доходів і видатків. При цьому зверталась увага на тенденцію до посилення рівня бюдж централізації ВВП у зв'язку з розширенням ф-цій держави (закон Вагнера).

101. Сутність податкової системи. Які принципи покладено в основу побудови податкової системи України? Охарактеризуйте їх.

Податкова система(ПС)- це сукупність встановлених в державі податків, зборів та обов’язкових платежів, принципів і методів оподаткування, контроль за дотриманням податкового законодавства та організації податкової служби. принципи побудови ПС:України:1) загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені податки та збори; 2)рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності; 3)невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;; 4)фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями; 5)соціальна справедливість -установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків; 6)економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування; 7)нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків; 8)стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; 9)рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками; 10)єдиний підхід до встановлення податків та зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

11) сплаті підлягають лише загальнодержавні, місцеві податки та збори, справляння

яких передбачено податковим кодексом України

102. Наукові принципи оподаткування.

Теорія оподаткування почала формуватись в останню третину ХVIII ст. Чи не вперше науково обґрунтовану характеристику податків дали представники англ. класичної політекономії А.Сміт та Д. Рікардо. Вони чітко сформулювали основні принципи оподаткування. Суть цих принципів полягає у такому:

1. Піддані держави мусять брати участь у її підтримці відповідно до своєї платіжної спроможності

2. Податок має бути чітко визначеним, а не довільним.

3. Податки повинні стягуватись у найвигідніший час і найвигіднішим способом для особи, що його сплачує.

4. Кожний податок має бути так побудований, щоб він брав із кишень населення якомога менше понад те, що він приносить до скарбниці держави.

Принципи оподаткування можна визначити як узагальнені і систематизовані погляди та ідеї, пов’язані з оподаткуванням. У сучасній економіці домінують ідеї американських економістів, які визначають такі принципи оподаткування: Податкова система повинна-

не спотворювати оптимального розміщення виробничих факторів на ефективних ринках;

бути справедливою; бути гнучким автоматичним стабілізатором; бути чіткою, прозорою і незмінною; забезпечувати мінімум витрат на стягнення податків.

У ХVIII ст. головним напрямом було дотримання справедливості — тобто ліквідація привілеїв. Сьогодні основна увага приділяється ступеню прогресивності, або платоспроможності. Принципи оподаткування можна розділити на такі, що визначають справедливість податкової системи, і такі, що визначають її ефективність.

Принцип платоспроможності стосується збирання надходжень бюджету і зосереджений на розподільній природі оподаткування. Цей принцип декларує, що тягар оподаткування повинен розподілятись згідно з платоспроможністю платника податку.

103. Податкова політика: визначення, принципи побудови.

Податкова політика являє собою діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість.

Податкова політика держави є складовою частиною економічної політики, яка базується на сукупності юридичних актів, що встановлюють види податків, зборів та обов'язкових платежів, а також порядок їх стягнення та регулювання.

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою.

Виходячи із загальної фінансової політики, завдань податкової політики, визначаються головні принципи, що забезпечують її дієвість при регулюванні економічних процесів, а саме:

Принцип справедливості та соціальної направленості означає, що держава встановлює таку систему оподаткування, яка враховує всі фактори діяльності юридичних і фізичних осіб - доходи і споживання, майно і приріст грошового капіталу, ресурсну забезпеченість і віддачу вкладених коштів та ін. Кожний вид податку більш влаштовує одні верстви населення і настільки ж не підходить іншим. Принцип соціальної справедливості реалізується не через пошук і впровадження найбільш "справедливого" податку, а шляхом поступового встановлення оптимальної структури та рівня оподаткування, яка мають максимально задовольняти всі верстви населення, господарюючі суб'єкти. З принципом соціальної справедливості щільно пов'язаний принцип рівнонапруженості. Рівнонапруженість означає, що зобов'язання перед бюджетом установлюються для всіх платників згідно з їхніми можливостями і результатами діяльності. Саме поєднання потенційних можливостей і досягнутих результатів може забезпечити рівнонапруженість.

Принцип вигідності або економічної зацікавленості - як для держави так і для платника податку. Сутність цього принципу полягає в тому, що платник податку має отримати максимум благ чи послуг, яка б задовольняла його уяву про їх вартість.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна неодмінно дотримуватися визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватись поступово, еволюційним шляхом. Стабільність податкової політики:

по-перше, дає змогу всім суб'єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Ні про яке нормальне фінансове планування, в таких умовах не може бути й мови.

по-друге, стабільність податкової політики забезпечує високій рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку.

Принцип економічної ефективності. Така ефективність передбачає: забезпечення повноти і своєчасності сплати податків, максимальне виключення можливості ухилення від податків, мінімальність затрат пов'язаних з обліком платників і збирання податків, порівняно з надходженнями від цих податків.

Гнучкість податкової політики. Даний принцип відображає регулюючу функцію податків і характеризує використання податків, зборів як фінансових інструментів впливу на економіку країни.

104. Обґрунтуйте взаємозв’язок між такими поняттями, як система оподаткування, податкова система і податкова політика.

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння.Паралельно з поняттям «податкова система» досить часто використовується термін «система оподаткування». Їх слід розрізняти, оскільки податкова система — це сукупність податків, а оподаткування — це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами — платник, об’єкт оподаткування, ставка тощо — та механізмом обчислення і сплати податків. Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку окремо та їх сукупності. Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою.

Податкова політика здійснюється за певними напрямами і принципами. Напрями податкової політики визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. Вона являє собою діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері встановлення та збирання податків і зборів (обов'язкових платежів), яка реалізується через визначення платників податків та інших обов'язкових платежів, об'єктів оподаткування і ставок податків; видів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що справляються на території країни, місцевих податків, зборів та інших обов'язкових платежів; основних принципів надання пільг та звільнення від оподаткування.

105. Обґрунтуйте, яким чином трансформаційні процеси, що відбуваються в податковій системі України, впливають на суспільний розвиток. З 1.01.2011 набрав чинності новий Податковий кодекс України. В ухваленій редакції відсутні норми, що регулюють спрощену систему оподаткування. Іншими словами – для юридичних та фізичних осіб-підприємців залишили єдиний податок, ставки і граничний об’єм виручки. Єдиний податок сплачується в розмірі 6 і 10 % для юридичних осіб. Крім того, окремо стягується єдиний внесок на соціальне страхування. Разом з тим без змін залишилася заборона на включення до складу валових витрат, сплачених фіз. особі-підприємцю, що знаходиться на спрощеній системі оподаткування, в зв’язку з придбанням товарів, робіт та послуг. Це призведе до того, що підприємствам на загальній системі оподаткування буде невигідно працювати з фіз. особами: адже сплачувати їх товари та послуги підприємство зможе лише з власного прибутку. Це значно знизить прибутки малого бізнесу, так як частиш за все саме дрібні підприємці є фізичними особами. Вихід з цієї ситуації – вести бізнес з такими ж єдинщиками –фіз. особами чи юридичними особами, що обмежує коло контрагентів. Здавалось би, для розвитку підприємництва передбачені 5-річні податкові канікули. Але ставку 0% зможуть застосувати підприємства, що потрапляють під певні критерії, а саме:1. Чисельність працюючих складає не більше 20 осіб.2. Розмір заробітної платні не може бути меншим за 2 мінімальні заробітні платні, встановлених законодавством з розрахунку на одного працівника. 3. Більше ніж 20 видів діяльності не потрапляють під нульову ставку: серед них операції з нерухомим майном,охоронна діяльність, гуртова торгівля і посередницькі операції в гуртовій торгівлі, діяльність у сфері бухгалтерського обліку і так далі. Із 2011 року в Україні зменшилася кількість податків. Замість 29 загальнодержавних та 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 18 загальнодержавних та 5 місцевих податків і зборів. В Податковому кодексі передбачене зниження ставок основних податків. Зокрема, ставка податку на прибуток, яка становить сьогодні 25%, буде знижена в 2011 році до 23%, в 2012 році - до 21%, в 2013 році - до 19% і з 2014 року - до 16%. Крім того, ПДВ з 2014 року також буде зменшено до 17% з нинішніх 20%. У частині оподаткування доходів фізичних нинішня єдина ставка 15% перетворена в малопрогресивну шкалу за рахунок додаткової ставки 17% для доходів, що перевищують десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. На платників ПДВ чекає близьке знайомство з Єдиним реєстром податкових накладних. Щорічний податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів замінить збір за першу реєстрацію транспортного засобу. Обов'язок вносити до бюджету екологічний податок за викиди пересувними джерелам (екс-збір за забруднення навколишнього природного середовища) покладуть на плечі агентів - оптових та роздрібних продавців палива. Спрощена система оподаткування залишилася у теперішньому вигляді (варіант розділу про спрощену систему у проекті кодексу, який викликав чимало обурень зі сторони малого бізнесу, за пропозицією Президента було виключено з Податкового кодексу). Впроваджена дворівнева система адміністративного (апеляційного) оскарження рішень контролюючих органів, замість трирівневої, що була. Така зміна сприятиме скороченню строків адміністративного оскарження рішень контролюючих органів. Але при цьому, при існуючій можливості оскаржити рішення контролюючого органу у випадку незгоди (можливо, помилки контролюючого органу) платник податків не звільняється від обов'язку сплатити нараховане грошове зобов'язання. Таке оскарження не зупиняє застосування права податкової застави. Наявність зазначених положень Податковому кодексі України значно звужує права платника податків, бо навіть при невірній (помилковій) позиції контролюючого органу платник податків залишається зобов'язаним сплатити нараховане податкове зобов'язання. При цьому, платник податків не має права виправити помилку, що призвела до завищенняподаткового зобов'язання декларації, поданої за період, який на дату виправлення перевіряється або вже перевірений.

Закріплення зазначених положень на законодавчому рівні може призвести до зловживань з боку контролюючих органів. Виправлення помилок повинно бути дозволено як в сторону збільшення податкових зобов'язань, так і в сторону їх зменшення. Крім того, несправедливим є позбавлення платника податків права щодо виправлення помилок за період, що перевірявся контролюючим органом, у випадку невиявлення таких помилок самим контролюючим органом.

106. Обґрунтуйте необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

Із 2011 року в Україні зменшилась кількість податків. Замість 14 місцевих податків та зборів, згідно з ПКУ справлятимуть тільки 5 місцевих податків і зборів. Ст. 10 нового Податкового кодексу: До місцевих податків належать: 1. податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; 2. єдиний податок. До місцевих зборів належать: 1. збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; 2. збір за місця для паркування транспортних засобів; 3. туристичний збір. Відмовитися від десятка нинішніх зборів і податків уряд змусила їх неефективність. Наприклад, зник збір з власників собак, збір за участь у перегонах на іподромі, збір за використання місцевої символіки тощо. На мою думку, з п'яти місцевих податків і зборів, залишених Податк кодексом, кошик доходів регіонів найефективніше наповнить плата за патентування - збір за ведення деяких видів підприємницької діяльності. Відійщли від фіксованих сум збору і прив'язали базу оподаткування до мінімальної заробітної плати, тим самим забезпечивши прогресивне збільшення плати за отримання патенту. Відмінності між курортними і туристичними зборами полягають в тому, що перший прив'язувався до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (до 10%), а туристичний збір прив'язаний до вартості тимчасового мешкання (становлячи від 0,5% до 1% вартості мешкання). До прийняття ПКУ в Україні не існувало оподаткування нерухомості, відмінної від земельних ділянок. За своїм характером даний податок є місцевим (тобто зараховується до бюджету того адміністративного утворення, в межах якого розташований об’єкт оподаткування) та таким, що не залежить від можливого доходу від об’єкта. Об’єктом оподаткування є виключно нерухомість житлового призначення в межах села, селища чи міста, проте без залежності від того, знаходиться вона у власності фізичних чи юридичних осіб(1). Якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб, застосовуються такі положення:- при спільній частковій власності – кожен співвласник вважається окремим платником податку та відповідає за його сплату в ідеальній частці відповідно до частки у праві власності;- при спільній сумісній власності (без виділення в натурі) – співвласники за взаємною згодою визначають особу, яка буде вважатися платником;- при спільній сумісній власності (з виділенням часток у натурі) – застосовується правило про спільну часткову власність. Варто зазначити, що, з-поміж іншого, до об’єктів оподаткування не належать:- житло, належне державі або органам місцевого самоврядування(2);- садовий або дачний будинок, проте не більше одного для одного платника податку(3);- об’єкти, які належать багатодітним сім’ям(4) та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, проте не більше одного об’єкта на всю сім’ю;- гуртожитки;- тощо. Базою оподаткування є житлова (а не загальна) площа об’єкту. При цьому варто мати на увазі, що оподаткуванню підлягає не сукупна житлова площа всіх належних платнику об’єктів, а кожен об’єкт окремо. Ставка податку встановлюється органом місцевого самоврядування із розрахунку на 1 кв. метр у відсотках від мінімальної заробітної плати. Але поряд з тим недостатньо врегульовано проблему місцевого оподаткування, оскільки місцеві податки все ж таки залишаються малим джерелом доходу місцевих органів самоврядування, що вимагає необхідність подальшого розвитку місцевого оподаткування в Україні.

107. Бюджет: економічний зміст, форма, матеріальне втілення, функції. Які специфічні ознаки характеризують цю категорію?

Бюджет, як економічна категорія виражає економічні категорії, що виникають у розподільчому процесі і пов’язані із формуванням і використанням централізованого фонду грошей у процесі розподілу і перерозподілу ВВП.

За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави — це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової (в усіх її напрямах) політики. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.

Функції: 1) Розподільча дозволяє сконцентрувати в руках держави та використовувати на виконання завдань і для задоволення суспільних проблем фінансових ресурсів. Обєктом виступає національний дохід і частково національне багацтво. 2) Контрольна дозволяє визначити:

- наскільки часто і в повному обсязі надходять ресурси в бюджетні фонди; - чи відповідають сформовані обсяги ресурсів потребам в цих ресурсах. 3) Наскільки ефективно ми використовуємо бюджетні кошти. Обєктом контролю є рух бюджетних коштів. Особливості Б. відносин:

1) Виникають у розподільчому процесі учасником якого є держава 2)Мають перерозподільчий характер 3)Мають всеохоплюючий характер 4)Повязані з виконанням завдань і функцій держави в контексті формування і використання централізованих фондів держави. 5)Регулюється чиним законодавством

108. Визначте бюджет за його економічним змістом, формою і матеріальним втіленням. В чому відмінності бюджету від інших фінансових категорій?

За економічним змістом бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою, з одного боку, і юридичними та фізичними особами, з іншого боку, з приводу формування і використання централізованого фонду грошових коштів, призначеного для забезпечення виконання державою її функцій. За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади й управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету — це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Специфічними ознаками бюджетних відносин є їх перерозподільний, усеохоплюючий та законодавчо регламентований характер. Перерозподільний характер полягає у перерозподілі через бюджет доходів юридичних і фізичних осіб. Бюджетний перерозподіл здійснюється між галузями економіки і соціальної сфери, між окремими регіонами та між соціальними верствами населення. При цьому саме бюджет завдяки розгалуженій бюд­жетній системі, що охоплює усі регіональні формування та населені пункти, є основним інструментом перерозподілу і реалізації на цій основі економічної, фінансової та соціальної політики. Усеохоплюючий характер бюджетних відносин виявляється у тому, що вони охоплюють абсолютно всіх. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер — платежі до бюджету та асигнування з нього. Оскільки на цій основі здійснюється перерозподіл доходів, то взаємовідносини з бюджетом є ключовими інструментами фінансового регулювання діяльності суспільства. Бюджетні відносини регламентуються у законодавчій формі ( відповідними законами про побудову бюджету і бюд­жетної системи, в яких визначається склад доходів і видатків бюджету, склад бюджетної системи і принципи її побудови; законами, що регламентують формування доходів і фінансування видатків; по-третє, на основі прийняття щорічних законів про бюджет на поточний рік, в якому затверджується обсяг доходів і видатків бюджету поточного року, джерела їх формування і напрями фінансування, стан бюджету.

109. Дайте визначення бюджету як економічної категорії. Місце бюджету у розподілі ВВП і шляхи його впливу на цей розподіл.

Як економічна категорія бюджет являє собою економічні відносини, що виникають у розподільчому процесі і пов’язані з формуванням і використанням централізованого фонду грошових коштів в процесі розподілу та перерозподілу ВВП.

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через розподільну (перерозподільну) і контрольну функції. Завдяки розподільній функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення загальносуспільних потреб. Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва. Бюджет в основному відображає вторинний перерозподіл, тобто після первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг. До таких благ належать оборона країни, національна безпека й правопорядок, благоустрій, захист довкілля, освіта, охорона здоров’я, наука, культура тощо. Жодна інша ланка фінансової системи не здійснює такого різноманітного і багаторівневого перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії розподільної функції бюджету ви­значається тим, що у відносини з бюджетом вступають майже всі учасники суспільного виробництва.

Контрольна функція дає змогу дізнатися, наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції в розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються. Основу контрольної функції становить рух бюджетних ресурсів, який відображається у відповідних показниках бюджетних надходжень і видатків. Специфіка контрольної функції бюджету полягає в тому, що бюджет об’єктивно — через формування і використання фонду грошових коштів держави — відображає економічні процеси, які відбуваються в структурних ланках економіки.

Дата добавления: 2015-05-24