Дослід 5. Якісне визначення кальцію, магнію, фосфору в плазмі крові

Дослід 4. Колоїдна проба Вельтмана на визначення стану білків крові.

Дослід 3. Визначення геміну (Fе3+).

Хід роботи: 1. Визначення лужного геміну (ОН). До розчину оксигемоглобіну додають 2 – 3 краплі 5 % розчину натрію гідроксиду і нагрівають до зміни кольору. Спостерігають зникнення спектра оксигемоглобіну.

2. Визначення кислого геміну. До розчину оксигемоглобіну додають 2 – 3 краплі 5 % розчину хлоридної кислоти. Спостерігають зміну кольору і зникнення спектру оксигемоглобіну.

Зробити висновок. Звернути увагу на вплив кислот і лугів на властивості гемоглобіну.

Принцип методу. Реакція ґрунтується на флокуляції білків у сироватці крові, яку нагрівають до однократного закипання після додавання її до розчину певної (залежить від колоїдної стабільності системи) кількості кальцію хлориду.

Матеріальне забезпечення: пробірки, 0,5 % розчин кальцію хлориду, сироватка крові.

Хід роботи: До 4,9 мл дистильованої води додають 0,1 мл сироватки крові, вміст пробірки перемішують шляхом її перевертання і потім приливають 0,1 мл 0,5 % розчину хлориду кальцію. Вміст пробірки струшують і нагрівають над газовим пальником до закипання суміші. Потім пробірку охолоджують і дивляться крізь неї на світло.

Якщо пластівці в пробірці не з’являються, то до розчину додають ще 0,1 мл СаСl₂ і знову нагрівають до кипіння. Процедуру повторюють до випадання пластівчастого осаду.

Результати оцінюють за загальною кількістю кальцію хлориду в цій реакції. Норма становить 0,4 – 0,5 мл кальцію хлориду.

Клініко-діагностичне значення. Проба Вельтмана використовується при діагностиці захворювань печінки, ревматизмі, туберкульозі легень.

Принцип методу. Іони кальцію утворюють осад з іонами оксалатної кислоти, а іони магнію з розчином аміаку утворюють нерозчинні сполуки.

А) Са²⁺ + С₂О₄ ^2-→ СаС₂О₄ (осад оксалату кальцію)

Мg²⁺ + NH₃ · H₂О + НРО₄^2- → МgNH₄PO₄ + H₂O (осад магній амонійного фосфату)

B) PO₄^3- + MoO₄^2- + NH₄⁺ + n H⁺ → (NH₄)₃PO₄ · 12 MoO₃ · 6 H₂O

Жовті кристали фосфорномолібденової кислоти

При відновленні фосфорномолібденової кислоти аскорбіновою кислотою утворюється суміш різних оксидів молібдену – молібденова сіль.

Визначення фосфору ґрунтується на вимірюванні інтенсивності забарвлення «молібденової сині», яка утворюється при відновленні фосфорномолібденової кислоти в кислому середовищі. Як відновник використовують ейконоген, аскорбінову кислоту та інші реагенти.

Матеріальне забезпечення: пробірки, плазма крові, оксалат амонію, концентрований розчин аміаку, молібдат амонію, 1 % розчин аскорбінової кислоти.

Хід роботи: 1. Відкриття іону Са²⁺. Іони кальцію визначають додаванням до 0,5 – 1 мл сироватки крові насиченого розчину оксалату амонію, випадає осад – оксалату кальцію.

2. Відкриття іону Мg²⁺. Відфільтровують осад оксалату кальцію, який отримали в попередньому досліді, до фільтрату додають 3 – 4 краплі концентрованого розчину аміаку, випадає осад подвійної солі магнію (магній амонійного фосфату).

3. Визначення фосфату РО₄^3-_. До 0,5 – 1 мл сироватки крові додають 5 – 6 крапель молібденового амонію і спостерігають утворення жовтого осаду (фосфорномолібденової кислоти). Додають декілька крапель розчину аскорбінової кислоти, розчин у пробірці забарвлюється в інтенсивний синій колір – утворюється молібденова синь.

Нормакальцію в крові – 2,1– 2,6 ммоль/л; магнію 0,82 – 0,94 ммоль/л; фосфору неорганічного – 1,2 – 2,2 ммоль/л. Зробити висновок. Вказати значення цих речовин для організму.

Клініко-діагностичне значення. Вміст кальцію в сироватці крові підвищується при деструкції кісток, гіпервітамінозі Д. Зменшення кальцію спостерігають при порушенні всмоктування його з кишки, гіповітамінозі Д, порушенні функції нирок, а також гіпофункції паращитоподібних залоз.

Вміст магнію в крові знижується при захворюваннях нирок, хворобі Іценко-Кушинга, цукровому діабеті, захворюваннях серця тощо.

Неорганічний фосфор збільшується при нирковій недостатності, гіперпаратиреоїдизмі, передозуванні вітаміну Д. Зменшення спостерігають при порушенні всмоктування, рахіті, ниркових захворюваннях. При гіперліпопротеїнеміях збільшується ліпідний фосфор.

Дата добавления: 2015-05-24