Vі) Хімія та здоров’я, лікарські препарати

Як досягти зменшення кількості шкідливих речовин у приміщенні?

Звичайно, потребує перегляду екологічне законодавство, у якому необхідно:

• поширити на приміщення вимоги щодо обмеження забруднення довкілля;

• узаконити докладне обов'язкове маркування виробів, із якого споживачі могли б бачити, які небезпечні токсичні речовини містить продукція тієї чи тієї фірми;

• передбачити відповідне екологічне просвітництво населення.

Маючи знання про токсичні складові у побутових виробах та в інших домашніх об'єктах, люди зможуть робити власний, обдуманий вибір.

Та все це справа не одного дня, а років. Поки що спробуйте дещо змінити свій спосіб життя і зменшити таким чином контакт своєї родини з небезпечними для здоров'я речовинами:

• уникайте виробів, що містять леткі органічні забруднювачі;

• використовуйте, за можливості, пляшкову воду;

• фільтруйте воду із крану вугільним фільтром;

• не напускайте у квартирі пари, поліпшуйте вентиляцію у ванні та на кухні;

• щодня провітрюйте приміщення вдома і на роботі по кілька разів;

• частіше робіть вологе прибирання приміщення;

• укривайте підлогу квартири паркетом, керамічною плиткою чи лінолеумом, їх найлегше чистити;

• використовуйте пилосос з обертовою щіткою і з детектором, що фіксує момент, коли вже не можна всмоктати дрібних часточок;

• витирайте ноги на доріжці чи добре пристосованому килимку біля порога, систематично стежте за його станом;

• знімайте взуття перед тим, як зайти до приміщення;

• категорично забороняйте палити у приміщенні членам своєї сім'ї, колегам по роботі, докладайте всіх можливих зусиль, знаходьте такі засоби впливу (індивідуальні), аби вони взагалі відмовились од паління тощо.

Хімія посідає важливе місце як в медицині, так і у фармації.Хімія, наука про склад речовин і їх перетворення, починається з відкриття людиною здатності вогню змінювати природні матеріали. Люди уміли виплавляти мідь і бронзу, обпалювати глиняні вироби, отримувати скло ще за 4000 років до н.е. З 7 в. до н.е. Єгипет і Месопотамія стали центрами виробництва барвників; там же отримували в чистому вигляді золото, срібло і інші метали. Приблизно з 1500 до 350 до н.е. для виробництва барвників використали перегонку, а метали виплавляли з руд, змішуючи їх з деревним вугіллям і продуваючи через суміш, що горить - повітря. Самим процедурам перетворення природних матеріалів давали містичне значення.

З розвитком фізичних теорій про будову атомів і молекул були переосмислені такі старі поняття, як хімічна спорідненість і трансмутація. Виникли нові уявлення про будову матерії.

Хімія як наука належить до фундаментальних областей природознавства.

Вона вивчає речовини, їх склад і будову, перетворення речовин, умови здійснення цих перетворень, засоби практичного використання речовин і хімічних реакцій.

Без хімічних реакцій сьогодні неможливо уявити наукову картину світу, адже навколишній світ - це перш за все світ речовин неорганічних і органічних, які постійно взаємодіють і приймають участь у різних типах перетворень, які є основою багатьох явищ природи.

Фармакологія - наука про дію лікарських речовин на організм. Її представники займаються вивченням ліків, тих зрушень, які вони викликають в організмі, пошуком і дослідженням нових засобів і доведенням останніх до практичної медицини.

Основні напрямки фармакології. В практичному та організаційному відношенні у фармакології виділяють ряд напрямків.

Хіміко-фармацевтична фармакологія вивчає пошук нових лікарських засобів і теорії цілеспрямованої їх розробки; відбір (скринінг) найбільш фармакологічно активних сполук та їх вивчення; контроль якості та безпечності застосування лікарських засобів;

Медико-біологічна фармакологія, завданнями якої є подальше вивчення механізмів дії лікарських препаратів, обгрунтування раціонального їх застосування.

Клінічна фармакологія вивчає особливості дії нових і традиційних лікарських засобів на здорових та хворих людях.

Фармакотерапія - наука про лікування захворювань з допомогою лікарських засобів.

Токсикологія вивчає дію отрут на організм.

Джерела отримання лікарських речовин Лікарські речовини отримують із різних рослин, продуктів тваринного походження, хімічного синтезу, життєдіяльності мікроорганізмів, мінеральних речовинн.

Прогрес фармакології характеризується безперервним пошуком і отриманням нових, більш удосконалених препаратів. Шлях їх від хімічної сполуки до лікарського засобу можна розмістити в такому порядку:

1. хімічна лабораторія;

2. фармакологічна лабораторія;

3. лабораторія готових лікарських форм;

4. фармакологічний комітет (центр) МОЗ України;

5. клінічні дослідження;

6. управління по впровадженню нових лікарських засобів МОЗ України;

7. хіміко-фармацевтична промисловість;

8. впровадження в медичну практику.

Шляхи отримання нових лікарських препаратів. Для пошуку нових оригінальних лікарських засобів проводиться по слідуючим напрямкам:

Емпіричне вивчення тієї чи іншої фармакологічної сполуки, отриманої хімічним шляхом. В основі вивчення лежить метод "проб та помилок", при якому фармаколог бере існуючі засоби і визначає з допомогою набора фармакологічних методик і належність до тієї чи іншої фармакологічної групи.

Цілеспрямований синтез лікарських речовин - пошук речовин з завчасно заданими фармакологічними властивостями полягає у відборі сполук з одним визначеним видом фармакологічної активності - направлений пошук лікарських речовин. Слідуючий напрямок пошуку - модифікація структур існуючих лікарських засобів. Хіміки-синтетики замінюють у відомих сполуках один радикал іншим, наприклад метиловий - етиловим, вводять у склад висхідної молекули інші хімічні елементи, збільшуючи або зменшуючи активність препаратів.

Плануючи отримати новий препарат, хімік і фармаколог керуються зазвичай уже відомими даними про зв'язок структури речовини з її біологічною дією. Синтез речовин допускає отримання практично нескінченної кількості різних похідних основної структури. Наскільки вони активні і безпечніші від наявних засобів - на ці питання відповідає експериментальна фармакологія.

Одним із важливих шляхів направленого синтезу речовин заключається у відтворенні біогенних амінів, які утворюються в живих організмах. Так, наприклад, були синтезовані адреналін, норадреналін, гама-аміномасляна кислота, гормони, простагландини та інші фізіологічно активні речовини.

Пошук антиметаболітів (антагоністів природних метаболітів) також приводить до отримання нових лікарських засобів. Принцип отримання антиметаболітів полягає у синтезі структурних аналогів природних метаболітів, які володіють протилежним метаболітам дією. Наприклад, антибактеріальні засоби сульфаніламіди подібні за будовою до параамінобензойної кислоти, необхідної для життєдіяльності мікроорганізмів, і є її антиметаболітами. Змінюючи структуру фрагментів молекули ацетилхоліну, також можна отримати його антагоністи.

Найбільш розповсюдженим шляхом пошуку нових лікарських засобів є хімічна модифікація сполук з відомою біологічною активністю. Наприклад, на основі гідрокортизону, який продукується корою наднирників, синтезовано багато більш активних глюкокортикоїдів, в меншій мірі впливають на водно-сольовий обмін, ніж їх прототип.

Зрозуміло, що використання відомого шляху дозволяє лише удосконалювати існуючі лікарські речовини - завдання досить важливе, оскільки ділянок фармакологія ще не володіє "ідеальними" препаратами. Разом із тим, головною метою сучасної фармакології є пошук лікарських речовин з принципово новими механізмами дії і точками прикладання в організмі. Тільки це може дати у руки лікаря дійсно нову зброю у боротьбі із захворюваннями.

Повторення хімічних структур метаболітів (гормонів, вітамінів, медіаторів) та інших факторів нервової та гуморальної регуляції дає найбільш відчутні результати. Таким шляхом вдається отримати лікарські речовини, які набувають властивостей метаболіту або його антагоністів. Використовуючи їх, лікар може прискорити протікання корисної реакції і загальмувати небажану дію.

Поряд з направленим синтезом широко використовують емпіричний підхід (фармакологічному вивченню піддають нові хімічні сполуки оригінальної структури). При їх дослідженні важливо користуватися простими і дешевими методами якісної і кількісної оцінки активності, що дозволяє у короткий час перевірити велику кількість нових речовин і вибрати найбільш цікаві для поглибленого вивчення. Ряд препаратів було введено у клінічну практику в результаті випадкових знахідок. Так, зниження рівня цукру у крові, виявлене при призначенні сульфаніламідів, призвело до синтезу їх похідних із явними гіпоглікемічними властивостями.

Різновидністю емпіричного пошуку є "скринінг". При цьому будь-яка хімічна сполука, яка може бути призначена і для немедичних потреб, визначають на біологічну активність з використанням різноманітних методик. Скринінг надто трудомісткий і малоефективний шлях емпіричного пошуку лікарських речовин.

Синтезований на основі того чи іншого підходу препарат, отриманий із рослинної або тваринної сировини, потрапляє в руки фармаколога, який оцінює його дію на різні функції організму, на роботу різних органів і систем. Поступово виявляється головний чинник, який може представляти практичний інтерес. Вивчення механізму його впливу шляхом послідовної експериментальної перевірки логічних побудов є завданням фармаколога. Паралельно досліджуються небажані і токсичні явища, які виникають в організмі тварин при введенні препарату. Коли цінність нового засобу стає ймовірною, його лікувальну дію досліджують на експериментальних моделях того захворювання, при якому планується використання препарату. Робота у лабораторії завершується складанням тимчасової інструкції для клінічних досліджень препарату. Всі матеріали направляються у Державний фармакологічний комітет (центр) Міністерства охорони здоров'я України. Тільки йому надано право дозволу на проведення досліджень нових ліків у клініці.

З отриманням такого дозволу починається другий етап роботи над новим препаратом - оцінка його ефективності у клініці в порівнянні з уже відомими засобами аналогічної дії, якщо вони є. Цими питаннями займається клінічна фармакологія. Для об'єктивної оцінки нового препарату важливо виключити вплив на результати лікування психічного фактору. Справа в тому, що при багатьох захворюваннях (неврастенія, деякі форми стенокардії, післяопераційні болі та інші) стан психіки позначається на відчуттях хворого і протіканні патологічного процесу. Для виключення психічного фактору контрольній групі хворих призначають індиферентну лікарську форму - плацебо. Тобто призначають хворому індиферентну лікарську форму, лікар каже хворому, що дані ліки, йому допоможуть. Позитивні результати в такому випадку спостерігаються у 25 - 30%. В цілому, чим менша роль органічних порушень у генезі того чи іншого симптому, тим ефективнішим є плацебо. Лікувальна дія досліджуваного препарату вважається достатньою, якщо вона суттєво переважає по ефективності плацебо. Плацебо дають паралельній (контрольній) групі хворих з тим же захворюванням і такого ж складу. Інколи випробування препарату призначають почергово з прийомом плацебо, яке дають у тій же лікарській формі, що і досліджуваний препарат. Зрозуміло, що хворий не повинен знати, що йому дають ("сліпий метод"). Інколи це тримають у таєниці й від лікаря, якому відомо тільки зашифрований номер препарату і плацебо. Після проведеного дослідження називають препарат ("подвійний сліпий метод"). Далеко не кожна речовина, яка підлягає фармакологічному дослідженню, є цінною і доходить до стадії клінічного випробування. Нерідко стається так, що препарат добре зарекомендований в лабораторії фармаколога, виявляється мало ефективним або токсичним для людини. За даними фармацевтичного журналу 1995 року у світі було синтезовано і піддано фармакологічному вивченню 115 555 нових сполук. Із них 1900 (1,7 %) сполук виявили корисні властивості у тварин і були доведені до стадії клінічного випробування. В результаті у практику медицини увійшли лише 44 (0,023%) препарати. Такий низький "коефіцієнт корисної дії" фармакологів відтворює неповноту уявлень про хімічні основи життя і патології.

Після отримання клінічних результатів, звіт направляється у Державний фармакологічний комітет (фармакологічний центр) МОЗ України, який аналізує і робить відповідні висновки про затвердження або відміну дозволу до промислового виробництва препарату і широкого клінічного застосування.

За допомогою лікарських речовин можна цілеспрямовано змінювати біохімічні та фізіологічні процеси, посилювати чи послаблювати функції органів і систем, активізувати захисні механізми та опірність організму до шкідливої дії патогенних чинників і завдяки цьому попереджувати або лікувати патологічні процеси.

Застосування лікарських речовин з відомим механізмом дії дає змогу пізнавати таємниці життєдіяльності живого організму, причини та шляхи розвитку патологічних процесів, основні ланки патогенезу захворювання та механізми одужання.

У медицині широко застосовують снодійливі засоби, які пригнічуючи впливають на передачу порушення в головному мозку. По механізму впливу на центральну нервову систему їх відносять до наркотичних речовин. Невеликі дози снодійливих засобів діють заспокійливо, середні - викликають сон, великі - наркотичну дію.

Важливе значення належить антисептикам та вітамінав, створення яких у хімпрепаратах стало можливим тільки завдяки розвитку науки хімії.

Також слід згадати про те, що хімія допомагає не тільки терапевтам, але і хірургам. Ним вона дає усе більше нових допоміжних засобів, що наприклад зменшують трудомісткість операцій: клеї для склеювання ран, різні штучні органи з пластмас тощо.

Вплив алкоголю на організм людини

Дивитись

Скачати

Алкоголізм завдає великої шкоди суспільству: він руйнує сім"ю, шкідливо позначається на вихованні дітей, веде до порушення трудової дисципліни, до травматизму, штовхає людей на аморальні вчинки, породжує злочинність.

Чому ж у нашій країні є люди, які зловживають спиртними напоями?

Слід зазначити, що до пияцтва схильні насамперед ті, у кого духовні запити обмежені. Такі люди не вміють раціонально використати вільний від роботи час. І не дивно, що єдиним джерелом «радості» для них є випивка. Пияцтво — це результат поганого виховання, наслідування поганим звичкам минулого.

Алкоголь має здатність притягувати воду. Внаслідок цього клітини, з якими він вступає в сполуку, зневоднюються й гинуть. Діючи таким чином на білок живого організму, алкоголь викликає його згорання. Із шлунка й кишок алкоголь швидко всмоктується в кров, розноситься по всьому організму. Вже через кілька хвилин після вживання спиртного людина починає відчувати його дію. В організмі алкоголь окислюється, перетворюючись у шкідливі продукти — оцтову й піровиноградну кислоти, альдегіди й кетони.

В організмі людини утилізується в середньому 95 процентів алкоголю. Решта його виводиться в незміненому вигляді із сечею, потом, видихуваним повітрям.

Коли людина вип"є одну-дві чарки спиртного, у неї червоніє обличчя і з"являється відчуття тепла. Тому дехто неправильно вважає, що алкоголь має здатність зігрівати організм. Насправді ж під дією алкоголю розширюються судини шкіри, а температура тіла при цьому знижується на 1 — 2° С.; Одночасно проявляється дія алкоголю на центральну нервову систему: у людини знижується критичне ставлення до навколишнього середовища, з"являється благодушність, притуплюється відчуття небезпеки.

Доведено, що найбільше страждає від алкоголю нервова система людини. За нормальних умов у корі великого мозку відбуваються два протилежні процеси — гальмування і збудження.

Учені довели, що навіть невелика кількість спиртного порушує злагоджену роботу кори великого мозку. Алкоголь посилює процес збудження і послаблює процес гальмування. Отже, п"яна людина не може контролювати свою поведінку.

Алкоголь отруює клітини мозку, зменшує кількість кисню в них, заважає здійсненню нормального процесу обміну речовин. Діяльність кори великого мозку різко порушується.

Внаслідок тривалого вживання спиртних напоїв знижується здатність самокритично оцінювати свої вчинки. Людина не може збагнути глибину свого падіння, причину сімейних скандалів, невдач на роботі. Навпаки, алкоголік намагається звинуватити інших — дружину, дітей, товаришів, але не себе. Він стає дратливим, брехливим, безжалісним, схильним до сварок, аморальних вчинків. Алкоголік втрачає трудові навички, а потім розумове деградує.

У деяких осіб зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення ревнощів, корсаковський психоз.

Алкоголь шкідливо діє і на внутрішні органи. Так, попадаючи в шлунок, спиртні напої сприяють виділенню великої кількості шлункового соку. Але цей сік бідний на пепсин — фермент, що сприяє переварюванню їжі. В цьому соку багато слизу, який перешкоджає нормальному переварюванню їжі. Усе це призводить до запалення слизової оболонки шлунка. Тому в осіб, які зловживають спирт, ними напоями, часто буває гастрит.

Давно відомо, що в осіб, які зловживають спиртним, розвиваються тяжкі захворювання печінки. Адже печінка очищає кров від отруйних речовин, що потрапили до організму, зокрема від алкоголю. Беручи участь у знешкодженні спирту, печінка сама зазнає його шкідливої дії. Алкоголь викликає запальну реакцію в клітинах печінки, вони зневоднюються, зморщуються, ущільнюються і ги­нуть. Відбувається часткова заміна цих клітин щільними сполучнотканинними рубцями. Таким чином, алкогольний гепатит (запалення печінки) переходить у грізне необоротне захворювання, яке називається цирозом.

Алкоголь шкідливо діє і на підшлункову залозу. Відомо, що сік підшлункової залози багатий на ферменти, які розщеплюють білки, жири й вуглеводи. Тривале вживання алкоголю спричиняється до ураження залозистих клітин підшлункової залози, крововиливів у її паренхіму. Процес розщеплення жирів, білків і вуглеводів порушується. Такі хворі відчувають різкий опоясуючий біль, швидко худнуть.

Не залишається байдужою до отруйної дії спиртного і серцево-судинна система. Якщо невеликі дози алкоголю зумовлюють короткочасне прискорення ритму серцевої діяльності, підвищення артеріального тиску, іноді незначний біль у ділянці серця і т. ін., то систематичне зловживання спиртним призводить до необоротних змін у судинній системі й м"язі серця, до грубих дефектів судинних стінок. М"язові волокна серця під дією алкоголю перероджуються і гинуть. Вони заміщуються сполучною тканиною і жиром. Алкогольних змін зазнають і стінки судин. Такі серйозні зміни в серцево-судинній системі призводять до передчасного розвитку атерклерозу й гіпертонічної хвороби, перебіг яких часто ускладнюється крововиливом у мозок та інфарктом міокарда.

Спиртні напої шкідливо діють на легені, нирки, ендокринні залози, знижують опірність організму до інфекцій. Відомо, що алкоголізм часто поєднується з туберкульозом легень.

У сім"ях, де хоча б один із подружжя хворий на алкоголізм, діти часто бувають кволими, хворобливими, розумово відсталими, схильними до різних захворювань. Регулярне вживання спиртних напоїв може призвести до безплідності.

Діти алкоголіків частіше хворіють на шизофренію, бувають недоумкуватими, народжуються глухонімими, з тяжкими розладами функції залоз внутрішньої секТютюн – найголовніший і найглобальніший вбивця. Тобто кожних 8 секунд на земній кулі помирає людина з цієї причини. Якщо відношення до тютюнопаління не зміниться, то за прогнозами експертів у 2030 році з цієї причини буде помирати понад 10млн. чоловік.

Тютюнопаління дуже негативно впливає на організм:

1. Найбільше страждає від тютюнопаління репродуктивна функція людини. Згідно досліджень англійських вчених 120 тисяч англійців у віці від 30 до 40 років стали імпотентами саме через тютюновий дим. У сім'ях де вживали тютюн під час вагітності - природжені каліцтва у дітей трапляються вдвічі частіше, народжуються неповноцінні та мертвонароджені діти та викидні. Особливо до 70% природжених вад та дефектів лиця.

Мають місце дослідження вчених у дослідженні віддалених наслідків щодо здоров’я та розвитку дітей. Матері які палили під час вагітності мають дітей з відхиленою від норми поведінкою, ці діти гірше вчаться в школі і частіше розпочинають вживання наркотичних препаратів. Куріння під час вагітності збільшує ризик викиднів, знижує масу тіла новонароджених, збільшує частоту внутрішньоутробних випадків смерті плоду, є причиною гальмування фізичного і розумового розвитку новонародженої дитини. Воно також зменшує здатність до дітонародження у жінок і порушує спермоутворення у чоловіків.

2. Вживання тютюну відбувається через органи дихання. Тому перш за все страждає легенева система: повітряні шляхи і легенева тканина. Легені у 80% курців чорного кольору. Якщо починати курити у віці 12-13 років, то у 67% у тридцятирічному віці можна мати таке захворювання як емфізема легенів. Тютюнопаління є причиною 90% усіх випадків захворювань на рак легенів.

3. Деякі інгредієнти тютюнового диму розчиняються в слині і з нею потрапляють у шлунок, цим самим викликаючи виразку шлунка (у 10 разів частіше) ніж у тих осіб, що не вживають тютюну.

4. Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево-судинну систему. У всіх хто палить частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно скоріш зношується. У12-13 разів частіше трапляються захворювання серця: серцева недостатність, інфаркт міокарду, стенокардія, звуження судин. До 40% усіх смертних випадків від ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту пов'язані з палінням сигарет.

5. Паління призводить до руйнування головного структурного елементу шкіри – колагену. Втрачає свою еластичність шкіра та слизові оболонки. З'являються зморшки лице набуває вигляду вижатого лимону, голос стає низьким та хриплим.

Негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров’я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети. Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей.

Тютюнопаління значно впливає на якість життя:

діти, які починають курити з 8-10 річного віку, не доживуть до межі середньої тривалості життя в середньому на 6-8 років;

35-річна жінка, що палить, проживе на 5 років менше за ту, яка не має такої звички;

35-річний курець проживе на 7 років менше, ніж чоловік, який не палить.

Вченими доведено спільні риси між наркотичною та нікотиновою залежністю. Коли припиняється введення нікотину у організм то розвивається абстинентний синдром відміни, який характеризується як роздратованість, стан збудження, порушується концентрація уваги та зниження працездатності, тривога почуття голоду, збільшення маси тіла, порушення сну.

Німецький професор Танненберг підрахував, що у наш час смертельний випадок на мільйон чоловік виникає у результаті: авіакатастрофи – один раз на 50 років, від вживання алкоголю - раз на 4-5 днів, від автокатастрофи – раз на 2-3 дні, від паління - кожні 2-3 години.

Із кожних 100 курців 53 намагається кинути палити, але лише 13 це вдається. Викурюючи пачку сигарет на день рівноцінно щорічному випиванню кавової чашки нікотину.

Нікотинова залежність має три стадії:

перша стадія епізодичне паління не більше 5 сигарет на день, що викликає незначні зміни у діяльності нервової системи;

друга стадія - постійне паління від 5 до 15 сигарет на день, при цьому виникає незначна фізична залежність та при припиненні паління розвивається стан, важкий як фізично так і психічно, його знімає паління чергової сигарети;

третя стадія-постійне викурювання від однієї до півтори пачки на день, виробляється звичка палити натщесерце, відразу після їжі або серед ночі, звикання дуже сильне. Припинення паління викликає тяжкий стан, виражені зміни у нервовій системі і внутрішніх органах. Токсичне руйнування організму.реції тощо.

Дата добавления: 2015-05-24