Контрольні питання та задачі

УВАГА!

При від'єднанні кабелю відведень від приладу або об­риві провідника і порушенні контакту з електродом штеке­ра сигнал, який реєструється, значно перевищує допустимий рівень вхідного сигналу, що призводить до надмірних коливань пера, розбризкування чорнила і. як наслідок, до пошкоджень гальванометра. У цьому випадку необхідно швидко перемикач відведень встановити в положення "О".

Завдання 2. Підготовка приладу до роботи.

1. Поставити перемикачі управління в положення:

- перемикач відведень - "О",

- перемикач підсилення -"1:1",

- ручку підсилення в - "О",

- зміщення пера - в середнє положення,

- важіль стрічкопротяжного механізму в положення "З".

2. Якщо прилад не заправлений стрічкою, заправте його таким чином:

- вставте пальці у виїмки панелі приладу, натисніть вниз, виведіть верхній бортик стінки з-під лицьової панелі і підніміть її вгору;

- одягніть рулон стрічки на котушку і заправте папір вздовж столика на 10-15 см; встановіть важіль у положення "К", просуньте кінець стрічки між притискним роликом і стрічкопротяжним валиком до виходу стрічки з віконечка.

3. Увімкнути прилад у мережу. Для цього:

- перевірте заземлення приладу;

- увімкніть тумблер "мережа" (повинна загорітися інди­каторна лампочка);

- після 5—10 хв прогрівання встановіть перо в середнє положення.

Завдання 3. Калібровка кардіографа. Для калібровки необхідно встановити стандартну чут­ливість приладу 10 мм/мВ. З цією метою:

- встановіть важіль стрічкопротяжного механізму в по­ложення "К";

- поверніть ручку підсилення за годинниковою стрілкою на 4-6 поділок, і при натисненій кнопці "У" ко­роткочасно натискуйте і відпускайте кнопку "1 мВ". Про­контролюйте відхилення пера - воно повинно бути порядку 10 мм. У протилежному випадку - змініть підсилення, до­магаючись відхилення 10 мм;

- увімкніть стрічкопротяжний механізм, встановивши важіль у положення "Р" і, короткочасно натискуючи і від­пускаючи кнопку "1 мВ", отримайте прямокутні імпульси калібрувального сигналу 10 мм. (Якщо папір не рухається, легенько притисніть пальцем притискний валик).

Завдання 4. Запис електричних сигналів на електрокар­діографі.

1. Приєднайте штекер кабелю відведень спочатку до соленоїда, а потім до мультивібратора, який імітує роботу серця відповідно до мал. 3.7 (чорний штекер кабеля відведень ПН - "права нога" слід приєднати до клеми, що відповідає середній точці соленоїда, всі інші штекери -довільним чином).

2. Проконтролюйте надходження сигналів на вхід кар­діографа: для цього поставте важіль у положення "К" - кон­троль, переведіть перемикач відведень у позицію "І" і на­тисніть кнопку заспокоєння "У". При існуванні сигналу пе­ро буде відхилятися. Аналогічну процедуру виконайте і для інших відведень. Якщо сигнал відсутній або відбувається занадто велике відхилення пера і розбризкування чорнила, переведіть перемикач відведень у позицію "О" і виявіть причину. Поставте перемикач відведень у позицію "О".

3. Запис сигналу проводиться таким чином:

- ручкою "зміщення пера" встановіть його посередині діаграмної стрічки;

- важіль стрічкопротяжного механізму поставте у по­ложення "Р";

- натисніть кнопку "заспокоєння" і перемикач відведень поставте у позицію "І". Зробіть запис кардіограми у першо­му відведенні. (Якщо стрічка не рухається, то легенько на­тисніть пальцем на притискний валик). Аналогічні операції виконуються і при записі інших відведень.

Загальне правило: зміна позиції перемикача відведень у режимі "Р - робота" проводиться при натисненій кнопці "У - заспокоєння".

При закінченні запису електрокардіограми встановіть перемикач відведень у положення "О", зніміть електроди, вимкніть прилад з мережі.

Оформлення роботи. У звіті повинно бути:

- спрощена схема електрокардіографа та його технічні характеристики;

- фрагменти запису калібрувального сигналу, ЕРС со­леноїда та сигналів імітатора ЕКГ з розрахунками амплітуди (в мВ) і частоти коливань (в Гц) та ударах за хви­лину (амплітуда визначається за калібровкою, частота - за періодом коливань, який знаходиться як частка від ділення відстані між зубцями на швидкість руху стрічки).

1. Вкажіть, які припущення теорії Ейнтховена роблять її непере­конливою.

2. У чому полягає істотна відмінність між двома розглянутими кон­цепціями генезису ЕКГ?

3. Що таке електричний вектор серця, в яких одиницях він вимірю­ється, яка його фізіологічна природа?

4. Що таке еквівалентний струмовий диполь серця? Яка його фізіо­логічна природа?

5. З яких основних блоків складається кардіограф?

6. Яким чином пов'язані між собою вимірювання мембранних по­тенціалів кардіоміоцитів і електрокардіограма?

7. Що таке стандартна чутливість кардіографа і яким чином вона встановлюється?

8. Знайдіть величину потенціалу точки електричного поля диполя

яка знаходиться від центра диполя на відстані 1 м. Кут між електричним вектором диполя і радіус-вектором дорівнює 60°. Навколишнє середовище - дистильована во­да.

9. Визначити величину потенціалу електричного поля струмового диполя, полюси якого віддалені один від одного на з у точці, яка знаходиться від центра диполя на відстані кут між дорівнює 60°. Середовище - електроліт з питомим опором

3.5. ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №3 "РОБОТА З РЕОГРАФОМ РГЧ-01"

Мета роботи: вивчити фізичні основи реографії, набу­ти навички роботи з клінічним реографом, дослідити зв'язок між змінами об'єму та опору еластичної судини.

Контрольні запитання для підготовки до лабораторної роботи

1. Змінний струм. Імпеданс електричного кола. Поняття про век­торну діаграму.

2. Електричні властивості біологічних тканин. Еквівалентна елек­трична схема. Імпеданс біологічних тканин.

3. Елементи реології. Об'ємна деформація. Об'ємна швидкість пли­ну рідини. Пульсові хвилі. Особливості пульсацій у артеріальних та венозних судинах.

4. Генезис реограми: зв'язок між деформацією та змінами імпедан­су, пояснення природи реограми (амплітуди та форми сигналу) за допомогою основних рівнянь реології.

Додаткова література

1. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. - М.: Выс­шая школа, 1992.

2. Ремизов А.Н. Курс физики, электроники, кибернетики для меди­цинских институтов. - М.: Высшая школа, 1982. - Гл. 8 (раздел 8), гл. 18 (раздел 2), гл. 22 (раздел 7).

3. Ремизов А.Н. Медицинская и биологическая физика. - М.: Выс­шая школа, 1987. -Гл. 11 (разделы 1-2), гл. 18 (раздел 4).

4. Ливенцев Н.М. Курс физики. - М.: Высшая школа, 1978. - Ч. 2, раздел 144, ч. 1 разделы 9, 10.

5. Ливенцев Н.М. Курс физики. - М.: Высшая школа, 1974. -Разделы 20, 21,76.

Дата добавления: 2015-05-24