Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення

ВПЛИВ АТМОСФЕРНИХ ОПАДІВ НА ГРУНТОУТВОРЕННЯ

Ефективний вплив тепла і світла на біологічні і
грунтоутворюючі процеси можливий лише при наявності достат-
ньої кількості вологи. Тому значення атмосферних опадів у грун-
тоутворенні дуже велике. На грунтоутворення певним чином впли-
ває як кількість, так і сезонний розподіл атмосферних опадів.

Атмосферні опади, які надходять у грунт, розчиняють міне-
ральні та органічні сполуки, переміщують їх в нижні горизонти
(вилуговують), переносять рухомі форми сполук і механічні част-
ки з підвищених елементів рельєфу на понижені. Ці процеси здій-
снюють води поверхневого і підземного стоків.

Під впливом атмосферних опадів відбуваються процеси гід-
ролізу первинних мінералів і формування вторинних глинистих
мінералів. Атмосферні опади приносять на поверхню грунту пи-
луваті частки, розчинені солі, кислоти, азот, аміак, CO₂, токсичні
сполуки. Волога атмосферних опадів утримується в порах і капі-
лярах грунту і використовується рослинами для синтезу органіч-
ної речовини, яка в майбутньому витрачається на поповнення за-
пасу гумусних речовин і є джерелом енергії і поживних речовин

для тварин і мікроорганізмів. Таким чином, атмосферні опади пря-
мо і опосередковано впливають на процеси гуміфікації.

Низхідний рух води врешті-решт формує генетичні горизонти
грунту — гумусний, елювіальний, ілювіальний та ін. Інтенсивний
стік атмосферних опадів спричинює водну ерозію грунтів.

Характер атмосферних опадів на даній території впливає на
термічний режим грунтів. Так, відсутність потужного снігового
покриву в районах з суворими зимами (Сибір, Центральна Азія)
призводить до глибокого промерзання і розтріскування грунту, на
значних територіях утворюється багаторічна мерзлота. Потужний
сніговий покрив утеплює грунт. Все це впливає на процеси грунто-
утворення і зумовлює особливості землеробства.

Ступінь зволоження грунтів зумовлює їх хімічний склад. В
аридних областях формуються грунти з високим вмістом карбо-
натів і водорозчинних солей, з низьким вмістом гумусу, з малою
ємкістю вбирання. В гумідних ландшафтах посилюється проми-
вання грунту, підвищується вміст гумусу, глинистих мінералів і
вбирна здатність грунту. В умовах перезволоження значно під-
вищується кислотність грунту, знижуються вміст гумусу і ємкість
вбирання.

Раніше було висвітлено окремо вплив атмосфер-
них опадів і температури на грунтоутворення. Насправді ці фак-
тори тісно взаємопов’язані і діють сукупно. Тому, оцінюючи роль
клімату як фактора грунтоутворення, слід одночасно враховувати
вплив атмосферних опадів і температури. Вчені грунтознавці вже
давно шукали форму вираження сукупного впливу теплоти і опа-
дів на грунтоутворення. Над цим питанням працювали Г. М. Ви-
соцький, Б. Б. Полинов, Р. Лянг, Г. Ієнні, В. Р. Волобуєв та
інші.

Було запропоновано кілька варіантів вираження сукупного впли-
ву тепла і опадів, але вони не набули загального визнання.

Оригінальним підходом до вирішення цієї проблеми стала кон-
цепція гідротермічних рядів, яку розробив В. Р. Волобуєв (1956).
Він довів загальнопланетарний зв’язок між атмосферними опада-
ми, середньорічними температурами, радіаційним балансом, ви-
паровуванням і особливостями грунтового покриву. На основі ана-
лізу співвідношення цих факторів було встановлено гідротермічні
умови формування основних типів грунтів і виділено їх кліматич-
ні ареали (рис. 8).

За гідротермічними умовами грунти поділяють на дві катего-
рії.

Рис. 8. Кліматичні ареали основних типів грунтів світу і гідротермічна система
(за В. Р. Волобуєвим, 1956):

1 — піски пустинь; 2 — сіроземи: 3 — бурі грунти напівпустинь; 4 — каштанові грунти;
5 — каштанові грунти Африки; 6 — чорноземи; 7 — сірі лісові; 8 — підзолисті грунти; 9 —
бурі лісові; 10 — тундрові грунти; 11 — жовтоземи; 12 — червоноземи; 13 — коричневі грун-
ти сухих лісів і чагарників (Африка); 14 — чорні тропічні грунти; 15 — бурі грунти тро-
пічних напівпустинь; 16 — червоно-бурі грунти саван.

1. Грунти, в яких біологічні процеси пригнічені. Вони утво-
рились у регіонах з низьким зволоженням (500 мм за рік), але в
різних термічних поясах. До цієї категорії належать сіроземи пус-
тинь, каштанові і тундрові грунти.

2. Грунти, що утворилися у теплих і помірних тропічних ши-
ротах. Ця категорія грунтів сформувалась в обмежених термічних
умовах, але в широкому діапазоні кількості атмосферних опадів
(1000—5000 мм за рік). Це—бурі лісові грунти, жовтоземи суб-
тропіків і латеритні вологих тропіків.

На графіку позначено ряди зволоження (гідроряди) і терміч-
ні ряди. Гідроряди об’єднують грунти, які формуються в різних
термічних умовах, але в умовах майже однакового зволоження.
Терморяди, навпаки, об’єднують грунти, які формуються в умовах
різного зволоження, але в близьких термічних умовах. Всього по-
значено сім гідрорядів (пустинний (А), сіроземний (В), каштано-
рий (С), чорноземний (D), три підзолистих (Е, F, G)) і сім тер-
морядів (арктичний (І), субарктичний (II), помірно холодний

(IІІ), помірний (IV), помірно теплий (V), субтропічний (VI) і
тропічний (VII)).

Сумарний ефект сукупного впливу опадів і температури на
грунтоутворення дуже складний. Характер процесу грунтоутворен-
ня, крім того, залежить від поєднання гідротермічних умов з ре-
льєфом, геохімічним балансом речовин та іншими факторами.

Дата добавления: 2015-05-24