Тип В. Плиткоподібна— розвиток переважно по двох горизонтальних осях

Тип Б. Призмоподібна— розвиток переважно по вертикальній осі

Тип А. Кубоподібна — рівномірний розвиток по трьох осях

Макроструктурні агрегати

I. Брилиста — грані і ребра погано ви- ражені, крупні   II. Грудкувата

1. Крупнобрилиста 2. Дрібнобрилиста 3. Крупногрудкувата 4. Грудкувата 5. Дрібногрудкувата

10 см 10—5 см 5—3 см 3—1 см 1—0,5 см

Мікроструктурні агрегати

III. Пилувата — грані і ребра добре ви- ражені IV. Горіхувата — більш-менш правильна форма, поверхня граней рівна, ребра гострі V. Зерниста — більш-менш правильно оформлена, іноді округла з шершави- ми або гладенькими і блискучими гранями

6. Пилувата   7. Крупногоріхувата 8. Горіхувата 9. Дрібногоріхувата 10. Крупнозерниста 11. Зерниста 12. Дрібнозерниста

0,25 см   10 мм 10—7 мм 7—5мм 3—5мм 3—1 мм 1—0,25 мм

VI. Стовпчаста — правильної форми з досить добре вираженими гладеньки- ми бічними вертикальними гранями, з округлою верхньою і плоскою ниж- ньою поверхнями VII. Призматична — з рівними, часто глянцевими поверхнями, гострими ребрами

13. Крупностовпчаста 14. Стовпчаста 15. Дрібностовпчаста     16. Крупнопризматична 17. Призматична 18. Дрібнопризматична

5 см * 5—3 см 3 см     5 см 5—3 см 3 см

VІІІ.Плитчаста — шарувата з розвинени- ми горизонтальними площинами IX. Лускувата — з порівняно невеликими частково зігнутими горизонтальними площинами і часто гострими ребрами

19. Сланцювата 20. Плитчаста 21. Пластинчаста 22. Листувата 23. Шкаралупчаста 24. Грубошкаралупчаста 25. Дрібношкаралуп-часта

5 мм ** 5—3 мм 3—1 мм 1 мм 3 мм 3—1 мм 1 мм

* По довжині вертикальної осі.
** По довжині горизонтальної осі.

є наявність гумусних речовин і, зокрема, гумінових кислот, які
склеюють, зцементовують механічні частки грунту. При відсутності
хоча б одного з трьох компонентів структурні агрегати можуть
утворитися, але вони будуть неміцними.

Отже, під агрегатами розуміють сукупність механічних елемен-
тів, які взаємно утримуються в результаті коагуляції. Від ступеня
оструктуреності грунту залежать його фізичні властивості і родю-
чість. Ступінь оструктуреності грунту виражають коефіцієнтом
структурності грунту (К), який визначають за даними ситового
аналізу грунту.

Всі агрегати поділяють на три групи:

мікроагрегати—	< 0,25 мм;
мезоагрегати—	0,25—7 (10) мм;
макроагрегати—	>7 (10) мм.

a

Мезоагрегати вважаються агрономічне цінними. Тому: K = —,

b

де а — кількість мезоагрегатів; b — сума макро- і мікроагрегатів.
Наприклад, грунт (або горизонт) містить макроагрегатів 7,2, ме-
зоагрегатів — 87,3 і мікроагрегатів — 5,5%.

87,3
К = —— = 6,87.

12,7

Чим вище коефіцієнт структурності, тим кращі фізичні властивості
і родючість даного грунту.

Крім цього, в агрономічній літературі є інший підхід до оцінки
структурного стану грунту. Вважають, що з агровиробничої точки
зору найціннішими є структурні агрегати розміром від 1 до 5 мм.
Процентний вміст в грунті агрегатів такого розміру встановлюють.
визначаючи його структурний склад. Добре оструктуреними грун-
тами є ті грунти, що містять 80% і більше структурних агрегатів
розміром 1—5 мм, середньооструктуреними — 50—80% і погано
оструктуреними — менше 50%. Оцінюючи структурний склад грун-
ту, слід брати до уваги вміст макроагрегатів і мікроагрегатів.
Якщо в грунті багато макроагрегатів (більш як 10 мм), то таку
структуру називають брилистою, а якщо багато мікроагрегатів
(0,25 мм) — пилуватою. Важливим в оцінці структури грунту є
визначення її водоміцності. Для землеробства важливо мати не
будь-яку структуру, а певного розміру і міцну проти розмивання.

Якщо в грунті є природні агрегати будь-якої форми, його на-
зивають структурним. Якщо грунтова маса не розпадається на
агрегати, а має сипучість (як пісок), то такий грунт називають
безструктурним.

Чому структурні грунти є високородючими? Над цим питанням
працювало багато грунтознавців (В. Р. Вільямс, К. К. Гедройц.
П. В. Вершинін та ін.). Одержані ними результати свідчать про те,
що в структурних грунтах формуються оптимальні водний, повіт-
ряний, тепловий, поживний, окислювально-відновний і мікробіоло-
гічний режими.

Одночасно з формуванням структурних агрегатів в грунті від-
бувається їх руйнування. Якщо переважає процес руйнування, то
грунт може стати безструктурним і втратити свою родючість. Ос-
новними факторами руйнування структури грунту є частий обро-
біток грунту сільськогосподарськими машинами, випасання худоби
на полях, виснаження грунту на перегній, вилуговування двова-
лентних катіонів та ін.

Працівники сільського господарства приділяють багато уваги
збереженню структури грунту. Основними заходами збереження
і поліпшення структурного стану грунтів є мінімальний обробіток
грунту, захист його від водної ерозії, внесення органічних добрив,
вапнування і гіпсування, вирощування багаторічних трав тощо.

Дата добавления: 2015-05-24