Солончаки

ДЖЕРЕЛА НАКОПИЧЕННЯ СОЛЕЙ В ГРУНТАХ

Формування засолених грунтів відбувається при
утворенні вільних солей в ландшафті і накопиченні їх в грунтах. Основна маса солей утворюється при вивітрюванні гірських
порід. Серед них переважають хлориди, сульфати, нітрати, силі-
кати і карбонати. З поверхневими і грунтовими водами вони міг-
рують в океани або у безстічні області материків. За підрахун-
ками В. А. Ковди (1946) в Світовий океан щороку надходить бли-
зько 3 млрд т, а у безстічні області континентів близько 1 млрд т
солей.

Іншим джерелом засолення грунтів є соленосні гірські породи,
зокрема морські осадові породи, які виходять на поверхню суші
внаслідок тектонічних явищ.

Вулканічні гази і попіл, термальні джерела виносять на по-
верхню прилеглої території значну кількість солей.

У багатьох районах земної кулі важливим джерелом засолен-
ня грунтів є еолове перенесення солей з моря на сушу (імпульве-
ризація). Вітер переносить на сушу морські бризки, атмосферні
опади і сухі солі з берегів солоних водойм (лагуни, озера).

Одним з джерел накопичення солей в грунті є мінералізовані
грунтові води, які інтенсивно випаровуються в умовах посушли-
вого клімату.

Рослини посушливих регіонів розвивають глибоку і потужну
кореневу систему. В процесі життєдіяльності вони перерозподі-
ляють солі з великої глибини до поверхні грунту. Проте це дже-
рело відіграє другорядну роль у засоленні грунтів.

Засолення грунтів відбувається при недосконалій системі
зрошення. Зрошувані води і підняття грунтових вод при відсут-
ності належного дренажу — один з небезпечних джерел накопи-
чення солей в грунтах.

На накопичення солей в грунтах значною мірою впливає рель-
єф. Засолені грунти приурочені, як правило, до різного роду де-
пресій, де грунтові води підходять близько до поверхні. Однією
з таких депресій є Придніпровська низовина. Засолені грунти фор-
муються також на алювіальних рівнинах великих річок (Волги,
Дону, Дніпра, Іртиша, Амудар’ї та ін.), на приморських алюві-
альних рівнинах та стародавніх терасах.

Солончаками називають грунти, які містять вели-
ку кількість водорозчинних солей по всьому профілю. До солон-
чаків відносять грунти, які у верхній частині профілю (0—30 см)
містять понад 0,6% соди, або 1% і більше хлоридів, або більше
2% сульфатів. При такій кількості солей грунт майже повністю
втрачає родючість. За міжнародною систематикою грунтів до со-
лончаків відносять грунти, які у верхньому горизонті (0—15 см)
містять більше 1% солей.

Грунти, які містять меншу кількість солей, називають солон-
чакуватими.

Солончаки утворюються в умовах випітного водного режиму
при близькому заляганні грунтових мінералізованих вод. Випа-
ровування вологи в цих умовах значно перевищує кількість опа-
дів. При цьому верхні горизонти збагачуються водорозчинними
солями. Ці грунти формуються також при наявності інших дже-
рел засолення.

Рослинність на солончаках неоднорідна. Видовий склад рос-
лин залежить від характеру засолення і вмісту солей. Здебільшо-
го переважають різні види солянок. Фітомаса галофітів багата
на зольні елементи (20—40%) У складі золи солянок переважа-
ють хлор, сірка, натрій. З відмерлою частиною рослин у грунт
щороку надходить від 200 до 600 кг солей на 1 га.

Профіль солончаків слабкодиференційований на генетичні го-
ризонти і дуже розрізняється за підтипами. Характерною морфо-
логічною ознакою всіх солончаків є вицвіти легкорозчинних со-
лей по всьому профілю. У багатьох солончаків на поверхні фор-
мується сольова кірка у кілька сантиметрів завтовшки.

Профіль содового солончаку Полтавської області має таку
будову (за Г. М. Самбуром) (рис. 29):

Горизонт Ак — сольова кірка біла з буруватим відтінком до
2 см.

Рис 29 Схематична будова профілю солонча-
ку (1), солонцю (2) і солоді (3)

Горизонт А — гумусний, чорного забарвлення, безструктурний,
ущільнений, скипає від НСl Потужність 20—24 см

Горизонт В — перехідний, темнувато-сірий, пухкий, крупно-
грудкуватої структури. Потужність 35—40 см.

Горизонт С — грунтоутворююча порода — карбонатний, мер-
гелізований, легкий суглинок.

Виділяють два типи солончаків: тип автоморфних солончаків,
які утворилися на засолених породах, і тип гідроморфних солонча-
ків, які сформувалися під впливом засолених грунтових вод. Го-
ловною властивістю, за якою діагностують солончаки, є високий
вміст солей та характер їх розподілу за профілем. За цією озна-
кою виділяють два види солончаків: поверхневі (солі містяться
в шарі грунту 0—30 см) і глибокопрофільні (солі містяться за
всім профілем до грунтових вод).

За хімічним складом солей солончаки поділяють на хлоридні,
хлоридно-сульфатні, сульфатні, содово-сульфатні та ін.

Якісний склад солей зумовлює зовнішні ознаки солончаків.
Серед них виділяють кіркові (високий вміст хлориду натрію),
пухкі (сульфату натрію), мокрі (хлориду кальцію і магнію) і
чорні (соди).

Ступінь засолення встановлюють, визначаючи вміст солей у вод-
них витяжках. При хлоридно-сульфатному засоленні виділяють
такі категорії грунтів:

практично не засолені — вміст солей <0,25%
слабкозасолені» 0,25—0,40%
середньозасолені» 0,4—0,7%
сильнсзасолені» 0,7—1,2%
солончаки» >1,2%

Солончаки належать до малогумусних грунтів. У верхньому
горизонті вони містять менше 1% фульватного гумусу. Якщо со-
лончак утворюється внаслідок засолення високогумусних лучних
грунтів, тоді він містить більше гумусу (5% і більше).

Ємкість вбирання більшості солончаків становить 10—20 мг-
екв на 100 г грунту. У складі обмінних катіонів переважають нат-
рій і магній. Хлоридні і сульфатні солончаки мають нейтральну
реакцію, содові — лужну. Солончаки мангрових заростей і при-
бережних маршів, які містять галуни, мають кислу реакцію.

Всі горизонти солончаків напівпустинь і пустинь містять кар-
бонати і значну кількість гіпсу.

Високий вміст солей негативно впливає на природну родю-
чість солончаків. У таких грунтах різко зменшується кількість
доступної для рослин вологи. У культурних рослин порушуються
мінеральне живлення і фотосинтез, внаслідок чого знижується
урожай і його якість.

Використання солончаків у землеробстві можливе лише після
проведення меліоративних заходів. Основним заходом поліпшен-
ня засолених грунтів є промивання їх прісною водою.

Промивання солончаків проводять в поєднанні з іншими за-
ходами: глибокою оранкою, влаштуванням дренажу для відведен-
ня промивних вод, внесенням органічних і мінеральних добрив,
вирощуванням багаторічних трав. У процесі використання меліо-
рованих солончаків вживають заходи, які запобігають їх вторин-
ному засоленню.

Дата добавления: 2015-05-24