Умови грунтоутворення

СОЛОДІ

Солоді також поширені у всіх географічних поясах
Землі в умовах помірно посушливого і сухого клімату. Вони трап-
ляються на території Придніпровської, Причорноморської, Там-
бовської, Західно-Сибірської, Прикаспійської низовин, на рівни-
нах Північної Америки, Австралії, в басейнах р. Парана, Уругвай
(Південна Америка), Замбезі (Африка) та в інших регіонах.

Формуються солоді виключно на мезо- і мікропониженнях рель-
єфу наприклад, поди півдня України, під гідрофітними рослин-
ними угрупованнями: заболочені луки, різнотравно-злакові луки,
осикові або березові гаї на западинах тощо.

Отже, солоді — це гідроморфні або напівгідроморфні грунти.
Вони мають різко диференційований профіль, в якому виділяють
такі горизонти (див. рис. 29, 3):

Горизонт О — лісова підстилка або дернина.

Горизонт А — гумусний, буруватого забарвлення, пронизаний коренями трав, часто оторфований. Потужність 3—10 см.

Горизонт Eg — елювіальний, осолоділий, білястий, борошнис-
тий з шарувато-лускуватою структурою. Часто містить залізомар-
ганцеві конкреції та іржаво-охристі плями. Потужність 10—20 см.

Горизонт Bt,g — вимивання, темно-бурого забарвлення, стовп-
чато-призмоподібної структури, з присипкою SiO₂ на гранях
структурних агрегатів, щільний, в’язкий. Потужність 50 см і біль-
ше.

Нижче залягають горизонти Вса, g; Bsa, g, які утворюють по-
ступовий перехід до грунтоутворюючої породи.

За ступенем гідроморфності солоді поділяють на три підтипи:
солоді лучно-степові (грунтові води на глибині 6—7 м), лучні (во-
ди на глибині 1,5—3 м) і лучно-болотні (воли на глибині 1—1,5 м).

На думку К. К. Гедройца (1912), солоді є продуктом розсо-
лення і вилуговування солонців, інакше, солоді утворюються з
солонців в результаті заміщення обмінного Na⁺ на Н⁺. При цьому
руйнуються мінерали грунтового вбирного комплексу. Оксиди,
які при цьому утворюються, виносяться в нижні горизонти. Вино-
ситься також частина органічних речовин. Ці процеси зумовлюють
руйнування солонцевого горизонту, який перетворюється на осо-
лоділий.

У горизонті А солоді містять 3—7% гумусу, в осолоділому —
до 1%. Вбирний комплекс насичений Са²⁺, Mg²⁺ і Na⁺. В горизон-
тах А і Eg часто є водень і алюміній, які зумовлюють кислу ре-
акцію. Горизонт вмивання має нейтральну або слабко лужну ре-
акцію. Висока щільність цього горизонту робить його водонепро-
никним. На ньому часто виникає верховодка, яка перезволожує
верхню частину профілю. Порівняно з солонцями солоді містять
значно менше водорозчинних солей (до 0,3%).

Солоді — низькородючі грунти. Це зумовлено низьким вміc-
том поживних елементів, кислою реакцією верхніх горизонтів, не-
сприятливими водно-фізичними властивостями. Необхідними за-
ходами підвищення їх родючості є глибоке розпушування, внесен-
ня високих доз органічних і мінеральних добрив, вапнування.

Формування солодей на замкнених пониженнях обмежує їх ви-
користання у землеробстві. Тривалий час вони перебувають у пе-
резволоженому стані, що не дає змоги своєчасно проводити по-
льові роботи. Здебільшого солоді використовують як сіножаті і
пасовища.

Розділ 20
ГРУНТИ УКРАЇНИ

Географічне положення. Україна розташована на
південному заході Східної Європи. Найбільша протяжність її те-
риторії з заходу на схід становить 1316 км, а з півночі на пів-
день — 893 км.

На заході Україна межує з Польщею, Словаччиною і Угорщи-
ною, на півночі — з Білоруссю, на північному сході і сході — з
Росією, на південному заході — з Румунією і Молдовою. На півд-
ні рубежі республіки виходять до Чорного і Азовського морів.

Загальна площа України становить 60355 тис. га, орні землі
займають 34,4 млн га, сіножаті — 2,2, пасовища — 4,8 млн га.
Значна площа сільськогосподарських угідь розміщена на меліо-
рованих землях. Республіка має 2,7 млн га осушених і 2,5 млн га

зрошуваних земель. Ліси та чагарники поширені на площі 10,0
млн га.

Рівнинна частина України займає південно-західну частину
Східно-Європейської рівнинної країни. В її межах з півночі на
південь чітко виражена зміна ландшафтних зон: мішаних лісів
(МЛ), Лісостепу (ЛС) і Степу (С). Степова зона поділена на дві
підзони: Північно-степову і Південно-степову (сухостепову). На
заході України знаходиться Карпатська гірська країна, на півд-
ні — Гірський Крим.

Клімат. На основній території республіки клімат помірно кон-
тинентальний і лише на Південному березі Криму — субтропічний.
Континентальність наростає з заходу на схід. Під впливом пів-
нічно-західних атлантичних повітряних мас в західних регіонах
республіки формується помірно теплий вологий клімат. Сухі схід-
ноєвропейські повітряні маси зумовлюють континентальний клімат
з нестійким зволоженням і частими посухами в східних і південно-
східних районах. Основні показники кліматичних умов за зонами
України наведено в табл. 15.

Характерною особливістю клімату Гірського Криму є посуш-
ливість і сильні вітри. На відкритих ділянках, зокрема на терито-
рії передгірно-степової зони, навесні виникають пилові бурі.

Карпатська буроземно-лісова область має вертикальну терміч-
ну поясність, що зумовлює вертикальне розташування рослинних
і грунтових зон. В Карпатах випадає до 1000 мм опадів на рік.

Рослинність. Грунти Полісся формуються під сосновими, гра-
бовими, дубово-грабовими та іншими лісовими формаціями. Під
покривом лісу добре розвинений підлісок з чагарникових порід і
трав’яний покрив. В заплавах річок, западинах та інших понижен-
нях розвивається лучна і болотна рослинність.

Для Лісостепу характерне чергування лісових і степових ма-
сивів. Ліси ростуть на підвищених, добре дренованих ділянках.

Таблиця 15. Кліматичні умови в різних зонах України

Кліматичні умови	Полісся	Лісостеп	Степ
1. Середня річна температура повітря, °С 2. Тривалість безморозного періоду, днів 3. Тривалість вегетаційного періоду, днів 4. Сума активних температур >10°С 5. Кількість опадів, мм 6. Коефіцієнт зволоження	5,5 — 7,0   150 — 160   190 — 210 2200 — 2600 550 — 650 1,9 — 2,8	7,0 — 7,6   160 — 170   190 — 215 2400 — 2800 400 — 550 1,4 — 1,8	8 — 10   170 — 200 210 — 245 2800—3400 300 — 450 0,4 — 0,8

Тут переважають дубові, дубово-грабові і дубово-кленово-липові
ліси. На понижених ділянках рельєфу формуються степові еко-
системи: лучні степи і остепнені луки, у складі яких переважають
дернинні злаки і багате різнотрав’я.

Рослинність Степу представлена різнотравно-типчаково-кови-
ловими і типчаково-ковиловими степами. На території Північного
Степу зустрічаються байрачні дубові ліси та зарості степових ча-
гарників: терну, степової вишні, мигдалю та ін. У зоні сухого степу
грунти формуються під полиново-типчаково-ковиловими степами.
В їх складі багато напівчагарників, ефемероїдів, ефемерів, лишай-
ників і синьозелених водоростей.

Грунтоутворюючі породи. 74,8% території республіки займа-
ють лесові породи: леси, лесовидні породи і оглеєні леси. Харак-
терними особливостями їх є висока пористість (45—50%) і кар-
бонатність (10—15%).

На Поліссі грунти формуються на водно-льодовикових відкла-
дах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з
середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони ма-
ють суглинковий механічний склад. Моренні відклади переважно
суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих улам-
ків.

У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займа-
ють близько 9% території республіки. За віком виділяють сучас-
ні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі надзаплав-
ні тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу,
але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шарува-
тість і диференційованість за розміром часток.

Значні площі в республіці займають делювіальні відклади,
різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.

Рельєф. 95% площі України займають рівнинні території, в
тому числі низовини — 70, височини — 25% (Маринич О. М. та ін-
ші, 1982). Широкі простори займають Поліська, Придніпровська,
Причорноморська низовини. Найбільшими височинами в респуб-
ліці є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та
Донецька.

Дата добавления: 2015-05-24