Набуття соціальних статусів та виконання соціальних ролей особистістю

Конформісти, відчуженці, лідери.

Кожна людина має власні думки, переконання, почуття тощо. Разом вони

визначають зміст та характер людської поведінки.

Для соціології ж істотне значення мають соціальні (типові) думки та почуття

людей. Об’єктом досліджень виступають інтереси та відносини людей, що живуть у

подібних обставинах, та схожі за соціальними характеристиками. На підставі істотних

соціальних якостей визначають соціальний тип особистості.

Соціальний тип особистості – це сукупність повторюваних якостей людини

як соціальної істоти. Він є результатом взаємодії історичних, культурних, економічних

та соціальних умов життєдіяльності людини.

У соціологічній науці є два підходи, за якими виділяють соціальні типи

особистості. Згідно з першим підходом всіх людей у суспільстві ділять на три

соціальні типи:

1. ідеальний – такий, що втілює особливості соціального ідеалу певного

суспільства і відповідає його ідеології;

2. нормативний (базисний) – представляє сукупність якостей особистості,

необхідних для розвитку певного суспільства. Формується сукупністю прагматичних

проблем;

3. модальний (реальний) – переважаючий тип особистості на певному етапі

розвитку суспільства. Формується на рівні повсякденного життя і соціальних

контактів. Може суттєво відрізнятися від нормативного та ідеального типів.

Деякі вчені інакше розрізняють соціальні типи особистості:

1. конформісти – особистості, «розчинені» у суспільстві. Для них характерні

духовна обмеженість та потяг до стадності, пасивне пристосування;

2. відчуженці – особистості, що відокремлюються від держави та інтересів

суспільної системи. Це особистості з глибоким внутрішнім протистоянням поглядів

стосовно існуючого навколо суспільства;

3. лідери – особистості, відкриті для перспективи подальшого розвитку

суспільства та спроможні брати в цьому безпосередню участь. Вони можуть

недовіряти владі, тягнутися до релігії, бути неординарними та роздвоєними у

свідомості.

Отже, на підставі істотних соціальних якостей за першим підходом виділяють

три основні соціальні типи особистості: ідеальний, нормативний, модальний, а за

іншими – деякі вчені, опираючись на соціально-історичну типологію, виокремлюють

конформістів, відчуженців та лідерів. Знання соціологічної типології особистостей має

суттєву роль щодо уявлення типової стратифікації населення країни і здійснення

відповідної соціально-економічної та духовної політики у державі.

Особистість – стійкий комплекс якостей людини, здобутих під впливом

культури суспільства та конкретних соціальних груп.

Люди живуть у соціально нерівному (стратифікованому) суспільстві. Окремі

його члени різняться за рівнем доходів, обсягом владних повноважень, авторитетом,

за професією тощо. Саме у суспільстві відбувається соціалізація особистості – процес

її формування на основі навчання та виховання, засвоєння соціальних ролей та

певного досвіду, що робить людину членом суспільства. Процес соціалізації здійсню-

ється як завдяки відносно постійним чинникам (отримання освіти у навчальних

закладах), завдяки стратифікації та соціалізації індивід не тільки включається в життя

суспільства, а й одержує та змінює свій соціальний статус і соціальні ролі.

У науковий вжиток поняття «соціальний статус» запровадив М. Вебер. Статус

він трактував як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв. У

сучасному розумінні це поняття охоплює узагальнюючу характеристику становища

індивіда в суспільстві: освіту, посаду, вік, стать тощо.

Соціальний статус особистості – це положення людини у суспільстві, яке

вона займає як представник певної соціальної групи.

Вчені виділяють ще й особистий статус – становище людини в малій

(первинній) групі, що обумовлюється тим, як ставляться до неї оточуючі. Якщо

соціальний статус визначає місце індивіда в суспільстві загалом, то особистий –

його позицію серед безпосередньо оточуючих людей.

Соціальні статуси поділяють на два основні типи:

1. приписаний (привласнений, природний) – статус, що нав’язується

суспільством незалежно від волі та зусиль суб’єкта. Найчастіше набувається від

народження (раса, національність, стать, вік, тощо);

2. досягнутий (здобутий) – надбаний зусиллями самої людини (освіта, посада,

сімейне становище, тощо).

У сучасному суспільстві кожна людина виконує низку ролей, наприклад,

громадянина держави, студента, покупця та ін. Уся сукупність соціальних ролей, що

виконуються однією особистістю, називається рольовим набором. Соціальна роль –

це типова поведінка людини, що пов’язана з її соціальним статусом та відповідає

прийнятим у суспільстві нормам.

Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (наприклад, законом) або

мати неформальний характер (закріплюватись походженням, моральними нормами).

Соціальна роль тісно пов’язана із соціальною позицією особистості – її місцем у

системі соціальних відносин.

Отже, завдяки соціалізації особистості та стратифікації людей у суспільстві

виникає таке поняття, як соціальний статус особистості. Статус може бути

приписаний від народження або придбаний завдяки зусиллям людини протягом життя.

Окрім цього, люди виконують певні соціальні ролі в залежності від навколишньої

обстановки.

Дата добавления: 2015-05-24