Фізичні бар'єри

Вогонь

Ґрунти

Кисень

Клімат

Режим температури та опадів на певній території протягом досить тривалого часу називається кліматом. У різних районах земної кулі клімат різний: річна кількість опадів змінюється від 0 до 2500 мм, при цьому вони випадають або рівномірно протягом року, або їх основна кількість - в певний (вологий) період. Середньорічна температура також коливається від значних від'ємних величин до майже 100 °С. Різні режими температури і опадів поєднуються між собою дуже по-різному.

Температурні ритми разом зі світловими, припливно-відпливними та ритмами зміни вологості контролюють сезонну й добову активність рослин і тварин. Температура формує зональність у наземних та стратифікацію у водних екосистемах. Мінливість температури є дуже важливою з екологічного погляду; так, коливання температури від 10 до 20 °С (при середній температурі 15 °С) не обов'язково діє на організми так само, як постійна температура у 15 °С. Таким чином, життєдіяльність організмів, які підвладні дії мінливих температур, частково або повністю пригнічується або уповільнюється під впливом постійної температури.

Волога також відіграє важливу роль, оскільки змінює ефект температури. Вода, яку рослини отримують з ґрунту, майже повністю (97-99 %) випаровується через листя при транспірації. Якщо вода та елементи живлення не є лімітуючими, то ріст наземних рослин пропорційний загальному надходженню енергії на поверхню Землі. Оскільки більша частина енергії, яка потрапляє на землю у вигляді тепла, майже постійна, то ріст рослин також є пропорційним транспірації.

Дія багатьох абіотичних факторів (рельєф, вітер, тип ґрунтів, геологічна будова тощо) проявляється опосередковано, тобто через температуру та вологість. У результаті на невеликій ділянці земної поверхні кліматичні умови можуть істотно відрізнятися від середніх для регіону в цілому. Ці локальні умови називають мікрокліматом, особливості якого є причиною різноманіття екосистем в межах біому.

Для більшості організмів кисень має велике фізіологічне значення, тому розподіл його концентрацій у середовищі і умови доставки до субстратів, які він окиснює, є важливим екологічним фактором. Концентрація 02 в повітрі становить 20,95 % і є доволі постійною. Тимчасове її зменшення на 2-3 % не має помітного фізіологічного впливу на живі організми. Так, у ґрунті та глибоких норах тварин вміст кисню може знижуватися до 15 % і нижче, але мешканці цього середовища адаптовані до таких відхилень. При підйомі угору в зв'язку зі зниженням атмосферного тиску падає і парціальний тиск кисню. Починаючи з певного рівня це може призводити до фізіологічних порушень - тоді активуються механізми акліматизації. Дуже небезпечним є сучасне катастрофічне зменшення вмісту кисню в атмосфері, внаслідок діяльності людини.

Ці природні утворення, як відомо, характеризуються родючістю, тобто здатністю забезпечувати рослини речовинами, необхідними для їх життєдіяльності. Це також органо-мінеральні утворення, що виникли в результаті тривалої взаємодії живих організмів і субстрату, впливу на них природних вод та атмосферного повітря. Так, дубові ліси домінують на добре дренованих ґрунтах, злакові рослини - на ґрунтах із високою здатністю утримання вологи, а на пісках ростуть тільки пустельні види. Основними лімітуючими факторами можуть бути також засоленість ґрунтів, їх кислотність або лужність.

Ґрунт - зовнішня оболонка земної кори, що розрихлена фізичним і хімічним вивітрюванням і сформована за участю живих організмів. У сучасній біосфері саме ґрунт разом з її поверхнею та приземним шаром повітря є головним середовищем мешкання біоти як за чисельністю видів, так і за біомасою. Його властивості визначають існування вищих і нижчих рослин, багатьох тварин. Життєво необхідний обмін мінеральними речовинами між біосферою та неорганічним світом відбувається саме у ґрунті.

Вогонь (пожежі) - той абіотичний фактор, який певною мірою формує багато наземних екосистем. Організми адаптуються до цього фактора так само, як до температури чи вологості. Пожежі є важливим лімітуючим фактором вже тому, що людина здатна контролювати його значно більше, ніж інші лімітуючі фактори.

Фізичні бар'єри є тим абіотичним фактором, який перешкоджає проникненню видів з одних екосистем у інші. Це, наприклад, моря, пустелі, гірські хребти тощо. Тому континенти та недалекі від них острови, які мають схожі абіотичні умови, можуть сильно різнитися за видовим складом. Якщо організми долають такі бар'єри, наприклад, за допомогою людини, то може відбутися або успішне "вторгнення" видів у нові для них спільноти, або екологічна катастрофа у разі порушення усталених харчових ланцюгів.

Дата добавления: 2015-05-24