Метод визначення середньої ставки доходу (АRR)

Середня ставка доходу являє собою відношення середніх чистих доходів до середніх інвестицій. Середня ставка доходу = середні річні майбутні доходи / половина початкових інвестицій

, (1)

де - майбутній чистий доход у період t; ‑ сума початкових інвестицій; t ‑ кількість періодів отримання доходу (інвестиційний цикл), t ‑ 1,...,n.

Половина початкових інвестицій береться тому, що оптимальним вважа­ється рівномірне нарахування амортизації.

2. Метод розрахунку періоду окупності інвестицій (PP):

Період окупності ‑ це кількість часу, за який повністю відшкодовуються початкові інвестиції. Найпростішій спосіб підрахунку ‑ поєднати інвестиційні витрати з очікуваними чистими грошовими потоками та визначити, коли ця сума дорівнює 0:

Чистий грошовий потік = очікуваний чистий дохід після сплати податків + амортизація.

Перевага цього методу – простота, а недоліки – на враховується зміна вартості грошей у часі.

Динамічні методи оцінювання інвестицій:

1. Чистий приведений дохід (NPV) по інвестиційному проекту розраховується за формулою (за умови здійснення інвестиційних витрат одночасно):

, (2)

де ‑ сума грошових потоків по проекту; ‑ початкова сума інвестицій у проект; t ‑ номер кроку розрахунку; r – постійна норма дисконту (у %).

2. Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку / внутрішньої норми доходу / внутрішньої ставки доходу/прибутку (IRR)

Ця методика по сутті є визначенням міри прибутковості проекту. Це така ставка дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків дорівнює по­чатковим інвестиціям. Тобто, це дисконтна ставка, за якої NPV=0. Ставка, нижче якої проекти відхиляються, називається граничною ставкою, край­ньою або необхідною. Фірми розраховують свої граничні ставки, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту. Потім прогнозують майбутні грошові потоки і розраховують IRR. Якщо ІRR вище граничної ставки, проект рекомендується до реалізації. Отже, ІRR визначається як дисконтна ставка r, яка прирівнює теперішню вартість очікуваних грошових надходжень по проекту та теперішню вартість очікуваних необхідних витрат.

=0, (3)

тобто ІRR являє собою таку ставку дисконту, за якої NРV=0.

3.Увипадку, якщо інвестиційні витрати здійснюються в декількаетапів, чистий приведений дохід (NPV) за інвестиційним проектом розраховується за формулою

, (4)

де ‑ сума грошових потоків по проекту; ‑ початкова сума інвестицій у проект; t ‑ номер кроку розрахунку; r – постійна норма дисконту (у %).

5. Дисконтований строк окупності проекту (за умовою здійснення інвестиційних витрат в єдиний момент часу):

, (5)

де ‑ сума грошових потоків по проекту; ‑ початкова сума інвестицій у проект; t ‑ номер кроку розрахунку; r – постійна норма дисконту (у %).

6. Індекс (коефіцієнт) дохідності (ID) дозволяє також виявити співвідношення між обсягом інвестиційних витрат з чистим грошовим потоком по проекту, і при одночасних витратах розраховується за формулою:

. (6)

Ураховуючи всі наведені вище пояснення до виконання практичного завдання та формули для розрахунків, треба зробити шість окремих розрахунків з даного проекту за кожним з методів та зробити висновки щодо кожної методики, а також загальний висновок про доцільність проекту.

У практиці інвестування необхідно порівнювати суму грошей, що вкладаються в проект, із сумою, яку інвестор сподівається отримати після завершення інвестиційного періоду. Для порівняння суми грошових коштів під час їх вкладання із сумою, яка буде одержана, використовують поняття майбутня та теперішня вартість грошей.

Майбутня вартість грошей — це та сума, на яку повинні перетворитись через визначений час вкладені сьогодні під відповідний відсоток кошти.

Розрахунок майбутньої вартості грошей пов'язаний із застосуванням кон­цепції компаундування, тобто компаундуванням або нарощуванням почат­кової суми. Нарощування передбачає збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до суми нарахованих на неї відсоткових платежів за від­повідний період часу.

Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних відсотків:

, (7)

де FV – майбутня вартість (сума); PV – теперішня вартість (сума); t ‑ номер кроку розрахунку; r – постійна норма дисконту (у %).

Коефіцієнт дисконтування:

, (8)

де t ‑ номер кроку розрахунку; r – постійна норма дисконту (у %).

Таким чином, відсотки за складним нарахуванням ‑ це сума доходу, яку отримає інвестор у результаті інвестування певної суми грошей за умов, що простий відсоток не сплачується наприкінці кожного періоду, а додається до суми основного вкладу і в наступному періоді також приносить дохід.

Як правило, у процесі аналізу короткострокових інвестиційних операцій, для дисконтування і нарощення використовують прості схеми нарахування відсотків.

Відсоткова ставка використовується не тільки як інструмент нарощуван­ня вартості грошових коштів, але і як норма дохідності інвестиційних операцій. Дисконтування означає перерахунок вигод і витрат для кожного розрахункового періоду за допомогою норми (ставки) дисконту. При дисконтуванні за допомогою приведеної відсоткової ставки, що визначається альтернативними інвестиційними можливостями, здійснюється розрахунок відносної цінності однакових грошових сум, одержуваних або сплачуваних у різні періоди часу.

Норма дисконту ‑ це відсоткова ставка, яка застосовується до грошових сум, які інвестор планує отримати в майбутньому, для того щоб визначити розмір інвестицій сьогодні.

У стабільній ринковій економіці величина норми дисконту стосовно влас­ного капіталу визначається з відсотків за депозитом з урахуванням інфляції та ризиків проекту. Якщо норма дисконту буде нижчою депозитного відсотка, інвестори вкладатимуть гроші в банк. Якщо норма дисконту істотно перевищуватиме депозитний банківський відсоток (з урахуванням інфляції та інвестиційних ризиків), виникне підвищений попит на гроші, а отже, підвищиться банківський відсоток.

Норма дисконту стосовно позикового капіталу являє собою відповідну відсоткову ставку, яка визначається умовами відсоткових виплат і погашення позик.

Отже, з урахуванням вищевикладеного матеріалу треба зробити розрахунки. Використовуючи наведену формулу для визначення майбутньої вартості вкладу, а потім шляхом визначення різниці між майбутньою та теперішньою вартістю знайти величину складних відсотків за вкладом.

Визначити майбутню вартість інструмента інвестування з урахуванням фактора ліквідності.

Дана методика розрахунку базується на концепції урахування фактора ліквідності інвестицій.

Ліквідність інвестицій ‑ це характеристика об’єктів інвестування за їх здатністю бути реалізованими протягом короткого проміжку часу без втрати своєї реальної ринкової вартості при зміні раніше прийнятих інвестиційних рішень і необхідності реінвестування капіталу.

Методичний інструментарій оцінювання грошових коштів з урахуванням фактора ліквідності дозволяє формувати порівнювані інвестиційні потоки, що забезпечують необхідний рівень премії за ліквідність.

Премія за ліквідність – це додатковий дохід, що сплачується інвестору з метою відшкодування ризику можливих втрат, що пов’язані з низькою ліквідністю об’єктів (інструментів) інвестування.

При оцінюванні майбутньої вартості грошових коштів (фінансових інструментів) з урахуванням фактора ліквідності використовується така формула:

, (9)

де ‑ майбутня вартість вкладу, що враховує фактор ліквідності; Р ‑ середня річна норма доходності за інвестиційними проектами (інструментами) з абсолютною ліквідністю (у десятковому дробі); ПЛ ‑ необхідний рівень премії за ліквідність (у десятковому дробі); n ‑ кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний конкретний платіж у загальному періоді.

Розрахунок середньозваженої вартості капіталу:

(10)

де WACC — середньозважена вартість інвестиційного капіталу; n — кількість використанних джерел фінансування; ri — необхідна доходність (норма прибутку, вартість капіталу) по капіталу, одержаному з i –го джерела; di — вага (частка) капіталу (фінансування, інвестиційних ресурсів), одержаних з i –го джерела.

Дата добавления: 2015-05-24