За якою програмою слід вивчати учнів і складати характеристику?

У чому сутність формуючих методів вивчення учнів?

Сутність формуючих методів полягає у вивченні психологічних особливостей дітей у природних умовах навчально-виховного процесу через активне формування тих психічних якостей, які насамперед цікавлять вихователя.

При цьому важливий не стільки рівень актуального розвитку школяра, скільки його "зона найближчого розвитку", особливості її формування. Тому для цього методу характерні своєрідні назви: навчальний, перетворювальний, виховний, моделювал ьний експерименти.

Формуючий експеримент одночасно виконує дві функції. З одного боку, він скерований на вивчення психологічних особливостей і механізмів, а з другого на реалізацію виховних і освітніх завдань, а також надання допомоги учням у навчально-виховному процесі. Цей метод, допомагаючи простежувати психічні зміни особистості, вдало поєднує в собі психологічне вивчення школярів із пошуком та розробкою оптимальних шляхів навчально-виховної роботи через активне залучення дитини до організованої вчителем-вихователем діяльності та цілеспрямованим впливом на неї і дає змогу перш за все формувати, помітно змінювати психічні новоутворення та розширювати зону актуального розвитку.

Приступаючи до вивчення учнів, потрібно мати та дотримуватися такої програми.

1. Демографічні відомості — прізвище, ім'я, по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім'я, по батькові матері та батька, їх професії, місце роботи, посади, які вони обіймають, домашня адреса, телефон.

2. Умови розвитку і виховання в сім'ї — склад сім'ї, матеріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

3. Рівень фізичного розвитку — стан здоров'я, володіння санітарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

4. Моральні якості — загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, їх співвідношення із загальнолюдськими та національними морально-духовними цінностями; соціально-моральний статус у колективі; рівень і особливості спілкування з молодшими, ровесниками і старшими; рівень сформованості почуттів патріотизму та інтернаціоналізму, національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатності до самооцінювання; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісності, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

5. Розумовий розвиток — загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенційні розумові здібності, інтереси, схильності; ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами та прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.

6. Трудове виховання — сформованість ставлення до праці, різних її видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння уміннями і навичками в різних видах праці; соціальні інтереси до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, обслуговуючої, розумової); інтереси та схильності до певних видів професійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

7. Естетична вихованість — сформованість естетичних почуттів та вмінь, інтереси і схильності в різних видах мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

8. Психічний розвиток — потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.

9. Особливості впливу біологічного і соціального чинників на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихованця, його наслідки.

10. Загальні психолого-педагогічні висновки — позитивні якості сформованості особистості з погляду всебічного гармонійного розвитку особистості; недоліки та складності в соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини, шляхи й засоби подолання; рекомендації індивідуального підходу і виховних заходів впливу.

Дата добавления: 2015-05-24