Рослинність

На півострові подані майже всі типи рослинного покриву тропічних широт — від вологих тропічних лісів і мангрових заростей до сухих саван.

Ширина смуги мангрової рослинності вздовж низинних узбереж Індокитаю звичайно перевищує 50-60 м. У цих заростях зустрічаються пальмани та інші рослини зони затоплення. Мангрові зарості поступово переходить у затоплений прибережний ліс, у складі єказуарину (родина австралійської пандануси), кокосової пальми. Остання особливо поширена у прибережних районах, оскільки проростає з плодів, викинутих до берега морськими хвилями.

Вологий тропічний ліс поширений на рівнинах і схилах гір нижче 750 м. Особливо великі площі він обіймає на півострові Малакка і східному узбережжі Індокитаю. На Малаці нижні частини гір вкриті своєрідним "моховим" лісом, типовим й для островів Індонезії. При дуже великій вологості повітря на деревах утворюється товстий шар мохів і лишайників, що інколи покриває всю рослину.

Північні й внутрішні райони Індокитаю, отримують менше опадів, адже вони вкриті мусонними лісами з опадаючим листям. Місцями цей ліс переходить у савану.

Для нагір'їв у центральній частині півострова типові вічнозелені дубово-каштанові ліси. Великі простори займають соснові ліси з підліском з вільхи і сріблястого рододендрона. Вище 2000—2500 м розташовуються змішані і хвойні лісу, у яких переважають: тсуга, ялиця, ялина, береза, клен. Субальпійський пояс представлений березово-рододендроновими лісами. Вище 4000 м зустрічаються фрагменти альпійських лук. На великих просторах вапнякових пенепленів внаслідок підсічно-вогневого землеробства виникла антропогенна гірська савана — трав'янисті простори з рідко розкиданими дубами і соснами.

На рівнинах і низинах Індокитаю, де рослини одержують менше опадів, панують мусонні ліси. На низовині Меконга і плато Корат переважають сухі змішані ліси, із акацій, бамбуків на чорних злитих і червоних грунтах. На низинах Менаму і Іраваді ростуть більш вологі ліси з участю тику, залізного дерева на лугово-аллювіальних грунтах. У центральній частині долини Іраваді, у так званій "сухий зоні" Бірми, де тривалість сухого періоду сягає 8 місяців, а річна сума опадів — 700—800 мм, розвиваються сухі рідколісся й кущі з акацій, дальбергій, молочаї, тощо.

Природна рослинність витіснена різноманітними культурними рослинами: на затоплюваних низинних рівнинах великі площі займають поля рису, що є основою харчування більшості населення Індокитаю, плантації цукрової тростини і бананів. У сухих, штучно зрошуваних районах вирощують бавовник, великі площі зайняті гаями салового дерева і каучуконоса гевеї. Уздовж узбереж тягнуться посадки кокосової пальми. На терасованих схилах гір, як і у Східній Азії вирощують чайний кущ. Характерні для Індокитаю також насадження перцю.

Дата добавления: 2015-05-24