Запорізька область

розташована на південному сході країни. На півдні вона оми­вається водами Азовського моря. Площа - 27,3 тис. кв. км (4% те­риторії країни).

В області 299 територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі частина відділу українського степового заповідника «Кам'яні Моги­ли», розташованого також у Донецькій області. На цій те­риторії ділянки цілинного степу чергуються зі скельними останцями, вік яких становить 1,5 млрд років. Цю місцевість називають «Альпами в мініатюрі».

Область володіє основними видами рекреаційних ре­сурсів, серед яких - сприятливі кліматичні умови. На узбе­режжі Азовського моря є зручні піщані пляжі. Джерела мінеральних вод і лікувальні грязі зосереджені переважно в морських лиманах (Молочний та Утлюцький), озерах (Ве­лике і Красне поблизу Бердянська) і затоках.

В області діє 38 готелів, серед яких — «Хортиця» в Запоріжжі, «Парус» у Бердянську; 38 мотелів, туристські ба­зи «Приморська» і «Горіховий гай»; кемпінг у с Михайлівка.

В області на державному обліку перебуває 6,8 тис. пам'яток, в тому числі 25 пам'яток архітектури і містобуду­вання. Тут функціонують 3 заповідники, 16 музеїв із 2 відділами.

Національний заповідник «Хортиця» розташований на найбільшому з дніпровських островів (2,7 тис. га), що був заселений з епохи енеоліту. Тут є 129 курганів доби брон­зи і скіфського періоду (скіфи населяли Хортицю в VI— V ст. до н.е.).

Перша письмова згадка про острів міститься в праці візантійського імператора Костянтина Багрянородного «Про управління імперією» (X ст.).

Тут виявлено більше 100 археологічних та історічних пам'яток. Історичні джерела містять свідчення про засну­вання у XVI ст. на острові Мала Хортиця першої Запорозь­кої Січі князем Дмитром Вишневєцьким.

Після ліквідації Запорозької Січі Хортиця була подаро­вана Г. Потьомкіну, а в 1789 р. продана німецьким ко­лоністам, які володіли нею до 1916 р. На острові діє музей історії запорозького козацтва. Тут створено кінний етно­графічний театр «Запорозькі козаки», функціонують готель і корчма «Козацьке подвір'я».

Історико-археологічний музей-заповідник «Кам'яна мо­гила» розташований на площі 15 га і являє собою унікаль­ну історико-культурну і природну пам'ятку. В гротах і пе­черах комплексу зосереджена велика кількість петрогліфів. На степових ділянках заповідника представлені реліктові та ендемічні рослини.

У складі заповідника функціонує музей «Первісне мис­тецтво» і лапідарій — пагорб «Кам'яна могила», де експо­нується понад 3 тис. зображень, виконаних давньою люди­ною в період між пізнім палеолітом (20-16 тис. років до н.е.) і епохою бронзи, також у більш пізні історичні періоди.

У фондах музею зберігаються кам'яні знаряддя, посуд та інші вжиткові предмети, що репрезентують матеріальну і духовну культуру давніх мешканців Північного Причорно­мор'я. Археологами виявлено підтвердження їх зв'язків із Месопотамією, Шумером, Єгиптом, Грецією.

Бердянськ, заснований у 1827 p., відомий як пристань-порт, здатний одночасно приймати понад 50 кораблів із різних країн. Місто було торговельним центром, у якому налічувалося 200 магазинів-складів і 70 купецьких крамниць. У XIX ст. в місті було 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кав'ярні, казино. Серед архітектурних пам'яток області — «Замок у сте­пу» в м. Василівка, неподалік від Запоріжжя. Від палацового комплексу середини XIX ст. тут збереглися три флігелі, оглядова вежа, стайня. Східний і північний флігелі збудо­вані у псевдомавританському стилі, західний є зразком не-оготики. З 1993 р. тут відкрито музей-заповідник «Садиба Попова» (керівника канцелярії князя Г.Потьомкіна).

Село Преслав, звідки з 1875 р. здійснювалось уп­равління болгарськими поселеннями в Таврії, було названо на честь столиці давньої Болгарії (засноване у 1861 p.).

7.5. Донецька область

розташована на південному сході країни. На півдні вона оми­вається водами Азовського моря. Площа - 26,5 тис. кв. км (4,1% території країни), населення — 5395 тис. чол. (10,5% населення країни). За чисельністю населен­ня області належить перше місце в Україні.

На території області протікає близько 110 річок. Найбільша з них Сіверський Донець із притоками Казен­ний Торець, Бахмут, Лугань, Кальміус та ін.

В області налічується 70 територій та об'єктів природ­но-заповідного фонду загальною площею 17,7 тис га, в то­му числі два філіали Українського степового заповідника - «Хомутівський степ» і «Крейдяна флора».

До рекреаційних ресурсів області належать морське уз­бережжя, м'який клімат, лікувальні грязі (слов'янські со­лоні озера Ріпне, Сліпне, Вейсове) Основними рекреаційни­ми центрами тут є Маріуполь, Слов'янськ, Слов'яногірськ. У галереях карстових порожнин і колишніх соляних шахт розмістився унікальний спелеосанаторій м. Соледара.

В області 56 готелів, у тому числі в Донецьку — «Шах­тар», «Турист», турбаза «Слов'яногірська» (м. Слов'яно­гірськ), 2 мотеля, один готельно-офісний центр.

На Донеччині на державному обліку перебуває 4,2 ти­сячі пам'яток, з них — 75 пам'яток належить до архітектур­ної спадщини.В області діють 19 музеїв із 2 філіалами.

Заснування в 1869 р. міста Донецьк (до 1924 р. - Юзівка, в 1924-1961 pp. - Сталіно) пов'язано з ім'ям Дж. Юза. В 1895 р. на Дон­басі побував О. Купрін, який описав умови праці на цьому заводі в своєму нарисі «Юзівський завод».

Назви деяких міст Донбасу зберігають пам'ять про гірничих інженерів, які розробляли природні багатства краю — П.М. Горлова, Ф.Є. Єнакієва.

Артемівськ (до 1924 р. — Бахмут) - най­старіше поселення на Донбасі. Перша письмова згадка про нього відноситься до 1571 р. В сере­дині XVII ст. тут виявлено значні поклади солі. В 1870 р. стала до ладу перша шахта, де розпочато видобуток кам'яної солі. її промис­лова розробка в районі Бахмута дозволила при­пинити ввезення солі з-за кордону. В тому районі зосеред­жені найбільші у світі соляні поклади.

В 1879 р. в районі Горлівки виявлені ртутні родовища. Невдовзі ртуть не лише перестали вводити з-за кордону, а й почали її експортувати.

У 1951 р. в місті введено в дію завод шампанських вин, що розмістився у старих гірських виробках алебастрового комбінату. Тут, на глибині 70-80 м, в підземних залах і га­лереях, на площі майже 250 тис мі існують оптимальні умо­ви для виготовлення шампанського: відносна вологість ко­ливається в межах 88-98%; температура постійна: і взимку, і влітку вона становить 12-15°С. З 1971 р. Артемівське шампанське експортується в Німеччину, Голандію, Австрію, Швейцарію, Бельгію. Воно здобуло 17 золотих і 16 срібних нагород на найпрестижніших міжнародних виставках.

Назва міста Харцизьк нагадує про козацькі часи: сло­вом «харциз» (у перекладі — розбійник) турки і татари на­зивали козаків.

Місто Слов'яногірськ (до 1964 р. — Банне) розташова­не на півночі Донецької області (історична Слобожанщина). Поблизу нього знаходиться пам'ятка природи — Крейдяні гори (Святі гори, Дивні гори). Цей край хвойних лісів і го­лубих озер називають «донецькою Швейцарією». Про нього з захопленням відгукувались А. Чехов, О. Купрін, I. Рєпін.

На високому правому березі р. Сіверський Донець у 1624 р. засновано монастир. У 1788 р. монастирські угіддя і майно були передані до казни, а обитель закрита. Новий власник цих земель побудував на крейдяній горі палац, на березі мальовничого озера облаштував купальні для гостей (звідси назва — Банне).

В 1844 р. указом Миколи I Святогірський монастир був відновлений.

Найдавніша частина монастиря — печерний комплекс — розміщена в товщі гори. В середині XVII ст. на верхній те­расі гори було споруджено муровану Миколаївську церкву. Частина її вівтаря вирубана в скелі.

В 1847-1851 pp. було збудовано трапезну, Покровську церкву і дзвіницю, Успенський собор (1859-1868), готель (1877 р.), два корпуси келій (1887 p.), будинок ігумена (1900 р.). В XVII ст. прокладено підземний хід між нижнь­ою і верхньою терасами з нижнім і верхнім павільйонами на обох його кінцях.

Монастирські будівлі були частково зруйновані під час Другої світової війни і відбудовані протягом 1947-1956 pp. Тоді ж на території нижньої частини монастиря споруджено їдальню, адміністративний і спальний корпуси для санаторію, під який ще в 1922 р. було зайнято монастирський комплекс. У 1969 р. розпочато реставрацію монастиря. В 1980 р. його оголошено державним історико-архітектурним заповідником.

У центральній частині м. Олександрівськ розташована поміщицька садиба (1772-1779 pp.). Архітектурний ком­плекс включає палац і два флігелі, з'єднані з ним галерея­ми, службовий корпус, будинок управителя, чотири флігелі та винний погріб.

Донецька область є батьківщиною багатьох відомих лю­дей: художника А. Куінджі (м. Маріуполь), композитора С Прокоф'єва (с. Красне), поета В. Сосюри (Дебальцеве), актора і режисера Леоніда Бикова, співака Й. Кобзона (Кра­маторськ).Серед солістів Донецького театру опери і балету є ар­тисти, що здобули світову славу, як, наприклад, танцівник В. Писарєв.

Дата добавления: 2015-05-24