Створення запитів 2 страница

Усі порушені території можна розподілити на дві групи:

 землі з насипним ґрунтом – промислові відходи, відвали пустих порід;

 території пошкоджені вийманням ґрунту – кар’єри і відвали при відкритих розробках, провали підземних розробок.

Під час окиснення сульфідів на поверхні відвальних порід та шламів утворюється сульфатна кислота. У штатах Мериленд і Західна Вірджинія (США) в річці Північний Потомак після Другої світової війни внаслідок цього гинули тварини, заборонялося купатися і користуватися човнами, оскільки навіть цвяхи й металеві частини руйнувались у кислотному середовищі.

Основні напрями рекультивації техногенних ландшафтів

Сільськогосподарський напрямок – використання рекультивованих земель для вирощування сільськогосподарських культур. Успіх рекультивації залежить від хімічного складу та структурно-гранулометричних властивостей порід, вмісту токсичних речовин, вологості ґрунту, наявності елементів, необхідних для живлення рослин. Після припинення видобутку корисних копалин територію розрівнюють і висівають невибагливі рослини, які закріплюють внесений грунт (ковила, типчак, червона конюшина, буркун, люцерна, еспарцет) і збагачують його нітрогеном (бобові). Після відновлення обміну речовин у ґрунті висівають зернові.

Лісогосподарський напрям – подальше створення лісів. Поблизу Кохтла-Ярве (Естонія) вирівнюють розробки горючих сланців і вирощують сосну, модрину, обліпиху, липу, березу, чорну вільху. Як правило лісогосподарську рекультивацію проводять на територіях, не придатних для сільськогосподарського вжитку. Спочатку висаджують невибагливі породи (тополю, акацію, вільху та ін.), а вже за наявності потужного ґрунтового шару – цінні породи: сосну, ялину, березу, дуб, граб тощо.

Водогосподарське використання – створення ставків, басейнів, рибних господарств. У Франції на затоплених кар’єрах створюють водноспортивні бази, іригаційні та протипожежні водосховища, рибні ставки.

Рекреаційний напрям полягає у використанні відчужених земель для відпочинку населення. Тут створюють зони відпочинку, ставки, спортивні майданчики. В Донецьку шахтні терикони поливають суспензією глини для припинення реакцій горіння, вносять шар ґрунту, висівають трави для його закріплення, а потім висаджують дерева. Там добре приживається клен ясенелистий, тополя канадська, акація біла і жовта, а також трави – тимофіївка, стоколос, пирій, астрагал, буркун, люцерна та еспарцет. Виникають чудові парки для відпочинку.

Будівельний напрям – забудова рекультивованих земель. Часто її проводять без попереднього вирівнювання поверхні і кар’єри використовують для закладення фундаменту. Іноді відпрацьовані кар’єри заповнюють промисловими відходами та сміттям. В Італії поблизу Риму частина земель вапнякового кар’єру відведена під будівництво. Часто в цих місцях будують підземні гаражі, склади тощо.

Санітарно-гігієнічний напрям. Його суть – використання територій виробок під звалища відходів, шламонакопичувачі без попереднього вирівнювання ландшафту.

В Україні загальна кількість порушених земель перевищує 263 тис. га, з яких потребує рекультивації понад 120 тис. га. Найбільше зіпсованих відкритим видобутком корисних копалин земель знаходиться в Криворізькому і Керченському залізорудних, Дніпровському та Львівсько-Волинському вугільних, Нікопольському манганово-рудному та Прикарпатському сірконосному басейнах.

У цих зонах проводять значні роботи з рекультивації земель у різних напрямах: будують житлові будинки, вирощують сільськогосподарські культури, закладають сади.

Етапи рекультивації

Відновлення порушених площ земель здійснюють у кілька етапів:

 підготовчий (проектно-пошуковий) – вивчення земель, їх структури, здатності до біологічної рекультивації, техніко-економічне обґрунтування;

 гірничо-технічний (інженерний) полягає у вирівнюванні поверхні та впровадженні протиерозійних меліоративних заходів;

 біологічний спрямований на відновлення родючості земель та створення екосистем.

33. Охорона земних надр. Надра Землі використовуються люди­ною з різною метою, зокрема для:

• видобування корисних копалин;

• зберігання рідких і газоподібних корисних копалин у природ­
них і штучних сховищах;

• будівництва різних споруд, сховищ і навіть цілих заводів;

• прокладання транспортних комунікацій (метро, трубопроводи);

• поховання токсичних промислових і стічних вод.

Головний напрям використання надр — це, звичайно, видобу­вання мінеральної сировини.

Майже всі корисні копалини належать до невідновних ресурсів, тому що їх відтворення в земній корі відбувається дуже повільно. Інтенсивність їх видобування та використання - значно перевищує швидкість їх утворення. Використання людством корисних копалин подвоюється через кожні 14-15 років. Щорічне використання вугілля, заліза, мангану й нікелю за останні сто років збільшилося у 50-60 разів, калію, алюмінію, молібдену й вольфраму – у 200-1000 разів. Щороку з надр Землі видобувають близько 120 млрд. т руди та інших корисних копалин, майже по 20-30 т на одну людину. Тільки за 1991 р. у світі було видобуто 3,1 млрд. т нафти, 1,9 трлн. м³ природного газу та 3,2-3,5 млрд. т кам’яного і 1,2-1,5 млрд. т бурого вугілля.

Якщо видобуток корисних копалин збережеться у такому обсязі, як нині, то багато родовищ будуть вичерпані через кілька десятиріч. У разі збільшення видобутку й використання мінеральних ресурсів країнами що розвиваються, до рівня США на початку 90-х років XX ст., за даними ООН, резерви бокситів, нафти, газу, міді, цинку, свинцю будуть вичерпані впродовж 5-15 років.

Таким чином, раціональне використання і охорона надр передбачають такі заходи:

 створення нових високоекологічних технологій розробки родовищ корисних копалин;

 вилучення з добутої мінеральної сировини (у тому числі й бідних руд) усіх хімічних елементів, або сполук що містяться в них;

 утилізація відпрацьованої породи або надійне її захоронення;

 запобігання втратам мінеральної сировини в період експлуатації родовищ;

 вилучення з руд основних і супутніх компонентів;

 збереження чистоти водоносних горизонтів, очищення й утилізація стічних вод;

 забезпечення економії мінеральної сировини при транспортуванні й переробці;

 удосконалення методів захоронення радіоактивних відходів із метою запобігання радіоактивного забруднення навколишнього середовища;

 охорона родовищ корисних копалин від затоплення при створенні водосховищ, організація звалищ промислових і побутових відходів;

 охорона родовищ від пожеж;

 пошук природних і штучних замінників дефіцитних мінеральних сполук, більш повне використання вторинних ресурсів;

 використання альтернативних екологічно чистих джерел енергії.

34. Альтернативні джерела енергії

За прогнозами, до 2020 р. ці джерела замінять близько 2,5 млрд. т палива. Їх частка у виробництві електроенергії й теплоти становитиме 8%.

Геліоенергетика

Одним із найбільш перспективних джерел енергії є чисте і практично невичерпне випромінювання Сонця. Сонячна радіація – електромагнітне випромінювання Сонця – основне джерело енергії для всіх процесів, що відбуваються в природі. Сонце завдяки високій температурі його плазми, зумовленій термоядерними реакціями, випромінює в міжпланетний простір величезну кількість теплової енергії – понад 4•10³³ ерг/сек. Як вважають фахівці, є всі підстави сподіватися, що завдяки прогресу науки і техніки сонячна енергія найближчим часом буде поставлена на службу людині.

Земна поверхня одержує сонячної енергії в 14-20 тис. разів більше нинішнього рівня світового енерговикористання. Переваги сонячної енергії добре відомі: доступність, практична невичерпність, відсутність забруднюючих середовище впливів. У той же час відомі і недоліки: низька щільність, переривчатість надходження, чергування дня і ночі.

Сонячна енергія може широко використовуватися в народному господарстві. Сонячна енергія може нагрівати воду для різних підприємств, господарств і домашніх потреб. Але найефективніше використовувати сонячну енергію для вироблення електричної. Найбільшого практичного застосування набули фотоелектричні і термодинамічні системи перетворення із застосуванням теплових двигунів.

Для розміщення геліоелектростанцій найбільш придатними є посушливі і пустельні зони, в яких річна кількість опадів не перевищує 250 мм. При ефективному перетворенні сонячної енергії в електричну рівному 10% достатньо використати всього 1% території пустельних зон для розміщення геліоелектростанцій, щоб забезпечити сучасний рівень енергоспоживання.

В Україні перша подібна електростанція потужністю 5 мВт була споруджена в
1985 р. у Криму. За підрахунками, ділянка Кримського півострова площею в 100 км² здатна забезпечити за рахунок сонячної енергії половину енергетичних потреб автономії. Сьогодні в Криму працює 36 геліостанцій, загальна площа сонячних колекторів складає понад 100 тис. м. Більшість із них працює без накопичувачів енергії, яку б можна було використовувати в хмарну погоду або вночі.

Вітроенергетика

Енергія вітру залежить від його швидкості. В місцях, де середня річна швидкість вітру дорівнює 4 м/с, вигідно використовувати вітродвигуни. Якщо швидкість вітру більша, то доцільно будувати вітроелектростанції. Найбільш придатними є степова і лісостепова зони Європейської частини СНД і Західного Сибіру, деякі райони Східного Сибіру і Далекого Сходу. Особливо сильні вітри (понад 6 м/с) на Крайній Півночі.

Від вітроелектростанцій на території СНД можна одержувати стільки електроенергії, скільки дадуть її ТЕС від спалювання 10 млрд. тонн нафти.

Невичерпні запаси енергії вітру людина може мати від освоєння стратосфери, де є струминні повітряні течії величезної швидкості.

В Україні перша вітроелектростанція потужністю 100 кВт була побудована в 1931 р. поблизу Севастополя. Фахівці вважають, що на одній тільки Арабатській стрілці (Сиваш) можна встановити 30 тис. вітроелектростанцій і одержати 2 млн. кВт електроенергії. Перспективними зонами будівництва групових вітроелектростанцій є узбережжя Чорного моря, Крим, Карпати, південні степові райони.

Потужність сучасних вітродвигунів коливається в межах від десятків до кількох тисяч кіловат. Вони використовуються для освітлення, помолу зерна, зрошення полів, роботи двигунів тощо. Основною перевагою вітряних двигунів є те, що їх виробництво потребує відносно незначних витрат. Вже сьогодні таке обладнання є конкурентноздатним в тих районах світу де високі ціни на пальне.

Вітроенергетика не зможе стати основним джерелом електроенергії, але разом з розширеним використанням гідроенергії та інших відновлюваних джерел її можна буде застосовувати для задоволення більшої частини потреб в електроенергії.

Енергія припливів і відпливів

Цей спосіб отримання енергії поки що використовується не досить широко. Але його перевага в тому, що цей вид природної енергії, у значній мірі постійний і не залежить від погоди та пори року. Особливістю енергії припливів є її пульсуючий характер, що ускладнює її використання. Припливні електростанції, як правило, будують в тих районах де є теплові електростанції для задоволення потреб в електроенергії в часи пік. До недоліків можна віднести високу вартість будівництва та малу кількість годин роботи за номінальною потужністю.

Геотермальна енергія

В місцевостях де близько до поверхні або на поверхні знаходяться природні гарячі води доцільним є використання геотермальної енергії. До геотермальних джерел енергії у вулканічних районах можна віднести гейзери, гарячі ключі і т. ін.; в невулканічних – глибинні термальні води. Гарячі води можуть бути використані для вироблення електричної енергії, в комунальному теплозабезпеченні, в технологічних цілях.

В наш час починають застосовуватись різноманітні методі отримання альтернативних видів енергії. Однак подібний шлях отримання енергії має недоліки, серед яких такі:

 далеко не всюди є природні умови для використання альтернативних джерел;

 подібний процес отримання енергії сьогодні коштує значно дорожче, ніж використання традиційних джерел.

Біотехнології

Одним із важливих напрямків НТП є біотехнології – комплекс біологічних знань і технічних засобів, що використовуються з метою отримання продуктів життєдіяльності клітин.

Початком біотехнологій можна вважати дослідження властивостей мікроорганізмів і розроблення методів їх використання Луї Пастером у середині XIX ст., але корені біотехнологій сягають значно далі, коли було виготовлено дріжджі, молочнокислі бактерії тощо. Нині мікроорганізми дуже широко використовуються в промисловості, де з їхньою допомогою отримують гліцерин, ацетон, вітаміни, антибіотики, гормони, білково-вітамінні концентрати, амінокислоти. Клітини мікроорганізмів, передовсім бактерій і дріжджів, - зручний об’єкт для біотехнологій. Їхні переваги обумовлені швидким ростом, високими темпами збільшення біомаси, здатністю жити в екстремальних умовах та утилізувати різні речовини й матеріали – нафту, вугілля, метали, целюлозу, пластмаси. Біомасу клітини організмів використовують як корми для худоби, продуктами їх життєдіяльності служать ферменти, антибіотики. Біохімічні властивості мікробів корисні для очищення стічних вод, вилуговування металів, вилучення домішок із вугілля.

З допомогою мікробних ферментів створюються повноцінні замінники цукру (монелін, аспартам). Налагоджено випуск глюкозо-фруктозного продукту з кукурудзи, солодких сиропів з деревини.

Мікробіотехнологія застосовується в промисловості з метою утилізації металів із розчинів. Деякі бактерії накопичують до 17% міді, 5% свинцю, 8% кадмію, існують мікроорганізми, здатні поглинати уран.

У сільському господарстві біотехнології дають змогу селекціонувати рослини з великою кількістю білка, азоту або такі рослини, що здатні виділяти отруту проти комах, а це може скоротити використання міндобрив і пестицидів.

У 70-х роках мікробіологічна промисловість зробила спробу синтезувати білок із рідких парафінів, що видаляються з нафти. Однієї тонни сировини достатньо для того, щоб отримати 600 кг кормового білка і вітамінів. Перше виробництво білково-вітамінних концентратів (БВК) було невдалим, бо супроводжувалося забрудненням повітря синтезованими білковими речовинами, а вони є алергенами. Крім того, споживання м’яса тварин, яким згодовували БВК, супроводжувалося зниженням імунітету, через що від промислового виробництва БВК багато країн відмовилося.

35. Значення тварин в природі і житті людини

На Землі існує більше 1,5 млн. видів тварин, 60-70% з них становлять безхребетні. Тварини відіграють важливу роль у житті нашої планети та житті людини. Велике значення тварини мають у формуванні ландшафтів. За рахунок морських тварин з твердим скелетом відбувалося утворення осадових порід (крейди, вапняку), поклади яких займають велику територію на поверхні Землі. В утворенні ґрунтів і забезпеченні їх родючості важливу роль відіграють мікроорганізми, черви, мурашки та інші комахи. Понад 80% рослин запилюються комахами. Останні разом з жуками, термітами відіграють важливу роль в утилізації перегною. Тварини впливають на життя рослин. Одні з них є запилювачами рослин, інші – переносниками насіння.

Таким чином, беручи участь у колообігу речовин у природі, впливаючи на стан і розвиток інших її компонентів, тварини відіграють велику роль у підтриманні динамічної рівноваги в живій природі.

Багато тварин є джерелом продуктів харчування й технічної сировини для промислового виробництва: свійські тварини, риба, хутрові звірі, різна дичина та ін.

Диких тварин використовують для одомашнювання. Приручають хутрових звірів (соболя, норку, песця, ондатру), страусів, крокодилів, в Україні - лосів, глухарів, фазанів, білу куріпку. В Японії, Франції, США та інших країнах створені ферми для розведення устриць. Диких тварин використовують для виведення нових видів свійських тварин з поліпшеними якостями.

З року в рік зростає використання тваринного світу для рекреаційних цілей. Мільйони людей дістають естетичну насолоду під час відвідування національних парків, де вони милуються звірами й птахами.

36. Вплив людини на тваринний світ та заходи з його охорони

До основних факторів, які загрожують в наш час тваринам відносять такі:

• руйнування місць існування;
• пряме знищення диких тварин;
• скорочення кормової бази;
• переексплуатація.

Руйнування місць перебування загрожує 67% загальної кількості всіх рідкісних і зникаючих видів тварин. До цього фактору відносяться інтенсифікація ведення сільського господарства, вирубування лісів, будівництво меліоративних споруд, антропогенні пожежі, розширення забудови, природні явища та ін.

Значної шкоди тваринам завдає їх пряме знищення. У результаті переслідування з боку людини були повністю знищені лісові слони, стеллерова корова, тури, нелетючі голуби – дронти, безкрилі гагарки та багато інших. Тільки ссавців, починаючи з 1600 року зникло 63 види і 55 підвидів. З 1980 року зникло 74 види птахів. Близько 90% зниклих видів тварин жили на островах. Вони не змогли вижити при вселенні інтродукованих людьми хижаків, нових видів рослин, захворювань і видів- конкурентів.

Переексплуатація тваринних ресурсів виникає тоді, коли промисел перевищує їх здатність до відновлення. Щоб зникли тварини, не потрібне їх повне знищення. Достатньо порушити структуру популяції. Однією з форм скорочення видів є браконьєрство – незаконне добування тварин, у тому числі риби.

З метою охорони тваринного й рослинного світу, починаючи з 1992 р. в Україні була прийнята низка законів. Ведуться роботи з інтродукції, акліматизації та реакліматизації видів. Створено заповідники, заказники та інші природоохоронні території, запроваджено Червону книгу, організовується міжнародне співробітництво в галузі охорони природного середовища.

Інтродукція – завезення, випускання і пристосування тварин до нових умов існування.

Акліматизація – пристосування тваринних і рослинних організмів до нових умов існування, що, як правило, пов’язано зі штучним або природним розселенням їх поза межами історичних ареалів. Акліматизація буває природною, випадковою і штучною. В результаті акліматизації місцеві фауна і флора збагачуються новими цінними видами, завезеними з інших територій.

Реакліматизація – переселення видів на території, на яких вони жили раніше, але внаслідок знищення людиною чи за інших обставин зникли. Значних успіхів досягнуто при розселенні бобра, плямистого оленя, лані, муфлона, фазана, товстолобика, білого амура.

З метою збереження тваринного світу основні заходи мають бути спрямовані на посилення боротьби з браконьєрством, організацію інспекторського контролю в лісах, на водоймах. Потрібно планомірно здійснювати рекультивацію ландшафтів, відновлення лісів розвивати заповідну справу. Першочерговим завданням є виховання природоохоронної свідомості у людей.

37. Лісові ресурси

Серед величезної кількості рослин у природі виділяються два основні типи – деревна і трав’яна рослинність. Природна трав’яниста рослинність (луки, пасовища) – важлива кормова база тваринництва. Природні кормові угіддя займають приблизно 20% площі суші. Як природний ресурс на першому місці стоїть лісова рослинність, що є основною і найбільш давньою за походженням природною рослинністю на Землі.

На долю лісів припадає майже 70% усієї біологічної маси суші. Значення лісу в економіці країни і житті людини велике та багатогранне. Його ресурси широко використовуються у багатьох галузях народного господарства, науки і культури. Ліс постійно продукує органічну масу – деревину, з якої виготовляють промислові вироби і товари народного вжитку майже 25 тис найменувань. Залишаючись найпоширенішим видом будівельного матеріалу і не втрачаючи свого значення як паливо, деревина перетворилася на універсальний матеріал народногосподарського, оборонного, культурного і побутового значення. Серед всієї сировини деревина займає за значенням третє місце після кам’яного вугілля та харчової сировини. Особливо широко застосовується деревина в хімічній промисловості, де з неї виготовляють папір, штучний шовк та шерсть, бездимний порох, целулоїд, фото- та кіноплівку, нітролаки та нітрофарби, штучну шкіру, спирт, кормові дріжджі, штучний каучук, смолу, скипидар, медикаменти, ефірні олії та багато інших необхідних продуктів.

Деревина, оброблена тиском, високою температурою та хімічними речовинами, набуває нових властивостей і може використовуватися як замінник металу й пластиків. Така деревина навіть в умовах змінної температури і вологи може служити 50 і більше років. Багато порід дерев лісу дають високопоживні і вітамінні плоди. Це не тільки корисна їжа для людини, а й корм для багатьох видів птахів і звірів. Чим більше в лісі дикорослих плодово-ягідних видів, тим більше птахів і менше шкідників. Велику роль лісові рослини відіграють у створенні кормової бази для бджільництва. Ліс – це й природна аптека. У лісах росте багато технічних рослин, що мають велике значення як сировина для деревообробної, меблевої, жиро-олійної, ефірної, дубильної, фарбувальної та інших галузей промисловості. Ліс є базою для заготівлі десятків видів їстівних грибів.

Велике господарське значення має і кора деревних порід. Дані науково-дослідних установ свідчать, що органічні добрива, виготовлені з кори, діють 6-8 років, поліпшують структуру ґрунту і підвищують урожайність сільськогосподарських культур на 50-80%.

Ліс – це основний постачальник кисню. Деревна рослинність відіграє важливу роль у вирівнюванні балансу кисню і вуглекислого газу в повітрі.

Для людства особливо важливі водоохоронні, водорегулюючі, протиерозійні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні функції лісів.

Лісонасадження забезпечують рівномірне водопостачання рік і водойм протягом року. Знищення лісів зумовлює різке обміління річок і навіть повне їх пересихання. Зі збільшенням лісистості басейнів річок на 10% їхній водний стік підвищується на 10-15 мм за рік, що значно поліпшує водний потенціал річок.

Лісонасадження, які ростуть на схилах, захищають грунт від змиву і розмивання, від утворення ярів. Розташовані по ярах і балках лісонасадження зміцнюють корінням схили.

Ліс має велике значення і як кліматологічний фактор. Ліси пом’якшують клімат, підвищують вологість повітря. Різниця температури повітря під кронами дерев і зовні досягає влітку 7-10⁰ С. Ліс гасить силу вітру і поліпшує мікроклімат.

Ліси і лісові смуги відіграють велику роль у сільському господарстві. Вони захищають поля від піщаних та чорних бур, суховіїв, поліпшують водний режим території, підвищують урожайність сільськогосподарських культур. Встановлено, що 1 га лісосмуги в 5-6 рядів захищає до 30 га ріллі і на кожному її гектарі нагромаджує до 800 т вологи, забезпечуючи збільшення врожаю зернових не менше ніж на 3-4 центнери.

Ліси виконують також санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції. У 1928 р. Б. П. Токін відкрив властивість рослин виділяти в повітря захисні речовини – фітонциди. Це леткі речовини, які діють на відстані; вони вбивають багато патогенних грибків і бактерій, гальмують проростання насіння або розвиток трав. Серед рослин у міських насадженнях важливі різні види тополі, фітонциди яких убивають збудників дизентерії. Експериментально встановлено, що в парках повітря містить у 200 разів менше бактерій, ніж повітря міських вулиць.

Тривале перебування в лісі сприяє підвищенню активності дихальних процесів, позитивному збільшенню біострумів мозку, підвищенню вмісту кисню в крові людини. Відпочинок у лісі – це запорука здоров’я, зняття фізичної й емоційної стомленості, відновлення творчих сил і зниження захворюваності. Лікування в курортних лісах показане для хворих на туберкульоз, бронхіальну астму, серцево-судинні захворювання, катар верхніх дихальних шляхів, вегето-судинну дистонію, хворих з порушеннями обміну речовин.

38. Антропогенний вплив на рослинний світ

Протягом багатьох століть людство використовувало лісові багатства, не турбуючись про наслідки знищення зелених ресурсів планети. За прогнозами вчених, до 25% нинішньої світової флори приречено на зникнення в найближчі 50 років.

Природні ліси, якими у світі колись було зайнято до 80 млн. км², нині мають площу усього 30 млн. км², тобто знищено вже майже дві третини. Всесвітній фонд дикої природи виявив, що найбільше лісів вирубано в Азії – 88% усієї природної рослинності. В Європі частка вирубаних лісів складає 62%, в Африці – 45%, в Латинській Америці – 41%, в Північній Америці – 39%. В Амазонії, де найбільші у світі вологі тропічні ліси, збереглося більше 85% природного лісу.

Вологі тропічні ліси вважалися неосяжними й невичерпними, але з'ясувалося, що це зовсім не так. Сьогодні вологі тропічні ліси вкривають лише 5% земної поверхні, а 100 років тому ця цифра складала 12%. За таких темпів до 2005 року площа тропічних лісів зменшиться ще на 10-15%

Кожен рік вирубається або спалюється ділянка тропічного лісу, яка за площею переважає Англію (130 000 км²). У районі Амазонки, за даними супутників, щорічне зменшення лісу становить 10-12%.

Багатство вологого тропічного лісу створювало враження, що після вирубки там швидко виросте все, що завгодно. У книзі Арнольда Ньюмана „Вологий тропічний ліс” („Tropical Rainforest”) говориться, що дерева в тропічному лісі – це „дерева, які зростають в пустелі”. Ґрунти там неглибокі й бідні. Глибина поверхневого шару рідко буває більшою за 5 см. Ліс буквально живить сам себе. Переважна частина поживних речовин, необхідних рослинам, надходить з лісової підстилки, яка в умовах постійної спеки і вологи швидко переробляється термітами, грибками та іншими організмами. За рахунок транспірації і випаровування з полога ліси повторно використовують 75% дощової води, а потім хмари, утворені в результаті дихання рослин, знову живлять ліс водою.

Після сильного пошкодження тропічний ліс з такою системою самозабезпечення вже не може відновитися.

Площа лісів України за останні 450-500 років зменшилась утричі та є найменшою у Європі (після Молдови). Ступінь розораності в Україні становить 56,9% проти 25-30%, як того вимагає наукова екологічна теорія, у кілька разів перевищує середній європейський показник, а розораність степу та лісостепу в нашій державі сягає 75-85%.

Результати обчислень рівня антропогенізації лісів України вченими Інституту географії НАН України показали, що він становить більше 50%. Найвищий цей показник (понад 80%) – у степових областях, незадовільний – у лісостеповій частині України. Науковці звертають увагу на такі фактори:

1) фактична лісистість областей України на 5-9% нижча від оптимальної, для досягнення якої за існуючих темпів зростання (0,05% на рік) потрібно 120 років;

2) частка лісів, що охороняється, складає лише 1-2% від лісовкритої площі;

3) власними лісовими ресурсами Україна забезпечує свої потреби лише на третину;

4) інтенсивність лісокористування в деяких регіонах набагато перевищує гранично допустимі норми.

Хижацьке знищення лісів на значних площах має різні катастрофічні наслідки. Ліс є прекрасним акумулятором вологи і його знищення викликає руйнівні весняні паводки та літні розливи річок. Весняні та дощові води, не зустрічаючи перешкод, швидко стікають по ярах у річки, а потім у моря. Унаслідок цього ґрунтові води поповнюються погано, і рівень їх знижується настільки, що вони вже не можуть компенсувати зменшення води у річках та озерах за рахунок випаровування в літній період, в результаті, водойми починають міліти.

Із знищенням лісів пов’язані повені. Весняні та дощові води, не зустрічаючи на своєму шляху перешкод, швидко збігають в річки і затоплюють береги. Великі повені супроводжуються значними матеріальними збитками та людськими жертвами.

Згубними наслідками вирубування лісів є виникнення селевих потоків, ерозія ґрунтів і зміна клімату. Змив родючого шару ґрунту і яроутворення під впливом поверхневих і особливо зливових потоків води поширені практично на всій території України. 80% орних земель пошкоджено ерозією, половина з них середньо- і сильно еродовані землі. Це означає, що на таких землях змито від третини до половини родючого поверхневого шару ґрунту: змив лише його одного сантиметру зменшує врожай зернових на 2 ц/га.

Унаслідок вирубування лісів клімат стає більш сухим та континентальним, посилюються вітри, частішають суховії, посухи та ін.

Значної шкоди лісовим масивам завдають викиди промислових підприємств. Надзвичайно шкідливими речовинами для рослин є оксиди сульфуру і нітрогену, озон, а також пероксид водню. Особливої шкоди лісам завдають викиди підприємств кольорової металургії. Кожний такий комбінат пригнічує лісову рослинність у радіусі до 150 км. Найбільш імовірна причина загибелі багатьох лісів – кислотні дощі. Кислотні дощі впливають на рослини через хвою чи листя та через закислений ґрунт. У дерев уповільнюється ріст, хвоя стає доступною для шкідників, спостерігається відмирання гілок, повне засихання дерев.

Дата добавления: 2015-05-24