Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Дидактика розвиваючого навчання і теорія національного виховання




Інтелектуальне виховання Песталоцці ґрунтує на ідеї розвиваючих цілей і завдань навчання. Він був першим з педагогів, хто диференціював змістову і розвиваючу сторони навчального процесу та розвинув ідею розвиваючого шкільного навчання. Надаючи велике значення оволодінню знаннями він вважає, що воно повинно підкорятися більш головному – розвитку здібностей дитини. Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого. Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з розвитком у дітей уміння користуватися ними. Пізніше К.Д.Ушинський назвав ідею розвиваючого навчання “великим відкриттям Песталоцці“, яке назавжди залишить за ним ім’я першого народного вчителя. Хоч слід відзначити, що Песталоцці дещо розмежовує i протиставляє розвиток мислення дитини i нагромадження нею знань.

Дистервег думав, що розумно організоване виховання повинне будуватися з обліком трьох принципів: природо відповідність (облік вікових і індивідуальних особливостей фізичного і психічного розвитку дитини), культури-згідності (облік умов, у яких дитина живе, національної культури), самодіяльності (прагнення розвивати дитячу творчу активність). Спираючи на ці принципи, Дистервег сформулював цілу систему дидактичних правил, викладених у його знаменитому «Керівництві до утворення німецьких учителів» (1835). У цій роботі міститься багато важливих для вчителя рад і рекомендацій щодо самоосвіти, удосконалення у своїй спеціальності, систематичного вивчення педагогіки і методики Дистервег гаряче популяризував професію вчителя і визнавав, що учитель відіграє вирішальну роль у вихованні і навчанні дітей

47. Теорія «трудової школи» і «громадського виховання»

Найвиразнішим представником даного напрямку розвитку педагогіки був німецький педагог Георг Кершенштейнер (1854- 1932).

Після закінчення Мюнхенського університету, де він вивчав математику і природознавство, Г.Кершенштейнер з 1883 р. працював викладачем у середніх навчальних закладах різних міст Баварії. У 1895-1919 pp. був міським шкільним радником у Мюнхені. З 1918 р. - професор Мюнхенського університету. У 1912 р. був обраний депутатом у рейхстаг, де виступав прихильником агресивної політики німецького імперіалізму. Г.Кершенштейнер відомий як автор теорії громадянського виховання, яку достатньо повно виклав у книгах “Професійне виховання німецького юнацтва” (1901 р.) і “Поняття громадянського виховання” (1909 p.). Сутність цієї теорії полягає в тому, що школа за допомогою спеціально організованого виховання повинна забезпечувати “примирення” класових суперечностей. Метою народної школи має бути не всебічний розвиток особистості, а лише послідовне прилучення її до старанності, сумлінного виконання високоякісної праці, вироблення звички до безумовної покірності й підпорядкованості авторитету. Найважливішими державними закладами Г.Кершенштейнер вважав народну школу й армію, через які мають проходити вихідці з народу. Діти заможних класів і станів отримають потрібне для держави виховання в сім’ї і школі, перебуваючи під впливом останньої до 18 років. Діти ж трудящих завершують народну школу в 13-14 p., коли в них ще не сформувався характер, влаштовуються на роботу і часто попадають під вплив “нездорових” ідей. Вважаючи таке становище загрозливим для держави, Г.Кершенштейнер пропонував залишати їх у школі ще на декілька років, створивши для цього обов’язкові школи (призначені для вже працюючих підлітків, що закінчили 8-річну народну школу). Ці школи повинні мати трудовий характер, повідомляти дітям мінімум знань при максимальному розвитку “навичок, здібностей і насолодження працею на службі громадському образу думок”. Власне громадянське виховання Г.Кершенштейнер особливо тісно пов’язував з заняттям певною професією. Додаткові школи створювались переважно для робітників одних професій, до потреб яких пристосовувалося вивчення всіх предметів.

Для забезпечення “корисних громадян” держави ці школи повинні були, з одного боку, забезпечувати практично-технічне і теоретично-професійне навчання, а з другого - ознайомити з основними обов’язками громадянина і виробити відомі навички виконання цих обов’язків. Особливо велика увага приділялася вихованню в дусі шовінізму. Г.Кершенштейнер велику роль відводив різноманітним позашкільним дитячим організаціям. Свої ідеї намагався реалізувати в практиці шкіл Мюнхена, перебудувавши навчальний план народної школи, відвівши в ньому значне місце математиці, природознавству і малюванню, сприявши введенню активних методів навчання з широким використанням наочних посібників, екскурсій і практичних робіт. Значний інтерес для свого часу становила організація і методика ручної праці в народних школах і професійного навчання в додаткових школах. Досвід мюнхенських шкіл отримав поширення і в інших містах Німеччини та за її межами.

48. Навчання та виховання за вальдорфською системою /ХХ ст./

Вальдорфська педагогіка — це концепція виховання і навчання дітей. Головною метою вальдорфської педагогіки є надання допомоги особистості у власному становленні та розкритті талантів «у гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та світу». Автором методу вальдорфської педагогіки є австрійський вчений і філософ Рудольф Штайнер і базується на його езотерично-філософській концепції — антропософії. Перша вальдорфська школа була відкрита у Штуттґарті 7 вересня 1919 р. для дітей робітників фабрики «Вальдорф-Асторія» (звідси назва).

Власна концепція методики

Реалізація мети вальдорфської педагогіки створює передумову для всебічного і гармонійного розвитку особистості, збереження і розвитку усіх прихованих здібностей дитини, розкриття її неповторного індивідууму. Разом з тим, переслідується завдання виховання дитини як соціальної особи, готової до співпраці з іншими людьми, яка вміє знайти своє місце в суспільстві, відчуває взаємозв'язок з природним життєвим середовищем. В основі вальдорфської педагогіки покладено християнські релігійні цінності. Навчання у школах проводиться відповідно до спеціально розроблених планів, що складені із врахуванням спеціальних ритмів. Поділ людини на різні компоненти та поділ природи на періоди був розроблений Рудольфом Штайнером.

Методом вальдорфської педагогіки користуються близько 900 освітніх закладів у 60-ти країнах світу, більшість — у Німеччині. З 1919 року вони розвиваються у Європі, Америці, Африці, Австралії, Азії, пострадянських країнах, а з 1990 року — в Україні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 436; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.