Мітохондрії

Вакуолі

Лізосоми

Лізосоми (від грец. lysis — розпад і soma — тіло) — це дрібні сферичні органели клітини близько 1 мкм в діаметрі, оточені плазматичною мембраною. Лізосоми містять гідролітичні ферменти, які розщеплюють білки, жири, вуглеводи тощо. Лізосоми беруть участь у перетравлюванні речовин, які надходять у клітину ззовні, і компонентів самої клітини. У першому випадку лізосоми зливаються з пі- ноцитозними або фагоцитозними ендосомами і утворюють вторинні, лізосоми, у яких відбувається перетравлювання відмерлих частин клітини. У другому випадку лізосоми беруть участь у руйнуванні цілих клітин та органів (наприклад, зникнення хвоста в пуголовків).

Вакуолі (від лат. vacuus — порожній) — порожнини в цитоплазмі, заповнені рідиною і оточені мембраною. У клітинах тварин, переважно одноклітинних, містяться травні вакуолі, в яких перетравлюються поживні речовини, а також скоротливі, які регулюють внутрішньоклітинний тиск і беруть участь у процесах дихання й виділення. У клітинах рослин вакуолі містять переважно запасні поживні речовини і можуть займати більшу частину об’єму клітини. Вони підтримують внутрішньоклітинний тиск, сприяючи підтриманню форми клітини, беруть участь у процесах росту. Для мембрани вакуоль характерна вибіркова проникність, тому концентрація речовин усередині вакуоль вище. У вакуолях можуть накопичуватись кінцеві продукти обміну речовин рослинної клітини.

Мітохондрії (від грец. mitos — нитка, сhоndros — зернятко) — двомембранні органели еукаріотичної клітини. Мітохондрії можуть бути: овальні, паличкоподібні, ниткоподібні. Кількість мітохондрій у клітині залежить від їх функціональної активності. Внутрішня мембрана мітохондрій утворює численні складки — кристи. Всередині мітохондрій містяться метаболічні ферменти, РНК, ДНК та рибосоми. У внутрішню мембрану мітохондрій вбудовані ферменти дихального ланцюга, за допомогою яких відбувається перетворення енергії поживних речовин на енергію макроергічних зв’язків АТФ, необхідну для життєдіяльності клітини та організму в цілому.

Пластиди (від грец. рlаstos — виліплений) — органели клітин рослин і деяких одноклітинних тварин (евглена зелена). Пластиди різноманітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями будови.

Рис. 3. Хлоропласт

У клітинах вищих рослин розрізняють три типи пластид: хлоропласти — зелені; хромопласти — оранжеві й жовті; лейкопласти — безбарвні. Хлоропласти (від грец. chloros — жовто-зелений) — фотосинтезуючі пластиди, які надають органам рослин зеленого кольору. Хромопласти (від грец.chroma — колір) не здатні до фотосинтезу, мають пігменти — каротиноїди, забарвлюють віночки квіток, плоди тощо в різні кольори: жовтий, оранжевий, червоний. Сполучення хромопластів, які містять різні пігменти, створює значне різноманіття забарвлення квіток та плодів. Лейкопласти (від грец. leukos — білий) не мають пігментів, містяться в цитоплазмі незабарвлених частин рослин, наприклад, у стеблах, коренях, бульбах. Форма лейкопластів різноманітна. Основна функція — накопичення поживних речовин — крохмалю, жирів, білків. Хлоропласти, хромопласти та лейкопласти здатні до взаємного переходу (наприклад, лейкопласти перетворюються на хлоропласти, хлоропласти на хромопласти).

Хлоропласти містяться в клітинах листків та інших зелених частин рослин. Розміри 4-6 мкм, найчастіше овальної форми. Вкриті подвійною мембраною — зовнішньою та внутрішньою складчастою, складки спрямовані всередину хлоропласта. Вони утворюють грани, які мають вигляд купки монет. Грани складаються з тилакоїдів — сплощених вакуолей або мішечків. У тилакоїдах знаходиться хлорофіл. Грани зв’язані між собою і з внутрішньою мембраною. Завдяки хлорофілу в хлоропластах відбувається перетворення енергії сонячного світла в хімічну енергію АТФ. У стромі (внутрішня речовина хлоропласту) містяться ДНК, РНК та рибосоми, за допомогою яких синтезується білок.

Дата добавления: 2015-05-24