У людини найбільш поширеними є синовіальні з’єднання кісток, ибо суглоби

Синхондроз — з’єднання кісток за допомогою хрящової тканини. Рухомість і міцність хрящових з’єднань залежить від виду хрящової тканини й товщини хряща. Чим товщий хрящовий прошарок між кістками, тим рухоміші з’єднання. Більшою пружністю характери­зується гіаліновий хрящ, меншою — волокнистий. А щодо міцності, то тут залежність буде зворотною — менша у гіалінових з’єднань (реберні хрящі з грудиною) й більша у волокнистого хряща (з’єд­нання хребців у хребетному стовбурі).

Синдесмоз — з’єднання кісток за допомогою волокнистої спо­лучної тканини. До числа фіброзних з’єднань входять, наприклад, зв’язковий апарат тазових кісток з крижами, кісток кисті й стопи. Меншою міцністю характеризуються сполучнотканинні мембрани між діафізами кісток передпліччя та гомілки. До синдесмозів також відносять шви між кістками черепа та ін.

Рухомі з’єднання — синовіальні (діартрози). До них належать су­глоби (articulationes synoviales).

Кістки в скелеті людини, залежно від функціонального наванта­ження, з’єднуються рухомо, напіврухомо й нерухомо. Обмежені в рухах і нерухомі з’єднання називаються синартрозами.

Нерухомі з’єднання (синартроз) — фіброзні — такі види сполу­чень, за яких кістки немовби зрощені між собою за допомогою то­го чи іншого типу сполучної тканини, відповідно до чого й дістали назву: синдесмоз, синхондроз, синостоз, синсаркоз (рис. 16).

Синостоз — з’єднання за допомогою кісткової тканини. Напри­клад, кістки таза (клубова, лобкова і сіднича) до 15—16-річного ві­ку з’єднуються між собою хрящовою тканиною, а пізніше, в дорос­лому віці, хрящ замінюється кістковою тканиною, внаслідок чого утворюється нерухоме з’єднання — синостоз. Те ж саме стосується й крижа, який у дітей складається з 5 хребців, тоді як у дорослих людей це монолітна кістка. До з’єднань такого типу належать і кіст­ки склепіння черепа людей після тридцятирічного віку, коли спо­лучнотканинні шви перетворюються на кісткові.

Синсаркоз — з’єднання кісток м’язовою тканиною. Так, лопатка з’єднується з хребтом за допомогою ромбоподібного м’яза та м’я­за — підіймача лопатки; з верхньою кінцівкою ця кістка з’єднуєть­ся групою м’язів плечового пояса (великий і малий круглі, підло­патковий, надоєний і підосний).

У суглобі розглядають основні й допоміжні утворення. До основ­них належать: суглобові поверхні зчленованих кісток, капсула суг- ноба і порожнина суглоба. Епіфізи кісток мають гладенькі поверх­ні, вкриті тонким шаром гіалінового хряща. Капсула суглоба, або ' умка, складається з двох перетинок (шарів): зовнішньої, або во-

Дата добавления: 2015-05-24