Сон та його характеристика

Свідомість та її природа.

Свідомість відіграє вирішальне значення в будь-якій формі людської діяльності. Ще до того як приступити до якої-небудь роботи, людина обмірковує попередньо її план, вибирає потрібні засоби праці, спілкується з іншими людьми, якщо робота має колективний характер, перевіряє свої успіхи на проміжних етапах праці, виправляє допущені помилки і наполегливо долає перешкоди, що з'являються на шляху досягнення поставленої мети. Свідомість освітлює увесь шлях цієї діяльності. Звідси і характеристика такої діяльності як свідомої.

Наша свідомість несла б на собі надмірний вантаж, якщо б кожний крок нової діяльності здійснювався б під її контролем. Свідомість спирається на багато вроджених і вироблених механізмів, прийомів праці, що виробилися в історії людської культури, які проходять несвідомо і підсвідомо. У зв'язку з цим не завжди вдається з точністю пояснити природу того або іншого виду психічної, або, як часто називають, душевної діяльності людини.

На сьогодні завдяки використанню вживления мікроелектродів в окремі ділянки мозку, електроенцефалографії та інших методів з’явилась можливість прижиттєвих спостережень за функціями відділів мозку зокрема, показано, що залежно від ступеня уваги піддослідних електроенцефалограми розрізняються, і що увага забезпечується ретикулярною формацією (сітчастий утвір) стовбуру мозку, таламусом і гіпоталамусом при взаємодії з відповідними ділянками кори великих півкуль. Порушення уваги виникає при блокаді взаємодії між корою і нижче розташованими відділами. Таламус є фільтруючим механізмом уваги, загострює і перемикає його з одних подразників на інші; разом з кірковими механізмами він здійснює вибірковий контроль інформації, що надходить.

Кора великих півкуль є контрольною ланкою регуляції емоцій, відбору інформації, свідомості. Тут у найбільшій мірі відбуваються складні процеси аналізу і синтезу подразнень, їх диференціація. Дослідження кори великого мозку за допомогою методів електрофізіології показали, що в місці надходження збудження реєструються зміни електричної активності, що свідчить про стан підвищеної збудливості.

Сон є фізіологічною потребою організму. Згідно з ученням І. П. Павлова, сон — це глибоке охоронне гальмування, що запобігає перевтома і виснаження нервових клітин.

Сон охоплює великі півкулі, середній і проміжний мозок. Під час сну в організмі відбувається ряд змін. Різко розслабляються м’язи, їх тонус знижується. У сплячого людини втрачається зв’язок з навколишнім середовищем. Органи чуття перестають сприймати звичайні подразники. Дихання стає більш рідким і глибоким, робота серця, температура тіла трохи знижуються і т. д.

Протягом усього періоду сну глибина його змінюється. Найбільш глибокий сон буває в перші 1-2 години, потім слід спокійний сон і, нарешті, пробудження. У деяких людей сон знову стає глибоким на 6-7-й годині. Дорослі люди сплять 7-8 годин на добу, новонароджені — 20 годин, потім тривалість сну у дітей поступово знижується і в віці 4-10 років становить 10 годин.

Крім нормального добового сну, розрізняють сезонний сон (сплячки ведмедів та інших тварин), наркотичний, що виникає під дією наркотиків (морфію, хлороформу, ефіру, алкоголю і т. д.), гіпнотичний і, нарешті, патологічний.

Патологічний сон настає, як порушення діяльності центральної нервової системи, викликане тривалим зміною кровообігу, ураженням або руйнуванням деяких ділянок головного мозку. Такий сон зазвичай триває дні, тижні, місяці, а іноді й роки.

Засипанню організму сприяє монотонна мова, тиха музика, загальна тиша, темрява, тепло. При частковому сні деякі»сторожові»пункти кори залишаються вільними від гальмування: мати міцно спить при шумі, але її будить найменший шурхіт дитини; солдати сплять при гуркоті гармат і навіть на марші, але негайно реагують на накази командира. Сон знижує збудливість нервової системи, а отже, і відновлює її функції.

Фізіологічне значення сну І. П. Павлов бачив у його охоронної ролі. В основі сну лежить иррадиировали (широко охоплює) по корі гальмівний процес, захоплюючий н найближчі підкіркові відділи, тобто поширюється на всю масу півкуль і на що лежать нижче відділи головного мозку. Таким чином, сон — захисне пристосування організму, що охороняє мозок від шкідливих наслідків стомлення.

За допомогою ряду прийомів, зберігши один збуджений ділянку, у людини можна викликати штучне гальмування в корі головного мозку (сноподобное стан). Такий стан називають гіпнозом.

Гіпнотичний сон являє собою гальмування діяльності кори. Однак при цьому настає своєрідний частковий сон, так як на деякі ділянки кори гальмування не поширюється. Викликавши гіпнотичний сон, можна вселити необхідність тих чи інших дій. Гіпнотичний сон часто застосовується з лікувальною метою.

Дата добавления: 2015-05-24