Суперечності в педагогічних поглядах макаренка, сучасні погляди на його творчу спадщину

Проблема морального виховання

Розвиваючи вчення про цілі виховання, Макаренко вказував, що педагог повинен мати перед собою програму людської особи, яка охоплює весь зміст особистості (зовнішня поведінка і внутрішні переконання, політичне виховання і знання). Ця програма повинна включати загальну "стандартну" частину (виховання сміливості, мужності, чесності, працьовитості і ін.) та індивідуальний коректив до неї (розвиток індивідуальних задатків, нахилів, таланту і покликання). Виходячи з умов часу і будучи його продуктом, Макаренко мету виховання вбачав у підготовці культурної людини, для цього треба дати їй освіту, бажано середню кваліфікацію, політично розвинути, дисциплінувати, розвинути почуття обов’язку і поняття честі, виховати якості господаря і організатора

Дитина виховується постійно в кожен даний момент, оскільки він укожен даний момент живе і діє. Отже, процес життядитини об'єктивно і є дійсний процес її виховання. Якажиття дитини, якими є характер і зміст його життєво необхіднихвідносин з людьми, речами і явищами і певний цими стосункамихарактер і зміст його життєдіяльності - такий і процес йоговиховання, такий і результат його.

У цьому сенсі людина як результат виховання - це продукт своєїжиттєдіяльності. Яка життєдіяльність людини, такий і сама людина.

У своїй практичній роботі і теоретичних узагальненнях А.С. Макаренковиходив з того, що тільки в процесі діяльності дітей, і обов'язковобудь-якої діяльності - навчальної, трудової, побутової, ігровий і т.п. врезультаті вправи, залучених у неї природних сил дітей відбуваєтьсярозвиток дітей.. Закон паралельного педагогічного розвитку А.С. Макаренко У житті дітей немає жодного слова, жодного факту, жодного явищаабо відносини, який, крім свого безпосереднього життєвогозначення, не мали б значення виховного.

Таким чином, життя і виховання дитини є щось єдине. Отже, якими є зміст і характер життєдіяльності дітей, такіпроцес і результат їх виховання і людина (люди) як результат виховання

- Це продукт своєї життєдіяльності. «Я прихильник активного виховання» - казав Макаренко. Він виходив зуявлення про цілісність процесу виховання дітей. «Людина невиховується по частинах, він створюється синтетично. Тому окремезасіб завжди може бути і позитивним, і негативним».

Педагогічна система А.С.Макаренка багатогранна. Вона вивчається макаренкознавцями усього світу в різних аспектах. Значна кількість питань пов’язана із оцінкою особистості А.С.Макаренка як педагога та аналізом його педагогічних поглядів. Цю проблему досліджують педагоги і психологи світу - Д.Данстен (Великобританія), П.Рокушфалві (Угорщина), Ф.Патаки (Угорщина), В.Зюнкель, З.Вайтц, Г.Хілліг, Л.Фрезе (Німеччина), М.Библюк, А.Левін (Польща), Г.Б.Волков, І.П.Іванов, Л.І.Гриценко, В.В.Кумарін, А.А.Фролов (Росія), Р.Едвардз (США), К.Мурто (Фінляндія), Л.Пеха, (Чехія). Значний внесок у розвиток макаренкознавства зробили українські вчені Н.В.Абашкіна, А.М.Бойко, Н.П.Дічек, І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос, В.Ф.Моргун, Ф.І.Науменко, М.П.Ніжинський, Н.Г.Ничкало, М.М.Окса, М.Б.Євтух, М.Д.Ярмаченко та багато інших. Продуктивно працюють Міжнародна асоціація макаренкознавців, в Німеччині – науково-дослідний центр вивчення життя і творчості А.С.Макаренка – лабораторія “Макаренко–реферат”, Всеукраїнська Асоціація макаренкознавців, центром якої є Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка.

Переважна більшість проблем зосереджувалася навколо колективу як центральної ланки організаційно-методичної підсистеми досвіду А.С.Макаренка. Нині цей компонент майже зник з наукового обігу, оскільки колективні організаційні форми не є загальноприйнятими в нових суспільно-економічних умовах. Відповідно сумніву піддаються і педагогічні проблеми, пов’язані з ідеєю первинного колективу, паралельної дії, перспективних ліній, педагогічною операцією тощо.

курс педагогіки, який читається у вищих педагогічних навчальних закладах, ще характеризується певною заформалізованістю. Це зумовлює його відрив від конкретних педагогічних чинників, педагогічної практики, творчості. Розрив між педагогічною теорією і педагогічною практикою дуже хвилював А.С.Макаренка. Те, що для практиків складає головне питання, вважав він, не є предметом вивчення в теорії.

На жаль, у Радянському Союзі в основі більшовицької стратегії виховання була закладена антихристиянська ідеалістична теорія, основу якої становила віра у привид “вічного щастя” – комунізму, яка поєднувалася з тотальним наглядом за життям і діяльністю людини й цим самим спричиняла в неї почуття вічного страху, переживань за сьогодення і майбутню власну долю, долю своєї сім’ї. Так формувалася людина закомплексована, безініціативна, байдужа до навколишнього життя, людина, позбавлена національно-духовних орієнтацій і відчуття смаку творчої діяльності...

Можна тільки дивуватися, що деякі сучасні педагоги-“теоретики ”, громадські й державні діячі чи не найпершим винуватцем такого становища в суспільстві взагалі й у сучасній українській педагогіці зокрема вважають Антона Семеновича Макаренка, який, як заявляють вони (хотів цього чи ні), служив комуністичній системі цінностей, творив себе в атмосфері терору та войовничої антихристиянської й антиукраїнської ідеології. В сучасних засобах масової інформації часто можна зустріти заяви, що А.С. Макаренко – “ кишеньковий педагог ”, “ представник револьверної педагогіки ”, “вихователь сталінських гвинтиків”

Його погляди на мету й основні завдання виховання співзвучні з вимогами сучасного Закону України “Про освіту ”, Державної національної програми “Освіта”, Концепції національного виховання, в яких наголошується, що метою виховання в сучасній українській школі є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору.

Педагогічна спадщина А.С. Макаренка, його погляди на визначення суті й характеру виховання, на визначення мети й засобів виховання є актуальними і для сьогодення. У міжнародному обширі великий педагог розглядається як педагог-новатор ХХ століття, діяльність і педагогічні погляди якого справили значний вплив на становлення і розвиток виховних систем у різних країнах світу. Значущість його досвіду й створення системи виховання підростаючого покоління, що грунтується на принципах справжнього гуманізму, соціальної рівності та свободи особистості, виходять за межі 20-30-х років нашого століття. Антон Семенович Макаренко створив нову філософію виховання, орієнтовану на олюднення як власне процесу виховання, його середовища, так і суб’єктів виховання – вихованців і вихователів.

Дата добавления: 2015-05-24