Історія 6 страница

Важливим повинно бути вивчення воєнно-історичних досвідів, що мусять включити в себе взагальну історію України з військового погляду. В цьому напрямку для українських дослідників одкриваються широкі перспективи і майже незорані можливості, бо українська історіографія мало цікавилась спеціяльно воєнними моментами минулого життя нашого народу, побіжно тільки торкаючись їх.

Воєнно-історична освіта в Україні буде ширшою, коли вона захоплює межі всесвітньої воєнної історії. Знати хоч би найкращі твори повоєнної світової літератури є обов'язковим для кожного українського старшини, як обов'язком наших воєнних письменників є ознайомити нашу громаду військову з цими творами, чи то в перекладах, чи то в стислих переказах і рефератах.

Ті асоціяції, які навіваються згадками про «Табор» з нашої історичної старовини і про які ми згадували на самому початку нашого нарису, хай послужать для нас незайвим стимулом для невсипущих шукань і чесної служби, що її повинно провадити вільне українське військове слово!

Назва походить від грецького слова catholikos (грец. Καθολικος), що означає «соборний», «загальний», «всесвітній». У такому значенні цей термін вживав Ігнатій Богоносець 115 року, а 381 року на Першому Константинопольському соборі із доповненням Нікейського символу віри даний термін став одним із чотирьох визначальних для Церкви — так, згідно з цим символом Церква вважається «єдиною, святою, соборною (грец. Καθολικὴν) і апостольською».

Після розколу християнства на західне і східне у 1054 році для розрізнення східні Церкви почали іменуватися як «православні» або церкви «грецького обряду», а західні як «католицькі» або церкви «латинського обряду».^[1]. З часів реформації у XVI столітті до назви «католицький» все частіше стали додавати «римський», хоча в офіційних документах Церква продовжувала іменувати себе просто «католицькою». У релігієзнавстві термін «католицизм» відноситься до різних християнських спільнот, що розділяють католицьку доктрину, натомість «Католицькою церквою» називають єдину релігійну організацію, очолювану Папою Римським. Разом з тим звертає на себе увагу, що в офіційних виданнях православні церкви продовжували вживати стосовно себе терміни типу Східна Вселенська Кафолічна Православна Церква аж до XX ст.

Характерні риси католицизму формувались в умовах життя пізньої римської імперії і великого переселення народів, коли внаслідок руйнування античних світових порядків зароджувалась нова цивілізація. Формування католицизму як напряму християнства відбувалося протягом віків, з тим що основою всієї діяльності західної церкви — це намагання об'єднати християн під владою папи та забезпечити вірність Христовій церкві.

Згідно з доктриною самої Католицької церкви, Католицька церква була «об'явлена в прообразах вже від початку світу, дивно уготована в історії Ізраїльського народу і в Старому Заповіті і заснована в останні часи, з'явилася через вилив Святого Духа і отримає славне завершення в кінці століть».^[2] Так само, як Єва була створена з ребра заснулого Адама, Церква народилася з пронизаного серця Христа, що помер на Хресті^[3].

Дата добавления: 2015-05-24