КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Тема 1.1. Загальні теоретичні положення. Об’єкт та предмет дослідження
Теоретичні основи інженерної екології Розділ 1 ЛЕКЦІЯ 1 ІНЖЕНЕРНА ЕКОЛОГІЯ Екологія – наука, яка вивчає взаємодію живих організмів і середовище їх мешкання, а також взаємодію між організмами (співтовариств між собою). Обов’язковою умовою взаємодії є обмін речовиною, енергією та інформацією. Вперше термін „екологія ”застосував німецький біолог Ернест Геккель у 1866 році. Екологію можна поділити на наступні розділи: 1) загальна екологія: · теоретична екологія; · моделювання процесів і екосистем; · експериментальна екологія. 2) біоекологія: · екологія співтовариств, організмів, популяцій; · екологія природних біосистем; · еволюційна екологія; · вчення про біосферу. 3) геоекологія: · екологія геосфер; · екологія природних зон; · кліматологія; · екологія країн, регіонів, континентів. 4) екологія людини: · біоекологія людини; · соціальна екологія; · екологія людства. 5) прикладна екологія: · інженерна екологія; · сільськогосподарська екологія; · біоресурсна і промислова екологія; · медична екологія; · комунальна екологія. Інженерна екологія – прикладна дисципліна, що є системою науково-обгрунтованих інженерно-технічних заходів, направлених на збереження якості навколишнього прородного середовища в умовах зростаючого промислового виробництва. Поняттєвий апарат інженерної екології містить містить ряд термінів: Біосфера („сфера життя”) – оболонка Землі, в якій розвивається життя різноманітних організмів. Ця оболонка охоплює нижню частину атмосфери, захищеної озоновим шаром (18 км – на екваторі, 8-10 км – на полюсах, до 25 км – над іншими частинами); гідросферу (до 11022 км –Марианська западина), в тому числі донні відкладення, а також верхню частину літосфери (7-8 км).
Термін «біосфера» вперше був застосований австрійським геологом Едуардом Зюссом. Академік Вернадський В.І. є основоположником вчення про біосферу (його праця «Біосфера» була опублікована у 1926 році), про речовину біосфери (жива, кісткова, біокісткова, біогенна, космічна і радіоактивна речовини). За Вернадським В.І. біосфера – це простір оболонки Землі, де існує або коли-небудь існувало життя. При цьому жива речовина біосфери є її «функцією», а сама біосфера – результат діяльності живої речовини. В даний час відбувається поступовий перехід від біосфери до ноосфери. Ноосфера – це сфера розуму, яка є вищою стадією розвитку біосфери, пов'язана з виникненням і розвитком людства, коли розумна діяльність людини стає головним визначальним чинником глобального розвитку. На даний час поряд з класичними поняттями «біосфера» і «ноосфера» виділяється новий стан природного середовища – техносфера (біотехносфера). Техносфера – частина біосфери, в якій господарює людина і яка докорінно перетворена нею в техногенні об'єкти (будинки, дороги, аеродроми, шахти, кар'єри, космічні станції). Розвиток техносфери супроводжується необмеженим використанням природних ресурсів і вільним викидом всіх відходів людської діяльності в навколишнє природне середовище. Це призводить до таких глобальних наслідків: - енергетична криза; - руйнування екосистем; - демографічні вибухи; - забруднення навколишнього середовища (кислотні дощі, парниковий ефект, озонові діри, смоги, деградація ґрунтів, забруднення води тощо). Екосистема – це сукупність спільно існуючих різних видів організмів і умов їх існування, що знаходяться у взаємозв'язку одного з одним. Розрізняють природні екосистеми - озеро, ліс, пустеля і т.ін. Штучна екосистема - місто, гребля, поле, засіяне пшеницею, космічний корабель і т.ін. (Рис. 1.)
Частковим поняттям, близьким до терміну «екосистема» є термін «біогеоценоз». Біогеоценоз – однорідна ділянка земної поверхні з певним складом живих і неживих компонентів і динамічною взаємодією між ними. Екосистема може включати декілька биогеоценозів. Біогеоценози – це природні утворення. Будь-який біогеоценоз є екологічною системою, але не будь яка екосистема є біогеоценозом. Як екологічну систему можна розглядати озеро, ліс, космічний корабель, що є замкненою системою життєдіяльності.
Рис. 1. Екосистема. 1 – зооценоз; 2 – фітоценоз; 3 – мікробоценоз; 4 – атмосфера; 5 – гідросфера; 6 – літосфера.
Між природними екосистемами знаходиться промислове підприємство, взаємопов'язане з навколишнім природним середовищем. Припустимо, що будь-яке приміщення (лабораторія, цех) є екосистемою, в якій людина проводить значну частину свого життя, екосистемі властиві деякі ознаки, при цьому в ній задіяні матеріальні, людські, енергетичні ресурси. Подібні екосистеми мають свої особливості: - неадекватність поведінки як природних так і штучних об'єктів, що складають екосистему; - багатомірність протікаючих процесів в даній екосистемі і т.ін. Таку систему називають системою типу «людина – виробничий об'єкт - природне середовище» (рис. 2).
Рис. 2. Структура нообіогеоценозу 1 – зооценоз; 2 – фітоценоз; 3 – мікробоценоз; 4 – атмосфера; 5 – гідросфера; 6 – літосфера; 7 – засоби праці; 8 – суспільство; 9 – продукти праці.
Екосистеми в загальному випадку можуть бути різного рівня. Якщо ми говоримо про класичні екосистеми, то вони поділяються на: · мікроекосистеми (квітка у вазоні); · мезоекосистеми (ліс, озеро, луг); · макроекосистеми (океан, континент). Спробуємо представити системи «людина – виробничий об'єкт – природне середовище» у вигляді класифікації: 1) глобальні екосистеми – крупний промисловий регіон (Донбас); 2) регіональні екосистеми – будь-яке промислове підприємство з промисловим майданчиком і санітарно-захисною зоною (АЕС); 3) локальні екосистеми – цех, лабораторія (будь-яке приміщення, де може бути виділене робоче місце). Екологічний чинник – елемент середовища, який спричиняє істотний вплив на живі організми.
Екологічні чинники прийнято поділяти на три групи: · абіотичні чинники (чинники неживої природи, наприклад, ліматичні – температура, вологість, світло, тиск); · біотичні чинники (чинники живого середовища) – вплив одних організмів на інші, а також на неживу природу; · антропогенні чинники - такі, що виникли в результаті діяльності людини, причому діяльність може бути виробничою, побутовою та пов'язаною з військовими діями. Антропогенний виробничий чинник (АВЧ) – це чинник, який здатний викликати негативні зміни здоров'я людини, безпосередньо зайнятої у виробничому процесі, а також антропогенні зміни навколишнього середовища, схильного до дії конкретного підприємства або виробничого процесу. За своєю природою АВЧ бувають: · хімічними; · фізичними; · біологічними; · психофізіологічними. За своєю дією АВЧ поділяють на: · шкідливі – чинники, вплив яких на працюючих в певних умовах призводить до зниження працездатності або захворювань (наприклад, шум, вібрація, електромагнітне випромінювання); · небезпечні – чинники, вплив яких на працюючих в певних умовах призводить до травм або до іншого різкого погіршення здоров'я (наприклад, електричний струм, газоподібний хлор в певних концентраціях, шум, вібрація і т.ін.); · особливо небезпечні – чинники, які в певних умовах призводять до промислової аварії, катастроф (наприклад, іонізуюче випромінювання, пожежа, вибух, викид великої кількості газоподібного хлору і т.ін.). Шкідливі АВЧ носять як правило детермінований (визначений) характер, а небезпечні і особливо небезпечні АВЧ носять стохастичний (випадковий) характер, тому в кількісну оцінку стохастичних АВЧ входить ймовірність виникнення даного чинника.
Дата добавления: 2015-05-24; Просмотров: 411; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |