Тема 15. Економічний аналіз діяльності комерційних банків, страхових компаній та пенсійних фондів

Контрольні запитання

1. Які особливості притаманні інвестиційній діяльності та як вони враховуються в аналізі цього виду діяльності?

2. Як розраховуються показники оцінки портфеля цінних паперів?

3. Яке призначення бета - коефіцієнта?

4. Як оцінюються ризики портфельних інвестицій?

5. Які характерні особливості політики капітальних інвестицій?

6. У чому полягає різниця між інвестиційним проектом та інвестиційною пропозицією?

7. Яка послідовність вирішення аналітичних завдань з оцінки ефективності інвестиційного проекту?

8. Обгрунтувати систему показників, якими визначається оцінка ефективності інвестиційного проекту.

9. Які критерії вибору оптимального інвестиційного проекту?

10. Спільність та відмінність інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства? Як вони враховуються в аналізі цих видів діяльності?

11. Який зв'язок аналізу інноваційної діяльності з іншими тематичними аналізами?

Роль і значення аналізу результатів діяльності існуючих й потенційних партнерів підприємства.

Особливості та зміст економічного аналізу діяльності комерційних банків. Аналіз банком-кредитором фінансового стану позичальника: аналіз фінансового стану підприємства-позичальника; аналіз фінансового стану позичальника-приватного підприємця.

Аналіз діяльності комерційного банку: аналіз активів і пасивів комерційного банку; аналіз фінансових результатів діяльності комерційного банку; процентний аналіз діяльності комерційного банку.

Порівняльний міжбанківський аналіз.

Особливості аналізу діяльності страхових компаній та пенсійних фондів.

Література [4, 6, 18, 19, 31, 35-37].

Методичні вказівки

Нововведення в організації комерційних банків (КБ), методах управління ними, формах обслуговування клієнтів та ін. обумовили зростання ролі й значення аналізу діяльності КБ. Як і підприємство, банк виконує зовнішній і внутрішній аналіз, методики яких необхідно опанувати.

Зовнішній аналіз виконується банком для оцінки оточуючого середовища і містить: оцінку стану банківської системи (БС) України і світової БС; аналіз соціально-політичних чинників; аналіз курсів валют та облікової ставки Національного банку України (НБУ); аналіз ринку капіталів та ін.; маркетинговий аналіз; аналіз і моніторинг стану позичальників.

Зовнішній аналіз, який проводить КБ, містить аналіз стану на усіх рівнях економічного середовища: на мегарівні (світової банківської системи), на макрорівні (банківської системи України), на мезорівні (банківської системи регіону), на мікрорівні (окремих банків та позичальників – юридичних осіб), на нанорівні (позичальників – фізичних осіб або приватних підприємців). Кожен з видів зовнішнього аналізу має визначену мету. Наприклад, метою аналізу фондового ринку є оцінка банком інвестиційної привабливості емітентів.

Внутрішній аналіз КБ виконує для визначення резервів подальшого підвищення ефективності своєї діяльності. Склад внутрішнього аналізу наступний: аналіз активів і пасивів КБ; аналіз фінансових результатів діяльності КБ; відсотковий аналіз діяльності КБ; аналіз банківських продуктів і послуг; аналіз якості банківського менеджменту; порівняльний міжбанківський аналіз.

Слід звернути увагу на різновиди зовнішнього аналізу КБ.

Оцінка банком фінансового стану підприємства-позичальника має за мету визначення банком кредитоспроможності підприємства-позичальника і передбачає аналіз його фінансово-господарської діяльності за такими завданнями: аналіз фінансових результатів діяльності та їхніх факторів; аналіз ліквідності та мобільності; аналіз ефективності діяльності; аналіз грошових потоків (руху коштів на рахунках підприємства); аналіз структури та динаміки дебіторсько-кредиторської заборгованості; аналіз фінансової стійкості; аналіз забезпечення кредиту.

Також враховуються фактори суб`єктивного характеру: ефективність управління підприємства; ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі; професіоналізм керівництва підприємства; склад засновників; історія погашення кредитної заборгованості в минулому.

Оцінка фінансового стану здійснюється, в основному, за методикою, наведеною в темі 13, але має наступні особливості:

1. Система показників фінансового стану доповнюється показником грошового потоку (це співвідношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та відсотками за нього з урахуванням строку дії юридичної угоди) та показником - коефіцієнт забезпечення кредиту, який розраховується як співвідношення заставної вартості засобів позичальника, наданих в забезпечення зобов’язань, до суми кредиту та відсотки за ним;

2. Для визначення пріоритетності встановлюються і враховуються бальні оцінки коефіцієнтів (число балів встановлюється в залежності від того, в яких межах знаходиться фактичне значення кожного з фінансових коефіцієнтів, згідно з чим його відносять до 5 груп – дуже добрий, добрий, задовільний, поганий і дуже поганий. Бальна оцінка коефіцієнта забезпечення кредиту залежить від виду та вартості забезпечення.

3. При оцінці фінансового стану підприємства, крім основних фінансових показників, необхідно врахувати певні додаткові показники суб’єктивного характеру з метою з’ясування іміджу підприємства-позичальника, його ринкової позиції, перспектив розвитку, професіональності та порядності керівництва, якості кредитної історії позичальника та його засновників та інших характеристик ефективності управління та якості керівного складу підприємства-позичальника. Пропонується враховувати наступні додаткові показники суб’єктивного характеру з відповідною їхньою оцінкою: період функціонування підприємства у роках, склад засновників, погашення попередніх позичок, сплата відсотків за користування попередніми кредитами).

4. Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою узагальненого показника (у балах), який дорівнює сумі балів оцінки основних (об’єктивних) показників, скоригованої з урахуванням балів оцінки додаткових (суб’єктивних) показників. Виходячи з досягнутого значення узагальненого показника, визначається клас позичальника на підставі таблиці, яка наведена у джерелі [4, таблиця 14.4].

Залежно від того, в яких межах знаходиться значення узагальненого показника, позичальнику присвоюється відповідний клас.

Внутрішній повний (або комплексний) аналіз діяльності КБ складається із розділів або тематичних аналізів, перелічених вище. Основою для аналізу активів і пасивів комерційного банку (КБ) є баланс, в якому активи і пасиви подаються у порядку зменшення їхньої ліквідності. Форма балансу КБ допомагає концентрувати увагу на найважливіших типах активів та пасивів. Аналіз активів та пасивів КБ містить наступне: аналіз їхньої структури, коефіцієнтний аналіз (коефіцієнтів: ліквідності, співвідношення позик та депозитів, достатності капіталу, співвідношення доходних активів до загальних активів, співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик). На відміну від аналогічного аналізу балансу промислового підприємства, структурний і коефіцієнтний аналіз активів і пасивів КБ здійснюється щоденно за попередній день. Слід також акцентувати увагу на те, що в рамках коефіцієнтного аналізу комерційні банки розраховують ряд економічних нормативів,порядок визначення яких встановлений НБУ [35] відповідно нормативно-правовому забезпеченню банківської діяльності в Україні. Ці економічні нормативи за методикою НБУ поєднують у групи, перелік, склад і методи розрахунку і аналізу яких слід ретельно опанувати на підставі джерела [4, таблиця 14.13]

За порушення економічних нормативів до банку НБУ застосовує наступні заходи: штрафні санкції та інші стягнення, письмові зобов’язання, підтвердження, попередження відкликання ліцензії на окремі або на всі банківські операції, обмеження на викуп акцій і виплату дивідендів, режим фінансового оздоровлення та ін.

Економічні нормативи розраховуються і контролюються щоденно. Для оперативного контролю миттєвої та поточної ліквідності щоденно розраховується ресурсна позиція банку. Щомісячно також розраховується та коригується прогнозна ресурсна позиція банку на наступний місяць (квартал, рік).

Корисним для майбутнього фахівця буде опанування методики GAP-аналізу: систему показників оцінки, моделі їх розрахунку; послідовність проведення цього аналізу та управлінські рішення за його результатами на підставі [4, С.334-337].

Під час проробки методики аналізу фінансових результатів діяльності КБ слід звернути увагу на його мету, основні завдання цього аналізу для її досягнення, інформаційне забезпечення, систему показників оцінки. Основними завданнями даного аналізує визначення поточного і минулого фінансового стану банку й оцінка основних результатів його діяльності. Метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності КБ. При аналізі застосовуються квартальні або річні дані про фінансові результати, розраховуються середні показники ключових категорій балансу за період, який аналізується, та визначаються: стан надходжень − через прибуток на середні активи та на капітал; коефіцієнти приросту ключових показників (позик, депозитів та капіталу); продуктивність роботи персоналу та окупність витрат на його утримання; середні відсоткові ставки, отримані та сплачені; вартість посередництва.

Для розробки ключових індикаторів (коефіцієнтів) діяльності, що не залежать від розміру банку і періоду розрахунків, порівнюються дані балансу та звіту про фінансові результати. Оскільки доходи та видатки аналізуються відносно середніх активів та зобов’язань за період звіту про фінансові результати, то можуть порівнюватися періоди часу із різною тривалістю.

Важливим розділом аналізу фінансових результатів діяльності банку є аналіз структури, який базується на відсоткових значеннях кожного рядка звіту щодо загального підсумку. Зміни частки окремих статей звіту вказують на зміни питомої ваги прибутків або збитків від окремих операцій банку (наприклад, підвищена залежність від доходу від комісії може свідчити про проблеми банку щодо основних надходжень від відсоткової різниці або про те, що керівництво, можливо, намагається збільшити доходи через надання нетрадиційних послуг).

Коефіцієнтний аналіз, який передбачає аналіз структури за рахунок віднесення доходів та видатків до відповідних статей балансу, проводиться у статиці та динаміці. Кількість коефіцієнтів, які можуть бути використані при аналізі фінансового стану, обмежена лише кількістю статей балансу та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори − всі мають свої цілі щодо висвітлення специфічних аспектів фінансового стану банку, що й обумовлює кількість коефіцієнтів для його аналізу.

Аналіз результатів банківської діяльності здійснюється за допомогою коефіцієнтівефективності діяльності КБ в цілому і його працівників зокрема, які вимірюються в част. од. або %. Ретельного ставлення потребує визначення особливості розрахунку багатьох показників – коефіцієнтів ефективності діяльності КБ (прибутковість по активах або дохід на активи, прибутковість по капіталу або дохід на капітал, чистий спред, чиста відсоткова маржа, прибутковість іншої операційної діяльності, прибутковість операційної діяльності, чиста операційна або посередницька маржа) та коефіцієнтів ефективності діяльності працівників КБ (чистий дохід на одного працівника, чистий доход до витрат на утримання працівників) та області використання коефіцієнтів.

На відміну від попереднього тематичного аналізу, аналіз фінансових результатів КБ та ефективності діяльності банку і його працівників проводиться щомісячно, кожного півріччя і за рік.

Крім того, необхідно опанувати особливості методики оцінки фінансових результатів за базельською системою (систему показників, моделі їх розрахунку, призначення кожного показника, періодичність проведення цього аналізу) [4].

Відсотковий аналіз у банку займає вагоме місце внаслідок мінливості та непередбачуваності руху відсоткових ставок. Масштаб впливу змін відсоткових ставок на фінансовий стан банку спонукає розробляти складні засоби аналізу та контролю відсоткової політики банку. Якщо аналіз змін відсоткових ставок та їхній контроль (тобто контроль відсоткового ризику) показує, що ризик надмірний або недостатньо контролюється та вистежується, то роблять висновок, що це може призвести до серйозної загрози прибутковості банку внаслідок коливання: чистої відсоткової маржі при невідповідності обсягів активів і пасивів, чутливих до змін відсоткових ставок; вартості банківських активів, зобов'язань, позабалансових інструментів, оскільки теперішня вартість майбутніх грошових потоків змінюється зі зміною відсоткових ставок.

За результатами аналізу відсоткових ставок менеджмент банку має вирішити такі завдання: досягти цільового рівня чистої відсоткової маржі, спреду, стабілізації чистого відсоткового доходу; передбачити рух відсоткових ставок, визначити тенденції ринку; встановити відсоткові ставки за залученими та наданими коштами, визначити динамічну структуру активів і пасивів на підставі GAP-аналізу та дюрації; використовувати засоби хеджування.

Порівняльний міжбанківський аналіз проводиться шляхом дослідження великого переліку показників діяльності банку за певний проміжок часу або порівняння показників кількох банків між собою, що дає змогу надати об’єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу допомагають простежувати діяльність банку у динаміці, а також робити прогнози щодо його фінансового стану у майбутньому.

При порівняльному міжбанківському аналізі засновуються три види вихідних даних: індивідуальні показники діяльності банку; середні показники за групою банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середніх їхніх показників по групі); місце банку серед банків цієї групи за кожним показником.

Необхідно визначити напрями міжбанківського аналізу (оцінка розміру капіталу, аналіз активів і зобов’язань і оцінка фінансових результатів) та опанувати систему показників оцінки в кожному із напрямів та можливості цього аналізу [4, С.344-345]. Порівняльний міжбанківський аналіз і аналіз банківської системи України здійснюють НБУ і Асоціація Українських банків (АУБ). Він проводиться кожного місяця для рейтингової оцінки діяльності КБ. Крім того, для визначення своїх сильних і слабких позицій у конкурентному середовищі КБ виконують маркетинговий аналіз, метою якого є надання інформації, необхідної для обґрунтування стратегії розвитку і тактики поведінки КБ на ринку.

Світовий досвід і більш ніж двадцятирічна вітчизняна практика свідчать, що важливим джерелом інвестиційного капіталу є страхові компанії. Слід звернути увагу на їхні особливості: інверсія циклу, тобто отримання страхової премії передує наданню страхової послуги; соціальна спрямованість страхової діяльності; розподіл ризику у часі; впродовж часу дії договору страхування страхова компанія розпоряджається засобами страхувальника, які акумульовані у страхових резервах; страховик має також власні кошти (внески засновників і спеціальні фонди, які створені із його прибутку); вимоги до розміщення активів страхової компанії: безпечність, прибутковість, ліквідність, диверсифікація; засоби, акумульовані в резерви коливань і збитковості, інвестуються у довгострокові активи, бо вони впливають на зміст аналізу діяльності страхової компанії.

Крім загальних результатів та результатів операційної, інвестиційної та фінансової діяльності страхової компанії, надається оцінка за видами страхування, термінами і розмірами акумульованих коштів, за напрямками їхнього інвестування (у нерухомість, державні цінні папери та інші довгострокові активи). Аналіз обсягів страхових операцій та їхньої структури проводиться у статиці, динаміці та порівняно з конкурентами.

Структура страхових резервів досліджується відповідно до угрупувань за категоріями активів, передбачених Законом України «Про страхування»: грошові кошти на рахунках; банківські внески (депозити); нерухоме майно; цінні папери, які передбачають отримання доходу; цінні папери, що емітує держава; довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя) та ін.

Дослідження і аналіз страхового ринку дозволяють використовувати досвід інших страхових компаній і впроваджувати нові види страхових послуг, що в остаточному рахунку дозволяє підвищувати ефективність їхньої діяльності.

Рівень і якість пенсійного забезпечення – важлива складова економічного і соціального стану населення країни. У розвинутих країнах воно здійснюється із трьох джерел: державних пенсійних систем у рамках соціального страхування; недержавних пенсійних фондів; страховими компаніями або іншими фінансовими організаціями. У Росії до 1917 року існували пенсійні каси [58]. У радянські часи пенсійне забезпечення було державним. Перший в Україні недержавний пенсійний фонд у постсоціалістичний період створений у 1995 році [59]. З виходом у світ Закону України «Про недержавні пенсійні фонди» їхня діяльність розширюється і актуальною є адаптація аналітичної функції до умов і оцінки їхньої роботи.

Особливості аналізу діяльності пенсійного фонду визначають: система показників оцінки (внески до пенсійного фонду за видами учасників; вартість пенсійного ануїтету, кількість пенсіонерів; сума сплачених пенсій за видами пенсіонерів; розмір пенсійного резерву; активи фонду, дохідність інвестицій фонду та інше); специфіка діяльності пенсійного фонду як своєрідного інвестиційного процесу; врахування неможливості досягнення балансу внесків і виплат для окремого учасника внаслідок різної і до того ж невизначеної тривалості життя.

Диверсифікованість портфеля інвестицій пенсійного фонду оцінюється за видами цінних паперів (акцій, облігацій, казначейських векселів та ін.), а цінних паперів різних видів – за видами економічної діяльності, за строками вкладень та за валютами з визначенням їхніх співвідношень. У закордонній практиці оцінюється також дотримання обмежень: лімітів на окремі види вкладень і лімітів для вкладень у цінні папери однієї компанії (ліміти концентрації). На дохідність інвестицій пенсійного фонду впливають багато факторів. Необхідно розподілити їх на об’єктивні або зовнішні (вартість життя в країні; стан ринку цінних паперів (ЦП); перспективна оцінка ринку ЦП; ділова активність у країні; рівень інфляції та ін.) та суб’єктивні або внутрішні (професіоналізм в управлінні інвестиціями у пенсійному фонді (ПФ); стратегія ПФ; допустимий ступінь ризику; витрати ПФ та ін.).

Слід звернути увагу на те, що для недержавних пенсійних фондів дуже актуальною є проблема визначення впливу чинників на збалансованість надходжень і виплат. Тому регулярно, раз в 2−3 роки, пенсійні фонди проводять актуарне оцінювання, тобто визначають здатність фонду відповідати за своїми зобов’язаннями перед пенсіонерами й учасниками.

Перед проведенням актуарної оцінки здійснюється підготовча робота, зокрема, досліджуються: динаміка середньої заробітної плати при збільшенні віку і розраховуються коефіцієнти зарплати для кожного конкретного віку активних учасників фонду діленням середньої зарплати учасника конкретного віку на його зарплату у базовому році. На підставі розрахунків будується «шкала заробітної плати». Іноді шкала будується з урахуванням очікуваної довготермінової інфляції [38].

При вивченні даного розділу необхідно опанувати існуючі методики актуального аналізу діяльності пенсійних фондів.

1. Перший варіант методики актуарного аналізу передбачає визначення можливостей пенсійного фонду при умовній його ліквідації відповідати за наявними перед його учасниками зобов’язаннями. Оцінка містить зіставлення накопичених активів пенсійного фонду та існуючих зобов’язань задля обчислення коефіцієнта, що фондується. Розрахунок даного коефіцієнта здійснюється для різних груп учасників фонду окремо й усіх разом. При розрахунку коефіцієнта, що фондується, за групами приймається до уваги встановлена пріоритетність погашення заборгованості перед ними. Так, спочатку заборгованість погашається в повному обсязі перед пенсіонерами по старості, потім перед дітьми, інвалідами, вдовами і, вже в останню чергу, перед учасниками, що придбали право на пенсію.

2. Другий варіант методики актуарного аналізу (який більш розповсюджений на практиці) враховує усіх учасників фонду – не тільки дійсних, а й майбутніх. Актуарне оцінювання містить розрахунок двох узагальнюючих фінансових показників: сучасної величини усіх майбутніх надходжень до фонду та сучасну величину усіх очікуваних у майбутньому виплат з фонду, тобто пенсій існуючим і майбутнім пенсіонерам. Різниця між ними (як правило, друга з них більша першої) зіставляється з накопиченими активами. Якщо результат від’ємний (негативний), тобто активів фонду не вистачає для покриття різниці, це свідчить про актуарний дефіцит. Актуарний дефіцит (або надлишки) визначають і у відносному вимірюванні як різницю між необхідним і дійсним рівнем відрахувань у відсотках до заробітної плати.

Актуарний аналіз містить також розробку заходів для ліквідації або зменшення актуарного дефіциту (шляхом збільшення внесків, зменшення розміру пенсій, зміни дати виплати пенсій, підвищення віку виходу на пенсію, введення максимально допустимих рівнів пенсій та ін.).

Внаслідок великої невизначеності в Україні майбутніх економічних та демографічних характеристик доцільно надавати їм оптимістичну, песимістичну і найбільш вірогідну актуарну оцінку експертним методом, який широко використовується у стратегічному аналізі [21]. Потім на підставі таких отриманих оцінок розраховувати очікувану величину пенсійного фонду.

Дата добавления: 2015-05-24