Дайте визначення поняття конфлікту. Назвіть його функції й основні типи

Поясніть специфічні ознаки техніки публічного виступу.

1. Дихання під час мовлення:

•виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи;

•зробіть глибокий вдих і видих перед початком захисту;

•повітря, яке ви вдихнули, витрачайте рівномірно й економно;

у вдихайте повітря носом і ротом водночас;

•груди тримайте рівно, ледве випнувши їх уперед.

2.Голос:

•пристосовуйте свій голос до середовища, в якому говорите;

•голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж тре­ба висловити рішучість, довір'я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують.

3.Вибір слів:

•для збагачення словникового запасу читайте твори авто­ритетних людей, слухайте виступи інших учасників і принагід­но записуйте слова та вирази, які ви хотіли б вживати у своїй мові;

•виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами;

•навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й одно­значні слова;

•пам'ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

4. Конструкція речень:

•чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати і розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною;

•часте вживання особових займенників замість імен може призвести до неправильного тлумачення сказаного;

•основну думку завжди треба висловлювати головним ре­ченням, а не підрядним;

•речення, в якому кілька іменників стоять підряд, сприй­мається важко;

•розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого.

5. Жести:

•не робіть незвичних жестів, які привертають до себе над­мірну увагу, жести мають доповнювати і супроводжувати усне слово;

•не починайте і не закінчуйте промову несподіваним жес­том.

6. Уміння переконувати:

7. Підготовка і початок виступу:

8. Виклад:

Конфлікт - це протиріччя, що виникає між людьми, колективами в процесі їхньої спільної діяльності через непорозуміння або протилежності інтересів, відсутність згоди між двома та більше сторонами.

Конфлікт також можна визначити як відсутність згоди між двома або декількома сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить усе, щоб була прийнята її точка зору або ціль, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Залежно від критеріїв, які лежт. в основі класифікації конфліктів, їх можна поцілити на:

- особистісні і групові (за носієм конфлікту).

Особистісні конфлікти, у свою чергу, можуть бути внутрішньоособистісні і міжособистісні; групові -

міжгрупові, внутрішніьогруповї (міжособистісні, ділові, ролеві);

- конструктивні і деструктивні (за ефектом вирішення)\

- ініційовані і ситуативно-реактивні - за наявністю наміру, чи є суб’єкт ініціатором конфлікту або знаходиться в ситуації реаіувіання на конфліктну суперечку;

- відкриті (явні) й приховані (замасковані) - за ступенем вираженості’,

- реальні и ілюзорні за ступенем об^кшвност.

Ілюзорний конфлікт - це складний конфлікт, помилковим, відсутні об’єктивні причин.

- швидкоплинні і затяжні (хронічні) за часовим критерієм

- цілеспрямовані і не цілеспрямовані за наявністю цілей

- об 'єктивні і суб єктиєні – щодо детермінованості, тобто причинної зумовленості.

Дата добавления: 2015-05-24