Регуляторні системи організму людини

Фізіологічні процеси в організмі людини протікають узгоджено внаслідок існування певних механізмів регуляції – нервової та гуморальної. Нервова здійснюється за допомогою нервової системи, а гуморальна – за допомогою гуморальних чинників (гормонів), які виділяються в кров.

Нервова регуляція — це координований вплив нервової системи на клітини, тканини й органи, один з основних механізмів саморегуляції функцій цілісного організму. Здійснюється за допомогою нервових імпульсів, є швидкою й локальною, що особливо важливо при регуляції рухів, і стосується всіх систем організму. В основі нервової регуляції лежить рефлекторний принцип, що забезпечує взаємодію організму з навколишнім середовищем, відповідні реакції організму на подразнення.

Гуморальна регуляція — це координація фізіологічних і біохімічних процесів, що здійснюється через рідкі середовища організму (кров, лімфу, тканинну рідину) за допомогою біологічно активних речовин - гормонів, що їх виділяють клітини, органи й тканини в процесі їхньої життєдіяльності.

Гуморальна регуляція може здійснюватися й іншими біологічно активними речовинами -.. (наприклад, концентрація вуглекислого газу в крові впливає на діяльність дихального центру хребетних тварин, концентрація іонів кальцію і калію на діяльність серця тощо) Вона відбувається повільніше, ніж нервова, але на відміну від останньої надає тривале вплив на фізіологічний стан як окремих органів і їх систем, так і організму в цілому.

Гуморальна регуляція підпорядковується нервовій регуляції й становить разом з нею єдину систему нейрогуморальної регуляції функцій організму, що відіграє важливу роль у підтримці відносної сталості складу та властивостей внутрішнього середовища організму (гомеостазу) і його пристосування до змінних умов існування.

Нервовий і гуморальний способи регуляції функцій тісно пов'язані між собою. На діяльність нервової системи постійно впливають принесені кров'ю хімічні речовини, а утворення більшості хімічних речовин і виділення їх у кров перебуває під постійним контролем нервової системи.

5 питання:

Генетика людини — це галузь, яка тісно пов'язана з антропологією і медициною. Генетику людини умовно поділяють на антропогенетику, що вивчає спадковість і мінливість нормальних ознак людського організму, і медичну генетику, яка вивчає його спадкову патологію (хвороби, дефекти, потворність та ін.). Генетика людини пов'язана також з теорією еволюції, оскільки досліджує конкретні механізми еволюції людини і їх місце в природі з психологією, філософією, соціологією. З напрямів генетики людини найінтенсивніше розвиваються цитогенетика, біохімічна генетика, імуногенетика, генетика вищої нервової діяльності, фізіологічна генетика.

Генетичні хвороби — порушення нормальної роботи організму через порушення послідовності генів або структури хромосом. Тоді як деякі хвороби, наприклад рак, виникають через генетичні порушення, придбані кількома клітинами протягом життя, термін «генетична хвороба» зазвичай посилається на наявність хвороб у всіх клітинах тіла і присутніх з моменту зачаття. Деякі генетичні хвороби викликаються хромосомними порушеннями, що виникають через помилки процесу мейозу між генеративними клітинами — спермою і якцеклітиною. Приклади таких генетичних хвороб включають синдром Дауна (додаткова хромосома 21), синдром Тюрнера (45X0) і синдром Кляйнфелтера (чоловік з 2 X-хромосомами). Інші генетичні зміни можуть відбуватися протягом формування генеративних клітин одним з батьків. Один приклад — мутації тріплетного повторення, які можуть викликати fragile X синдром та хворобу Хантінгтона. Дефектні гени також можуть бути цілком успадковані від батьків. В даному випадку, генетична хвороба називається спадковою хворобою. Така хвороба часто виникає несподівано, коли два здорові носії дефектного рецесивного гена передають дитині дві дефектні копії гена, але також трапляються, коли дефектний ген є домінантним.

Синдром Дауна — трисомія за 21 хромосомою — генетична аномалія, викликана присутністю додаткової хромосоми у 21 парі.

Синдром Дауна є хромосомною аномалією, якій притаманна додаткова хромосома 21 — цілковита (трисомія 21) або часткова (внаслідок транслокації).

Такі діти мають 47 хромосом у каріотипі замість звичних 46. Через це в них характерна зовнішність, повільніше розвиваються.

Дата добавления: 2015-05-24