Походження життя на Землі. Гіпотези виникнення життя

Вчення про мікроеволюцію. Елементарні фактори мікроеволюції.

Особини одного виду, як правило, розташовуються нерівномірно на за­йнятій ними території. Таким чином, вид у природі підрозділяється наряд по­рівняно ізольованих груп особин-популяцій.

Мікроеволюція – сукупність еволюційних перетворень, які відбуваються в популяціях одного виду, що ведуть до видоутворення. Популяція - група особин, що належать до одного виду і займають чітко обмежену географічну територію. Популяція - елементарна одиниця еволюції.

До елементарних факторів мікроеволюції належать хвилі життя, дрейф генів та ізоляція.

Хвилі життя - це коливання чисельності популяції. Найважливішим чинником, що регулює чисельність популяції, є наявність їжі. Тому, маючи потенційну можливість необмеженого збільшення, вони звичайно включають стільки особин, скільки може прохарчуватися на зайнятій ними території.

Дрейф генів - це випадкова, неспрямована зміна частот зустрічальностей певних алелей у генофондах популяцій, а це призводить часто до загибелі особин, тобто до втрати рідкісних ге­нів, або до зміни генофонду популяції.

Ізоляція - це неможливість схрещування між особинами одного виду через різні чинники. Розрізняють географічну, екологічну, сезонну, етологічну (поведінкову), генетичну ізоляції.

На сьогоднішній час існує кілька теорій, які пояснюють виникнення життя на Землі:

· Гіпотета стаціонарного стану. Згідно з цією гіпотезою життя існувало завжди. Земля ніколи не виника­ла, а існувала вічно; вона завжди спроможна підтримувати життя, а якщо і змінювалась, то в незначній мірі; види також існували завжди. У кожного виду є лише дві можливості: зміна чисельності, чи вимирання.

· Гіпотеза самозародження. Століттями була прийнята офіційною наукою теорія самозародження. Багато людей, примітивно трактуючи різні життєві явища, які вони сприймали за допомогою органів чуттів, переконалися, що живі істоти виникають без­посередньо і неживої матерії.Адже знаходили червів в болоті, в м'ясі — личинки мух, в старій залежати білизні — мишей. І тому вірили, що всі ці істоти виникли безпосередньо з неживого. Одним із перших таке припущення офіційно висунув грецький філософ Арістотель. Ба­гато вчених, серед яких Ньютон, Декарт, Ван Гельмонт, приймали цю теорію самозародження без заперечень. Звичайно, подібні ідеї не могли довгий час протистояти науці, що розви­валась. Проте суперечки про зародження життя продовжували вирувати до тих пір, поки Левенгук не винайшов мікроскоп. У всіх, хто хоч раз подиви­вся в мікроскоп, пробуджувався інтерес до походження небачених раніше форм життя.

· Гіпотеза панспермії. Одна із сучасних біогенних поглядів на походження життя є гіпотеза панспермії. Вперше на початку XX ст. її сформулював видатний шведський фізик Сванте Арреніус, за що у 1903 р. йому присуджено Нобелівську премію. Ця теорія не пропонує ніякого механізму для пояснення первинного ви­никнення життя, а висуває ідею про її позаземне походження. Теорія панс­пермії стверджує, що життя могло виникнути один чи кілька разів і в різних частинах Галактики і Всесвіту. Для обґрунтування цієї гіпотези використову­ються багаторазові появи невпізнаних літаючих об'єктів НЛО, наскельні зо­браження предметів, схожих на космічні сучасні ракети і «космонавтів»; обла­днані території, що нагадують космодроми, а також повідомлення про зустрічі з інопланетянами.

· Біохімічна гіпотеза виникнення життя. У 20-х роках двоє вчених, незалежно один від одного, російський О.Опарін і англійський Д. Холдейн, сформулювали біохімічну гіпотезу виникнення життя. Вони висловили думку, що атмосфера первинної Землі була не такою, як тепер. Головними її особливостями були присутні відновні процеси і відсу­тність вільного кисню.

· Гіпотеза креаціонізму. Ніхто не може відтворити акт народження Землі, Це означає, що обидва вчення — як поступовий розвиток (еволюціонізм), так і про спеціальне тво­рення(креаціонізм) — належать до сфери віри. Тут нічого не можна довести.

Дата добавления: 2015-05-24