Лібералізм і неолібералізм. Стан ліберального руху в Україні

Консерватизм і неоконсерватизм. Праві та правоцентристські партії України.

У сучасному західному світі можна виділити п'ять ос­новних політичних ідеологій: комуністичну, соціал-демо-кратичну, ліберальну, консервативну, фашистську

Консервативна ідеологія спрямована на збереження вічних цінностей, таких як приватна власність, сім'я, релігія, мораль, нація, держава, і їх пристосування до сучасних модернізаційних процесів. Консерватизм на відміну від лібералізму, котрий акцентує увагу на цінностях індивідуа­лізму і прагматизму, намагається поєднати ці цінності з цінностями таких спільнот, як сім'я, церква, нація і держава. Консерватизм поділяють на такі напрями: традиціоналізм, елітарні теорії, неоконсерватизм.

Традиціоналісти (Ф. Шатобріан, Е. Берк, Ж. де Местр) заперечували ідеї революції і конституціоналізму як руй­нівні для існуючого монархічного порядку, заснованого на християнській релігії і моралі.

Елітарні теорії (В. Парето, Г. Моска, Р. Міхельс, Хосе Ортега-і-Гассет) протиставляли активну еліту як рушійну силу прогресу і інертну масу як об'єкт політичних мані­пуляцій; вихід мас на історичну арену розглядався ними як небезпека породження фашизму і комунізму.

Сучасний неоконсерватизм є більш модернізаційним, ніж традиційним, його умовно можна розділити на англо­саксонський, який більше змикається з неолібералізмом у соціально-економічній політиці, і християнсько-демократич­ний — близький у соціально-економічній сфері з соціал-демократією. Однак у інших сферах суспільного життя ці два види неоконсерватизму відстоюють ідеї твердого пра­вового і морального порядку, розумного обмеження людини в ім'я збереження здорових начал національного буття, ме-ритократичного (аристократичного) державного управління

У сучасному західному світі можна виділити п'ять ос­новних політичних ідеологій: комуністичну, соціал-демо-кратичну, ліберальну, консервативну, фашистську

Ліберальна ідеологія пройшла складний шлях еволюції і набула інших рис порівняно з попередньою своєю пара­дигмою. Лібералізм умовно можна розділити на такі на­прями: класичний лібералізм, соціальний лібералізм, неолібералізм, лібертаризм. Класичний лібералізм зародився в надрах ідеології просвітництва і відстоював такі ідеї: аб­солютної цінності людини, її прав і свобод, правової держа­ви і громадянського суспільства, невтручання держави в економічну і соціальну сфери, вільного ринку і космопо­літизму. Соціальний лібералізм виник у 20—30-х роках в Америці, грунтувався на економічних ідеях Дж. Кейнса і розумінні держави як інституту всезагального благоденства. Цей напрям близький до європейської соціал-демократії.

Неолібералізм грунтується на вченнях М. Фрід мана і Ф. Хайєка. Представники цього напряму критикують дер­жавне регламентування економіки як економічно неефек­тивне, що породжує безладдя і корупцію, відстоює ідеї пов­ної приватизації і ринкових саморегуляторів. Неолібералізм розглядає державне регулювання економічних і соціально-культурних процесів як у комуністичній, так і соціал-лібе-ральній інтерпретації як дві форми «конструктивістської єресі».

Дата добавления: 2015-05-24