Платники податку на доходи фізичних осіб. Об’єкт та база оподаткування

Економічна основа оподаткування доходів фізичних осіб. Платники податку, об’єкт та база оподаткування, ставки податку. Поняття загального оподатковуваного доходу. Доходи, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Оподаткування доходів громадян має тисячолітню історію. Первісною примітивною формою прямих податків були повинності у вигляді безплатних послуг, які населення надавало державі. На українських землях податки, які сплачували фіз особи, простежувалися ще задовго до заснування Київської Русі.

Причинами, які привели до виникнення прямого оподаткування доходів населення, були гостра потреба держави в додаткових бюджетних надходженнях і забезпечення рівноспрямованості оподаткування на основі прямого визначення доходів платника.

На сьогодні ПДФО досяг своєї досконалості та завершеності. Він використовується в ПС майже всіх країн світу. При визначенні його економічної сутності необхідно чітко розмежовувати об'єктивне існування податку з властивими йому функціями — мобілізації фінансових ресурсів в розпорядження держави, регулювання доходів різних верств населення, а також стимулювання економічних і соціальних процесів в державі, та суб'єктивний процес його використання в здійсненні фінансової політики.

Тому основне завдання полягає в тому, щоб зуміти його правильно використати: об'єктивно пристосувати до національного економічного простору, а суб'єктивно — поставити в рамки податкового законодавства.

ПДФО є дієвою формою взаємовідносин між державою та її громадянами, яка здійснюється на основі примусового обов'язкового вилучення частини їх доходу для створення централізованого грошового фонду держави з метою виконання її функцій. Рівень прибуткового оподаткування фіз осіб впливає на реальні особисті доходи значної частини населення, особливо тих, хто отримує основні доходи у вигляді з/п.

Важливим є призначення оподаткування доходів різних груп населення з метою досягнення економічного зростання й соціальної справедливості в суспільстві. Досягнення поставленої мети потребує досконалого податкового законодавства, яке повинно опиратися на науково обґрунтоване визначення БО, ставок податку, пільг при та урахування специфічних умов національної економіки, трудових і соціальних традицій населення, демографічної ситуації.

У податковому законодавстві щодо оподаткування доходів фіз осіб повинна знайти своє відображення кінцева мета фінансової політики держави. Що стосується мети, то це — соціальна справедливість та зростання добробуту як населення загалом, так і кожного громадянина зокрема.

Вивчення досвіду оподаткування доходів фіз осіб за кордоном дає підставу дійти висновку щодо зростаючої ролі саме прямого оподаткування, помірно прогресивного індивідуального податку, який враховує особисті обставини платників: розмір доходу, склад родини, наявність утриманців, витрати на освіту, підтримку здоров'я. Серед основних чинників, що сприяють забезпеченню сталих надходжень до бюджету й використанню податків як інструментів державного регулювання, є стимулювання прискорення науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості населення, рівномірний економічний розвиток територій.

Оподаткування доходів громадян в Україні було запроваджено 1991 року з прийняттям ЗУ PCP "Про прибутковий податок з громадян Української PCP, іноземних громадян та осіб без громадянства". Із середини 1991 року в Україні була прийнята власна система прибуткового податку з населення. Вона мала 2 характерні особливості: 1) замість неоподатковуваного мінімуму (розміру доходу в межах якого податок не стягується) виділявся розмір неоподатковуваного доходу, 2) були встановлені умови та ставки податку для всіх категорій.

З грудня 1992 року оподаткування доходів громадян здійснюється відповідно до Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", який зі змінами і доповненнями був чинним до кінця 2003 року. У ЗУ "Про систему оподаткування" в редакції від 18.02.1997 року цей податок названо податком на доходи фіз осіб.

З точки зору економічної сутності податку, то точнішим був би термін "податок на доходи фіз осіб". В умовах ринку відбувається розвиток різних форм власності, що потребує перебудови системи оподаткування на демократичних засадах і забезпечення рівності всіх платників незалежно від того, з якою формою власності пов'язана їхня діяльність, врахування всіх доходів, що отримує фіз особа з різних джерел.

ПДФО – плата фіз особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої особа має податкову адресу або розташовано особу, що виплачує оподатковувані доходи.

В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Отже те, що ПДФО займає 1 із важливих місць в доходах бюджетів України пояснюється:

1) його фіскальною роллю - забезпечує поповнення дохідної частини бюджету;

2) ПДФО виступає основним регулятором в системі регулювання доходів фіз осіб.

Однак слід зауважити, що чинний порядок оподаткування доходів фіз осіб потребує подальшого удосконалення в напрямку встановлення неоподатковуваного мінімуму, упорядкування пільг.

За ПКУ є 6 основних джерел доходу:

– трудові доходи;

– підприємницькі доходи;

– інвестиційні доходи;

– доходи від власності;

– державні соціальні трансферти;

– родинна допомога і трансферти.

Ст 162. Платниками податку є:

1) фіз особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україн і, так і іноземні доходи;

2) фіз особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

3) податковий агент – юр особа, самозайнята особа, представництво нерезидента-юр особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками або форми нарахування доходу зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок від імені та за рахунок коштів платника. Запровадження інституту податкового агента зумовлено необхідністю спрощення процедур адміністрування податків, необхідністю зменшення транзакційних витрат оподаткування.

Не є платником нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї міжнародним договором діяльності.

У разі смерті платника або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати статусу резидента, податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть платника, винесення судового рішення чи втрата статусу резидента. У разі відсутності нарахованих доходів податок сплаті не підлягає.

Якщо фіз особа - платник вперше отримує оподатковувані доходи всередині податкового періоду, то 1 податковий період розпочинається з дня отримання доходів.

Ст 163. ОО ПДФО є доходи з різних джерел, наявність яких зумовлює виникнення податкових зобов’язань платника. Оскільки податковим періодом з податку є місячний і річний терміни, то ОО виступає як місячний дохід платника, так і сума доходів протягом року (річний дохід).

ОО резидента є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати);

3) іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

ОО нерезидента є:

1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

2) доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати).

Дата добавления: 2015-05-07