Умови ефективності

Умови ефективності

1. Лекція повинна бути переконлива, з доказами й аргументами.

2. Мова вчителя має бути емоційна й жива.

3. Учитель повинен давати власну оцінку фактам, подіям і явищам, використовувати різні прийоми для підтримки уваги учнів.

4. Теоретичні положення лекції потрібно розкривати в тісному взаємозв'язку з практикою і з життям учнівського колективу.

5. Найбільш складним моментом лекції є відповіді на запитання, від яких лектор не повинен ухилятися.

6. Важливе значення має наповнення лекції цікавим змістом, висвітленням тих моментів, які для учнів є найбільш суттєвими й актуальними.

Диспут — це метод формування суджень, оцінок, переконань на основі знань, одержаних у ході зіткнення думок, різних поглядів. Питання, що виносяться на диспут, готуються завчасно, бажано самими учнями. Питання диспуту ставлять так, щоб викликати інтерес до проблеми, створити атмосферу невимушеності, рівності. Головне — факти, логіка, доказовість, говорити, що думаєш, думати, що говориш.

На диспуті важливо досягти не певних і кінцевих рішень, а домогтися аналізу школярами понять, уміння захищати свої погляди, переконувати в них інших людей. Призначення диспуту — створювати орієнтовну основу для творчих шукань і самостійних рішень.

1. Вчитель повинен уміти делікатно і з повагою ставитись до висловлювань учнів, аргументувати їх,

2. нікого не ображати і не принижувати,

3. вільно володіти матеріалом теми,

4. оперативно спрямовувати хід диспуту,

5. стимулювати активність учасників.

6. Успіх диспуту багато в чому залежить від ведучого, який спочатку повідомляє проблему та різні погляди на неї, висловлює думки і закликає аудиторію до роздумів.

7. Педагог не повинен поспішати спростовувати помилкові судження.

8. У диспуті не повинно бути позицій замовчування і заборони.

9. умови для вільного спілкування,

10. спеціально вчити правилам доказового і яскравого виступу.

Приклад – виховний метод великої сили. Його вплив базується на відомій закономірності: явища, які сприймаються зором, швидко і без труднощів відбиваються у свідомості, тому, на противагу словесним впливам, не потребують ні розкодування, ні перекодування.

Особистий приклад – цілеспрямований і систематичний вплив вихователя на вихованців силою особистого прикладу, а також усіма видами позитивних прикладів діяльності інших людей як зразків для наслідування, ідеалу в житті.

Приклад дає конкретні зразки для наслідування і тим самим активно формує свідомість, почуття, переконання, активізує діяльність.

У процесі виховання використовуються різні приклади: батьків, вихователів, друзів, видатних людей (вчених, письменників, громадських діячів та ін.), героїв книг, фільмів.

Психологічною основою прикладу слугує наслідування. Завдяки йому люди оволодівають соціальним моральним досвідом.

Дата добавления: 2015-05-24