Умови еф.використ

1. необхідно визначити умови, продумати свої дії і вчинки,

2. вих.. ситуації мають викликати в учнів нові почуття, думки, позитивні мотиви.

3. Велике значення має зміцнення віри вихованця у свої власні сили, тому досвідчені педагоги так організовують процес навчання і виховання, щоб учні помічали успіхи один одного.

37/ Яке місце посідає метод вимог у системі виховання особистості? Схарактеризуйте види вимог,наведіть приклади конкретних вимог.

За класифікацією методів виховання Щукіною, виділяються 4 види методів: методи формування свідомості особистості(переконання, розповідь, пояснення, бесіда, диспут, приклад), методи організації діяльності та досвіду поведінки(вимога, привчання, виховна ситуація), методи стимулювання діяльності і поведінки (заохочення, покарання, змагання)методи контролю, самоконтролю та самовиховання.

Як видно з даної класифікації, метод вимог відноситься до класу методів організації діяльності і поведінки. Вимога може бути прямою і опосередкованою. Пряма вимога – це вказівка, до опосередкованих вимог відносимо натяк, приклад, пораду.

В народній педагогіці існує інша класифікація методів виховання Стельмаховича. Він виокремлює переконувальні, навію вальні, попереджувальні, спонукальні, практично-дієві та оцінювальні методи. В такій класифікації вимога відноситься до спонукальних/стимулюючих методів.

Макаренко писав «коли б хто-небудь спитав, як би я міг в короткій формулі визначити суть мого педагогічного досвіду, я б відповів,що якомога більше вимоги до людини і якомога більше поваги до неї»

Аналізуючи професійні якості учителя, Блонський указував на уміння вчителя ставити перед дітьми визначені, чіткі для них, тверді, але посильні вимоги.

Існують різні види вимог, які педагог обирає залежно від конкретної ситуації. Вимога може бути у формі поради чи переконання,у формі довіри чи невіри, прохання, натяку, схвалення чи засудження, погрози.

Макаренко вказував на важливу роль вимоги у вихованні дітей, писав,що без щирої, одвертої, певної, палкої і рішучої вимоги не можна виховувати колектив і той, хто думає почати з хитких. підлабузницьких умовлянь, робить помилку.

Прикладом вимог може бути вимога дотримання загальних норм та правил поведінки.

38/ Розкрийте місце і роль методів вправляння та привчання у вихованні.

За класифікацією методів виховання Щукіною, виділяються 4 види методів: методи формування свідомості особистості(переконання, розповідь, пояснення, бесіда, диспут, приклад), методи організації діяльності та досвіду поведінки(вимога, привчання, виховна ситуація), методи стимулювання діяльності і поведінки (заохочення, покарання, змагання)методи контролю, самоконтролю та самовиховання.

Як видно з даної класифікації, метод привчання та вправляння відноситься до класу методів організації діяльності і поведінки. Вправи та доручення – це способи привчання.

Вправляння як метод полягає у поступовому створенні умов, в яких учень виконує певні дії з метою вироблення необхідних і закріплення позитивних форм поведінки.

У школі учень щодня вправляється у виконанні розпорядку дня і вимог шкільного режиму, в навчальній і трудовій діяльності. Якщо на кожній ділянці життя і діяльності він дотримуватиметься суворих вимог, що змушують його чітко виконувати свої обов'язки, він постійно вправлятиметься в позитивній поведінці, у нього виробляться відповідні навички і звички.

Привчання як метод виховання ґрунтується на вимозі до учня виконати певні дії. Вирішальним чинником у привчанні є режим життя та діяльності школяра. Його виховна функція полягає в тому, що режим забезпечує постійність, неперервність зусиль, заощаджує енергію людини, привчає вчасно виконувати будь-яку роботу, до систематичного, неухильного дотримання встановлених вимог. А. Макаренко вважав, що шкільний режим виконує свою корисну функцію лише за умови, що він точний, педагогічне доцільний, загальний і визначений.

Метод привчання відіграє особливу роль у вихованні. Нерідко учень не усвідомлює важливості й значення пропонованого йому виду поведінки. У такому разі від нього вимагають поводитися належним чином, керують ним у процесі діяльності, ускладнюючи методи роботи. Наприклад, у такий спосіб учня привчають бути ввічливим, дисциплінованим, читати книжки тощо. Якщо сьогодні, завтра, післязавтра від вихованця домагатися бажаного, з часом у нього сформуються відповідні навички поведінки, він усвідомить правильність, слушність, необхідність висунутих вимог, почне виконувати свої обов'язки.

39/ Дайте характеристику методів стимулювання діяльності та поведінки школярів, визначте умови їх ефективного застосування.

До методів, які стимулюють поведінку й діяльність вихованців, належать змагання, заохочення і покарання.

Змагання. Ґрунтуєтьсявоно на природнійсхильностідітей до здоровогосуперництва і самоутвердження в колективі. Виховна сила змаганнявиявляєтьсялише за умови, щовоностаєдієвою формою самодіяльностіучнівськогоколективу. Воно організовує, згуртовує колектив, спрямовує на досягнення успіхів, навчає перемагати, змушує відстаючих підтягуватися до рівня передових, а передових надихає на нові успіхи. У його підсумках відображається вся багатогранність життя школи.

Заохочення. Суть йогополягає у схваленніпозитивнихдій і вчинків з метою спонуканнявихованців до їхповторення. Метою його є спрямуванняповедінкиучня в потрібне русло, зміцнення в ньомувпевненості у власних силах, посиленняпрагнення до позитивнихвчинків. У школізастосовуютьтакі видизаохочення: подяка директора (за наказом), вміщення фото на дошкувідмінниківнавчання, нагородження грамотою, ціннимподарунком, золотою чисрібноюмедаллюпіслязакінченняшколи.Проте не кожнезаохоченняактивізуєпроцесвихованняучнів, вономаєвиховну силу тільки за певних умов. Передусімважливосвоєчаснопомітитипозитивнізрушення в особистостіучня, в йогоставленні до навчання, праці, людей. Корисноінодіпохвалитивихованця, коли вінще не досягзначнихуспіхів у поведінці, але прагне до цього. Відзначенняхоча б невеликихзрушень на краще, маленької перемоги учня над собою, пробуджують в ньомуенергію, стимулюють на повтореннясхваленихвчинків. Непомічанняцьогоможе негативно позначитися на всьомупроцесівихованнядитини.

Покарання. Цей виховний метод полягає у несхваленні, осуді негативних дій і вчинків з метою їх припинення або недопущення в майбутньому. Усвідомлюючинеминучістьпокарання, ученьнамагаєтьсяперебороти в собішкідливі потяги і звички, викорінюватинегативнівчинки, привчається до дисципліни і порядку. Як і заохочення, йогослідвикористовуватитільки як виховнийзасіб.До порушників правил поведінки, дисципліни, режиму працізастосовуютьтакіпокарання, як догана за наказом директора школи, уснезауваження (директора, йогозаступників, учителя, класногокерівника), зауваженняіззаписом у щоденнику, зниженняоцінки за поведінку.Найбільшимпокаранням є виключенняпорушниказішколи за систематичнівчинки, які не даютьйому права перебувати в шкільномуколективі (злодійство, хуліганствотощо).

Ефективність методів заохочення і покарання підвищується за таких умов:

- заохочення і покараннямусять бути справедливими.

- до заохочень і покарань не слідвдаватися часто. Частізаохоченняпризводять до того, щоученьпісля кожного позитивного вчинкуочікує на певну "винагороду". Якщокаративихованцянадто часто, вінзвикне і покарання на ньоговже не діятимуть;

- заохочення і покаранняслідвикористовувати в міруїхзростаннявіднайменшого до найбільшого.

- заохочення і покаранняповинні бути гуманними. Неприпустимо, вдаючись до покарання, ображатилюдськугідністьвихованця. Негуманним є і незаслуженізаохоченнявихованця, та й колективвідреагує на такуподіюсвоєріднимставленням до заохоченого, в якому буде вираженоздивування, а то й зневагу.

40/ Які прийоми індивідуальної педагогічної взаємодії на вашу думку доцільніше обирати при роботі з учнями-меланхоліками, учнями-холериками? Відповідь аргументуйте.

Навчально-виховний процес складається з різноманітних поєднань діяльності педагога та учня. Кожен з них, як суб'єкт цього процесу, має свої відносно самостійні цілі діяльності. Цілі педагога, діяльність якого спрямована на те, щоб навчати, полягають у підготовці педагогічного процесу (діагностика учнів, вибір типу педагогічного впливу, планування та організація навчальної діяльності учня) і його здійсненні (управління навчальною діяльністю учня, допомога у роботі, формування мотивації дій). Цілями учня, який навчається самостійно, є виконання потрібних дій з об'єктами, котрі пізнаються, та само-керівництво своєю діяльністю. Взаємозалежність означених цілей у реалізації спільної для обох суб'єктів кінцевої мети навчально-виховного процесу зумовлює необхідність педагогічної взаємодії, структурні компоненти якої можна представити у вигляді такої схеми:
Взаємозв'язок наведених компонентів становить шарувате утворення трьох послідовних видів взаємодії:
- взаємодія П-О — педагог демонструє варіант взаємодії з об'єктом, який учень спостерігає (наприклад, пропонує власну виконавську інтерпретацію музичного твору або викладає новий матеріал);
- взаємодія П-У — педагог залучає учня до спільної роботи з об'єктом, виявляє наявні недоліки і коректує їх (наприклад, робота над музичним твором (у процесі індивідуальних занять або пояснення учню незрозумілих йому положень у певній галузі знань));
- взаємодія У-О — учень демонструє набуті вміння самостійного оперування навчальним об'єктом (наприклад, виконує вивчений ним фрагмент музичного твору або відповідає на запитання педагога, розв'язує запропоновані йому задачі).
Звідси випливає, що центром педагогічного процесу є взаємодія учня з навчальним матеріалом, яку забезпечує і регулює педагог.

ПРИЙОМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Прийом педагогічного впливу — це спосіб організації певної педагогічної ситуації, який викликає нові почуття й думки учнів, що спонукають їх до самозміни.

Залежно від того, які почуття можуть бути викликані новою ситуацією, Е. Натанзон поділяє прийоми на:

спонукальні (дія їх розрахована на вияв радості, вдячності, поваги, гордості, віри в свої сили, власної гідності, що сприяють розвиткові нових позитивних якостей)

гальмівні (збуджують негативні почуття — незручності, сорому, розчарування, каяття, жалю і сприяють подоланню негативних якостей, полегшуючи розвиток позитивних).

+ (за Н. Щурковою), групу прийомів етичного захисту, що дають учителю можливість зберегти власну гідність, моральний рівень спілкування й захиститися від аморальної поведінки учня, яка провокує на аморальність учителя.

основні прийоми:

Спонукальні Етичного захисту Гальмівні

+ авансування наївний подив — збудження тривоги щодо покарання

+ вияв умінь учителя питання на відтворення — іронія

+ обхідний рух підставляння мотиву — констатація вчинку

+ фланговий підхід посилання на особливості характеру — натяк

+ опосередкування протиставлення переваг вихованця його вчинку - удавана байдужість

+ прохання — удавана недовіра

+ вияв невдоволення

Оберіть на ваш психологічний погляд)ви ж психологи)

Меланхоліки –натяк, авансування, прохання, щоб не образити

Холерики – вияв невдоволення, удавана байдужість, констатація вчинку – шоб не сідав на голову.

41/ Визначте умови оптимального вибору методів виховання. На основі робіт А.С.Макаренка визначте основні вимоги, які він ставив до методів виховання.

Умови оптимального вибору і ефективного застосування методів виховання.

Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами:

а) має органічно пов’язуватись з метою, яка стоїть перед школою;

б) не універсалізувати якийсь із них, має бути система методів;

в) вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу;

г) залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив;

д) враховуються індивідуальні і вікові особливості учнів;

е) динаміка, зрілість, організованість колективу;

є) метод виховання і особистість вихователя.

Праця Макаренка «Методи виховання»

Вимоги:

1. Творчий підхід до використання методів —обов.язкова умова успішного виховання.

2. Методи мають бути перевірені досвідом педагога.

3. Повинні використовуватись у системі

4. Індивідуальний характер методів, але за певним стандартом

5. Методи мають витікати з певних традицій колективу.

6. Врахування вікових і фізичних особливостей.

42/ Чинники, що зумовлюють вибір і поєднання методів виховання.

Оптимальний вибір методу характеризується такими умовами:

а) має органічно пов’язуватись з метою, яка стоїть перед школою;

б) не універсалізувати якийсь із них, має бути система методів;

в) вибір методу диктується конкретними завданнями і змістом виховного заходу;

г) залежить від конкретних умов, в яких здійснюється виховний вплив;

д) враховуються індивідуальні і вікові особливості учнів;

е) динаміка, зрілість, організованість колективу;

є) метод виховання і особистість вихователя.

43/ Правила для молодого вчителя щодо використання методів

Дата добавления: 2015-05-24