Сучасні телескопи: можливості

Першим приймачем зображень в телескопі, винайденим Галілеєм в 1609 році, було око спостерігача. З тих пір не тільки збільшилися розміри телескопів, а й принципово змінилися приймачі зображення. На початку ХХ століття в астрономії стали вживатися фотопластинки, чутливі в різних областях спектру. Потім були винайдені фотоелектронні помножувачі (ФЕП), електронно-оптичні перетворювачі (ЕОП).

У сучасних телескопах в якості приймачів випромінювання використовують ПЗЗ-матриці. ПЗЗ складається з великої кількості (1000? 1000 і більше) напівпровідникових чутливих комірок розміром в декілька мікрон кожна, в яких кванти випромінювання звільняють заряди, що накопичуються в певних місцях – елементах зображення. Зображення обробляються в цифровому вигляді за допомогою ЕОМ. Матриця повинна охолоджуватися до температур -130 °С.

Спостереження на сучасних телескопах проводяться із спеціальних приміщень; під час роботи телескопів людям в будівлі бажано не знаходиться, щоб не створювати зайвих вібрацій і потоків тепла. Деякі телескопи можуть передавати зображення безпосередньо користувачам мережі Інтернет.

У сучасних телескопах-рефлекторах головне дзеркало, як правило, має параболічну або гіперболічний форму. Вони здатні отримувати зображення не тільки в оптичному, а й в інфрачервоному та ультрафіолетовому діапазонах. Є механізми компенсування тремтіння атмосфери – адаптивна оптика і спекл-інтерферометрія.

Великий Південноафриканський телескоп. Знаходиться недалеко від Сазерленда, в Південній Африці. Діаметр дзеркала 11 метрів, воно складається з дзеркал, що утворюють величезний шестикутник. Вартість проекту для телескопа 20 млн. доларів. Причому вартість самого телескопа складає лише половину цієї суми, решта - витрати на вежу та інфраструктуру. Ще 10 млн. доларів на обслуговування інструменту протягом 10 років.

Дата добавления: 2015-05-24